Строки і способи сівби маточників.

Мета: формувати в учнів знань та вмінь з генетики, задач, умов і техніки селекції овочівництва; ознайомити учнів з способами та строками сівби маточників овочевих культур.

Насінництво забезпечує розмноження та виробництво насіння сортів рослин – як основного, незамінного засобу підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Насінництво – це наука про розмноження сортів с/г культур при збереженні всіх морфологічних, біологічних і господарсько – цінних ознак. Насінництво реалізує досягнення селекції шляхом прискореного розмноження і впровадження у виробництво нових сортів. Через насіння передаються генетичні ознаки сортів.

Використання високоякісного посівного матеріалу та високопродуктивних сортових ресурсів належить до основних факторів інтенсифікації виробництва с/г культур, тому значна увага сьогодні приділяється галузі насінництва і в подальшому роль насінництва буде зростати. Таким чином високоефективна система ведення насінництва забезпечує попит с/г виробника на високоякісний посівний матеріал, прискорене впровадження у виробництво нових перспективних сортів в гібридів, збереження сортових якостей і врожайних властивостей сорту в процесі подальшого його розмноження. Від якісних показників насіннєвого матеріалу в значній мірі залежить рівень урожайності та якісні показники кінцевого продукту.

Високоякісне насіння – запорука отримання високої врожайності та якості товарної продукції. Встановлено, що обмін речовин, який відбувається в насінні в процесі розвитку, залежить не тільки від спадкової основи ознак, а й від тих умов, в яких воно формується. Залежно від цих умов у насінні інакше перебігають фізіологічні процеси, по-різному відбувається синтез і накопичення білків, ферментів та інших хімічних сполук, що в кінцевому результаті значною мірою визначає врожайні та якісні властивості насіння. Лише за умови оптимального поєднання факторів навколишнього середовища, застосування відповідних технологічних заходів можна виростити насіння овочевих культур з високими врожайними та якісними показниками.

Погодні умови в період формування насіння справляють вирішальний вплив на його формування та подальший розвиток, а в кінцевому підсумку і на посівні якості. Температурні умови, надлишкова чи недостатня вологість, ії розподіл протягом вегетаційного періоду, інтенсивність освітлення і тривалість світлового дня, умови ґрунтового живлення значною мірою впливають на інтенсивність синтетичних процесів у насінні. Вище зазначені умови знаходяться в тісній залежності і одночасно справляють значний вплив на ріст та розвиток насінних рослин та врожайні якості насіння.

Важливе значення у процесі формування насіння має температура повітря і ґрунту.

Вплив температури на ріст і розвиток овочевих рослин залежить також від сортових особливостей, фази росту, строків формування і наливу насіння, природно-кліматичної зони вирощування, комплексу інших факторів навколишнього середовища.

Овочеві рослини по–різному реагують на тривалість світлового дня, інтенсивність освітлення і спектральний склад світла. Слабка інтенсивність сонячного освітлення сповільнює процеси фотосинтезу і нагромадження в рослинах органічної речовини, що, у свою чергу, затримує формування вегетативних і репродуктивних органів.

Вимогливість овочевих рослин до інтенсивності освітлення може змінюватися протягом вегетаційного періоду. У дворічних і багаторічних культур висока вимогливість до світла проявляється під час утворення коренеплодів, цибулин, головок капусти, кореневищ та в період цвітіння.

Характерним у використанні світла насінниками овочевих рослин є те, що вони поступово займають відведену їм світлову площу в міру свого росту і розвитку. Так, маточники капусти під час висаджування розсади займають близько 2% площі, через місяць – 60% ; насінники огірка в першу декаду використовують близько 1% площі, у другу – 8% , а в третю – всю відведену їм площу. У зв’язку з цим дуже важливо розмістити рослини так, щоб максимально використати потік сонячної радіації, визначити густоту рослин у перший і другий рік культури, заходи знищення бур’янів, захисту рослин від шкідників і хвороб, забезпечення вологою і поживою. Умови розподілу світла залежать від площі живлення, напряму рядків насінників, висоти стебел, типу куща, його розгалуження, форми листків тощо.

