Стани середньовічного суспільства.

Здавна люди уявляли собі світ богів як певну «                  » — ступеневу піраміду, на вершині якої перебували більш могутні боги. Їм були підвладні боги нижчого «статусу», а ще нижче розташовувались напівбожественні істоти та духи природи.

Християнство успадкувало таке саме уявлення, тільки для християн на вершині піраміди був єдиний Бог у вигляді Трійці, а нижче знаходились архангели, ангели, святі, що утворювали чітку ієрархію, у якій нижчі були підвладні вищим.

На думку середньовічних людей, за зразком «          ієрархії» мала бути побудована «       ієрархія». Таким чином, вона ставала відбитком Божого порядку, а суспільні відносини набували релігійного освячення. Отже, люди, що належали до різних станів (переважно за правом народження), мали виконувати різні функції, але не були рівними між собою.

Таке становище сприймалося як             , тому що вважалося встановленим Богом та відповідало традиції і звичаям. Усе, що велося з давнини, у середньовіччі вважалося добрим і справедливим, тоді як будь-яке нововведення сприймалося підозріло.