Неоднакова вимогливість до умов освітлення спостерігається і в окремих рослин та сортів. За недостатнього освітлення у рослин зменшується асиміляція та інтенсивність дихання, в результаті чого зменшується врожайність та якість насіння.

Причиною різної реакції окремих рослин на рівень освітленості та якість світла є неоднакова вимогливість їх до умов для диференціації бруньок. Верхівкові бруньки у капустяних рослин під час зимового зберігання в умовах низьких температур (0 - 3°С) до весни встигають завершити стадійні зміни. Тому після висаджування їх у відкритий ґрунт навіть короткочасне освітлення не затримує утворення репродуктивних пагонів і цвітіння.

У буряка столового і моркви диференціація бруньок узимку не відбувається, тому ці рослини вимогливіші до червоного світла під час відростання (у перші 15 – 30 діб). Аналогічні результати спостерігаються і в практиці з однорічними овочевими культурами.

На врожайність та якість насіння значно впливає забезпеченість маточників і насінників вологою під час вегетації. Це пояснюється біологічними особливостями овочевих культур.

Вимогливість овочевих культур до вологості ґрунту і повітря залежить не тільки від їх біологічних особливостей, а й від морфологічної і анатомічної будови надземних органів (стебла, листка), температури ґрунту і повітря, інтенсивності сонячного освітлення, забезпечення поживними речовинами, сили вітру і вологості повітря, розвитку кореневої системи.

Коренева система овочевих рослин, особливо вирощених через розсаду, порівняно з польовими, менш розвинена за глибиною проникнення і горизонтальним розгалуженням.

Рослини, коренева система яких проникає глибоко в ґрунт і займає в ньому великий об’єм, завжди краще забезпечені вологою і стійкіші проти повітряної посухи.

Нестача вологи в ґрунті і повітрі негативно впливає на формування врожайності та якості насіння. Так, у цибулі, за таких умов, рослини передчасно закінчують ріст, утворюють невеликі маточні цибулини, що знижує врожайність насіння. У капусти посуха призводить до передчасного опадання листків, посилення пошкодження шкідниками, ураження хворобами, різкого зменшення виходу високоякісних маточників, погіршуються умови для формування насіння.

У дворічних овочевих культур під час вирощування маточників і в однорічних при формуванні насінних плодів поливи організовують відповідно до біологічних особливостей рослин та їх вимогливості до вологи.

На другий рік у дворічних овочевих культур з метою кращого і швидкого приживання насінні качани у капусти і маточники коренеплідних рослин, цибулі висаджують якомога раніше навесні. У цей період ще залишаються достатні запаси вологи в ґрунті після зими, температура ґрунту і повітря знижена позитивна. За таких умов відбувається швидке приживання і подальший ріст кореневої системи, яка буде спроможна забезпечити оптимальні умови для росту і розвитку надземної частини.

Якщо навесні жарко і сухо, то розвиток надземної частини випереджає розростання кореневої системи.

У процесі росту і розвитку насінних рослин потреба у воді зростає, лише зменшується в період достигання насіння. На якість насіння овочевих культур значний вплив справляє кількість опадів і температура в період його достигання і збирання. Знижена температура і підвищена кількість опадів у цей період різко сповільнюють процеси достигання та післязбирального дозрівання насіння, що призводить до зниження врожайності і погіршення якості насіння. У такі періоди не організовують поливів.

Волога погода, за сприятливої температури, сприяє доброму забезпеченню насіння поживними речовинами, подовжує період його формування, покращує налив насіння. У насінників дворічних овочевих культур (на другий рік життя), коли утворюються репродуктивні органи, також бувають періоди, коли рослини чутливі до нестачі вологи. Як правило, це співпадає з фазами диференціації верхівкових бруньок і закладання генеративних органів. Нестача води у цей період призводить до загибелі частини квіток і зниження врожайності насіння. Дефіцит вологи у цей час посилюється ще і тому, що коренева система у висаджених насінників розвивається повільно. Надмірний вміст вологи в ґрунті призводить до загнивання листків та поширення грибних хвороб.

Істотно впливає на ріст і розвиток насінних рослин вологість повітря. За високої температури і низької вологості повітря листки випаровують більше води, ніж коренева система її вбирає з ґрунту. Затримується запилення квіток і розвиток зав’язі, посилюється дихання, сповільнюється ріст. В окремі роки за таких умов запилення може зовсім не відбуватись, квітки осипаються, врожайність насіння різко знижується, його якість погіршується.

За високої вологості повітря насінні рослини уражуються хворобами: помідори (грибними) – фітофтороз, біла плямистість, макроспоріоз; огірок і цибуля (маточники і насінники) – несправжня борошниста роса; капуста – слизовий бактеріоз; часник – склеротинія.

Овочеві культури неоднаково вимогливі до відносної вологості повітря.

Вплив ґрунтового живлення насінних рослин по-різному проявляється у різних фазах їх росту і розвитку. Під коренеплідні овочеві культури не рекомендується внесення органічних добрив. На другий рік насінники дворічних овочевих культур добре реагують на внесення органічних і мінеральних добрив.

Завданням насінництва передбачається не тільки розмноження, збереження сортової чистоти та біологічних і урожайних властивостей, а й забезпечення якомога вищої врожайності якісного насіння. Основою отримання високої врожайності та якості насіння є знання морфологічних ознак і біологічних особливостей насінної рослини, закономірностей її формування, будови, фізіолого-біохімічних процесів, які відбуваються в рослині і насінні під час його формування і достигання.

Урожайність та якість насіння овочевих культур тісно пов’язані перш за все з будовою насінної рослини. Характер її розвитку визначається не тільки спадковими властивостями, а й факторами навколишнього середовища, умовами вирощування, впливом людини на рослину. У більшості насінних рослин овочевих культур спостерігається моноподіальний тип галуження. Коренеплідні рослини, крім центрального пагона, формують пагони із бокових бруньок, тобто пагони заміщення або розеткові.

Характер галуження насінників овочевих культур залежить від багатьох факторів: скоростиглості сорту, розміру маточника і його головки, довжини внутрішнього качана у капусти, особливостей технології вирощування (строк сівби, площа живлення під час вирощування маточників і насінників), режиму зберігання маточників, прийомів штучного формування насінних рослин.

Скоростиглі сорти овочевих культур формують, як правило, мало розгалужені насінники І і ІІ типів. У них продуктові органи утворюються за короткий час порівняно з пізньостиглими формами і меншого розміру. Для пізньостиглих сортів характерні більші маточники і сильніше розгалужені насінні кущі.

За раннього весняного строку сівби у перший рік культури в коренеплідних рослин відмічено більше насінників ІІІ і ІV типу, що можна пояснити більшим розміром маточників. Пізніші строки сівби дозволяють мати маточники меншого розміру і в кінцевому результаті менш розгалужені насінні кущі І і ІІ типу. У молодших маточників пазушні бруньки починають рости пізніше, ніж у старіших, тому з них формуються насінники з меншою кількістю пагонів.

Загущене вирощування маточних рослин у дворічних овочевих культур приводить також до утворення їх меншого розміру і мало розгалужених насінників. Навпаки, розріджене розміщення рослин сприяє формуванню більших маточників і сильніше розгалужених насінників.

На формування насінних рослин значно впливають температурні умови і відносна вологість під час зберігання маточників. За підвищеної температури зберігання у маточників капусти навесні передчасно проростає верхівкова брунька. Під час навантаження і транспортування вона часто пошкоджується, тому насінники не формують центрального пагона, а лише

пагони з бічних бруньок. У результаті насінник буде менш розгалужений, а вихід насіння з куща знизиться.

Дуже часто спостерігається явище, коли верхівкова брунька не проростає зовсім. Висаджені маточники не формують репродуктивних пагонів, не цвітуть і не дають насіння. Тому, щоб отримувати гарантовану врожайність насіння капусти головчастої, зокрема пізньостиглих сортів, потрібно дотримуватися оптимальних умов зберігання маточників із врахуванням сортових особливостей.

Насіння в межах навіть однієї насінної рослини, в зв’язку з його неодночасністю формування і достигання, відрізняється за масою, хімічним складом, швидкістю проростання, продуктивною здатністю тощо. Це, в свою чергу, призводить до неоднорідності рослин, які розвиваються з цього насіння.

Якість насіння також знижується від верхнього до нижнього ярусу насінника в межах пагонів різних порядків галуження.

Якість насіння змінюється також і в межах суцвіття чи плоду (вона вище в середній і нижній їх частинах). Таким чином, краще насіння овочевих культур формується на мало розгалужених насінниках, у верхній частині насінного куща на пагонах менших порядків галуження і, переважно, в середній і нижній частинах китиці, стручка.

Неоднорідність насіння в межах однієї насінної рослини і ділянки в цілому значно впливає на врожайність овочевих культур у потомстві. Виповнене, велике насіння забезпечує більш продуктивне потомство. Значно збільшується маса продуктового органу і в підсумку – врожайність овочів. Так, у капусти білоголової підвищується вихід товарної продукції, щільність головки порівняно з використанням дрібного насіння.

Рослини, вирощені із насіння, відібраного з пагонів високих порядків, мають ознаки пізньостиглості.

Обробка стеблових насінників овочевих культур (моркви, буряка столового, капусти білоголової) регуляторами росту позитивно впливає на врожайність та якість насіння.

Обробка насінників буряка столового за 8-10 діб до збирання у фазі воскової стиглості насіння 0,25%-ним розчином кампозану прискорювала достигання насінників на 7-8 діб, підвищувалась врожайність насіння з 1 га, маса 1000 суплідь та їх посівні якості.

Позитивні результати були одержані і за обробки кампозаном насінників капусти білоголової. Урожайність насіння зростала від 650 до 860 кг/га, маса 1000 насінин збільшувалась до 6,2 г (4,4 г без обробки).

Особливості технології вирощування дворічних овочевих культур у перший рік культури полягають в одержанні типових для сорту рослин, добре розвинених, але не перерослих маточників, не уражених хворобами і не пошкоджених

шкідниками, придатних для тривалого зберігання. Такі маточні рослини можна виростити, застосовуючи пізніші строки сівби, ніж для отримання товарної продукції.

За таких умов маточники формуються середніх розмірів, фізіологічно молодші і здоровіші, що в подальшому позитивно впливає на продуктивність насінних рослин та якість вирощеного з них насіння. За використання молодих, здорових маточників меншого розміру, зменшується потреба у сховищах для їх зберігання. Насінні насадження будуть формувати здорове потомство.

Для одержання здорових, типових маточників дворічних овочевих культур важливе значення має схема розміщення рослин у перший рік культури та їх площа живлення. Порівняно з товарним овочівництвом у насінництві застосовують загущену схему сівби і меншу площу живлення кожної рослини. Створюючи такі умови для росту і розвитку рослин, можна виростити повноцінні, молодші за віком маточники, в яких чітко виражені апробаційні (сортові) ознаки, як і при застосуванні пізніших строків сівби.

Відібрані в процесі збирання маточники краще зберігається і менше уражуються хворобами у сховищі, оскільки вони молодші за віком, що сприятиме одержанню високої врожайності та якості насіння. Однією з найважливіших умов підвищення врожайності та якості насіння є збільшення густоти насінних рослин на одиниці площі. За менших площ живлення зменшується проявлення неоднорідності насіння (переважає середня фракція) і підвищуються його посівні і фізичні якості. Проте, застосовуючи загущене розміщення насінних рослин, потрібно враховувати родючість ґрунту, режими зрошення, удобрення і розмір маточників.

В умовах загущення створюються умови для утворення насінних рослин першого типу. Зменшене галуження насінних рослин в умовах загущеного розміщення їх позитивно впливає на якість насіння, воно більш однорідне, вирівняне за розміром, переважає середня фракція. Незважаючи на деяке зниження енергії проростання, схожість насіння залишається високою.

Для одержання високої і гарантованої врожайності маточників і насінників у дворічних овочевих культур, а також насінних посівів в однорічних, потрібно додатково вносити в ґрунт добрива, поживні речовини яких легкодоступні рослинам. Органічні добрива збагачують ґрунт поживними речовинами, поліпшують його фізичні властивості, водний і повітряний режими, життєдіяльність мікроорганізмів, зменшують шкідливий вплив кислотності ґрунту на ріст рослин і є важливим джерелом вуглекислого газу. Вони містять у своєму складі всі поживні речовини, необхідні для рослин: азот, фосфор, калій, кальцій, магній, бор, молібден, марганець тощо.

Цінним джерелом поживних речовин для насінних посівів і висадків є мінеральні добрива. Для забезпечення високого виходу маточників і насіння, насінних плодів потрібно вносити в комплексі органічні і мінеральні добрива.

Ефективність добрив значною мірою залежить від строків і способів їх внесення. Розрізняють три способи внесення добрив – основне (восени або навесні до сівби, внесення одночасно із сівбою в рядки або лунки і підживлення (під час вегетації рослин).

Рядкове внесення добрив одночасно із сівбою найбільш перспективне для ранніх і дрібнонасінних овочевих культур (салат, редиска, редька, морква, петрушка, кріп). Підживлення є допоміжним способом внесення добрив і не може замінити основне. Проте, підживлення справляє позитивний вплив на випадок недостатнього живлення рослин у період вегетації, несприятливих погодних умов, вимивання поживних речовин на легких ґрунтах опадами чи поливами тощо. Найбільш ефективним способом є підживлення разом з поливною водою, на яке добре реагують огірок, помідор, зеленні і багаторічні овочеві культури.

За недостатньої кількості мікроелементів у рослинах потрібно проводити позакореневе підживлення.

Потрібно зазначити, що органічні і мінеральні добрива слід вносити під овочеві культури з урахуванням їх вимог і наявності поживних речовин у ґрунті. Крім того, доцільно пам’ятати, що азотні добрива не можна застосовувати у підвищених дозах при вирощуванні маточників дворічних овочевих культур. Буде подовжуватись ріст рослин, затримуватись достигання маточних рослин та погіршуватись їх лежкість. У результаті цього може значно знизитись продуктивність насінних рослин та якість насіння.

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування овочевих та інших сільськогосподарських культур, пару в часі і просторі (розміщення їх по полях). Організовуючи сівозміни, враховують систему застосування добрив, обробітку ґрунту, боротьбу з бур’янами, захист рослин від хвороб і шкідників та інші технологічні заходи вирощування.

Сівозміна – це важлива ланка комплексу технологічних заходів підвищення врожайності маточників, насінників у дворічних овочевих культур, насінних плодів – в однорічних.

Зважаючи на високу вимогливість рослин овочевих культур до умов вирощування, при розробленні сівозмін слід враховувати родючість ґрунту. Більшість овочевих культур (капуста, огірок, коренеплідні рослини) краще ростуть на родючих ґрунтах з пониженими елементами рельєфу.

Важливою вимогою при розробленні сівозміни є розміщення культур відповідно до їх біологічних особливостей, забезпечення оптимального розміру поля, за вирощування кількох культур в одному враховують і їх особливості технології вирощування. Не дозволяється вирощувати овочеві культури однієї родини на тому самому полі раніше як через 3-4 роки, а за масового поширення хвороб і шкідників – через 5-6 років.

Багаторічні трави поліпшують структуру ґрунту, нагромаджують органічну речовину і очищують поле від бур’янів, а бобові компоненти збагачують його на азот.

Правильне чергування культур у сівозміні убезпечує рослини від ураження хворобами і пошкодження шкідниками, сприяє інтенсивному їх росту і розвитку, підвищує врожайність та якість маточників, насінників і насінних плодів. У насінництві дворічних овочевих культур не дозволяється вирощувати в одному полі маточники і насінні рослини, оскільки через спільні хвороби, шкідники буде відбуватись ураження та пошкодження посівів чи насаджень.

Оскільки в овочевих культур, які формують стеблові насінники (капуста, коренеплідні рослини, цибуля, редиска, редька), у період достигання насіння сортові ознаки визначити неможливо, то перед збиранням проводять обстеження їх на ураженість хворобами, пошкодження шкідниками, забур’яненість.