США в першій половині ХІХ ст. Громадянська війна

Проблемне запитання

- Ми спробуємо порівняти події Громадянської війни у США і події, які відбуваються зараз на сході України

1. США в першій половині ХІХ ст. Особливості соціально-економічного розвитку

Розповідь учителя

У першій половині ХІХ ст. США були федеральною державою, у якій кожен штат мав певну самостійність. За формою правління США були президентською республікою. Президент обирався на чотири роки виборцями, яких обирали від кожного штату. Він був головою виконавчої влади та головнокомандувачем армії США. Вищу законодавчу владу представляв Конгрес, який складався з двох палат — Сенату та Палати представників. До Сенату конгресменів обирали Законодавчі збори штатів, а депутатів до Палати представників — виборці в кожному штаті. Виборчі права мали тільки чоловіки, жінки, індіанці та раби виборчих прав не мали.

Від здобуття незалежності в США почала формуватися політична система. Політичних партій не існувало, і боротьба точилася між представниками клубів та фракцій у Конгресі. Поступово почали формуватися політичні партії. На цей процес вплинув зразок політичного устрою Великої Британії, а саме існування двопартійної системи — торі та віги. Одною з найперших виникла Демократична партія (1828 р.), яка представляла інтереси плантаторів Півдня, торговельно-фінансових кіл Півночі, частини робітників і ремісників. Вона перебувала при владі, з невеликими перервами, близько 30 років. У 1854 р. виникла Республіканська партія, яка об’єднала фермерів, буржуазію та робітників. Більшість республіканців виступали за скасування рабства.

Особливості економічного розвитку. У процесі розвитку країни США в першій половині ХІХ ст. можна було поділити на три зони — Північ, Південь та Схід. Кожна з частин мала свої особливості.

Початок ХІХ ст. ознаменувався бурхливим розвитком економіки, який був обумовлений промисловим переворотом. Почалося активне використання винаходів та наукових досягнень. Стрімко розвивається пароплавний і залізничний транспорт, виникають фабрики та заводи. Проте більшість населення була зайнята в сільському господарстві.

Північ США була найбільше розвинута технічно. Саме тут розташовувалася більшість промислових підприємств, активно розвивалася транспортна мережа. Широко використовувалася наймана праця, при чому не тільки в промисловості, а й в сільському господарстві. Швидкими темпами розвивалося фермерське господарство.

Кордони США постійно поширювалися, і велика кількість людей прямувала на Захід, де були вільні землі. Західні території характеризувалися зростанням фермерських господарств та розвитком скотарства. Освоєння західних земель супроводжувалося знищенням або виселенням нечисленних індіанських племен, яких відселяли до резервацій.

На Півночі розвивалося плантаційне господарство, що ґрунтувалося на праці негрів-рабів. На середину ХІХ ст. їх нараховувалося близько 3,5 млн осіб. У 1809 р. ввезення рабів до США було офіційно заборонене, проте їх почали доставляти контрабандою. Раби не мали жодних прав, їх праця була тяжкою. Основним напрямком плантаційного господарства було вирощування бавовнику, тютюну, цукрової тростини та інших культур. Переробна промисловість, транспортна мережа, використання сільськогосподарської техніки на Півдні були розвинуті слабко.

Соціальний розвиток США в першій половині ХІХ ст. У цей період територія країни збільшилася в чотири рази — США володіли територіями від Атлантичного до Тихого океану і складалися із 45 штатів і п’яти територій. Уряд Сполучених Штатів проводив експансійну політику, приєднуючи території в результаті війн або придбання у європейських країн.

Кількість населення США зростала швидкими темпами. У першій половині ХІХ ст. вона збільшилася в шість разів. Цьому сприяла масова міграція з Європи та завезення рабів з Африки. Праця рабів використовувалася в основному в сільському господарстві, працювали раби й у фермерів (дуже обмежена кількість), на виробництві та в домашньому господарстві.

Розвиток капіталістичних відносин спричинив зміни в соціальній структурі населення. З’являються буржуазія та наймані працівники. На Півночі та Заході було поширене сімейне фермерське господарство. Фермери обробляли невеликі ділянки. На Півдні існували великі латифундії, на яких працювали раби. Розвиток наукових досягень, промисловий переворот та зростання рівня життя американців спричинили формування прошарку інтелігенції (лікарі, вчителі, священики та інші).

СЛАЙД

Територіальні зміни в США у 1803—1861 рр.:

• Луїзіана (1803 р.) — придбана у Франції;

• Західна Флорида (1813 р.) — придбана в Іспанії;

• Колонія Ред-Рівер (1818 р.) — віддана Великою Британією;

• Східна Флорида (1819 р.) — придбана в Іспанії;

• Мен (1842 р.) — відданий Великою Британією;

• Орегон (1846 р.) — відданий Великою Британією;

• Техас, Каліфорнія, Нью-Мексика, Невада, Юта і частина Колорадо, Аризона (1846—1848 рр.) — віддані Мексикою після американо-мексиканської війни;

• Аляска (1867 р.) — придбана в Російської імперії.

2. Доктрина Монро та її реалізація

Повідомлення учня (Слайд)

Політика експансії, яку проводили США, була спрямована не тільки на розширення території країни, а й на обмеження доступу до Нового Світу провідних європейських держав. Основні засади зовнішньої політики США були сформовані в доктрині Монро.

Доктрина Монро була проголошена 2 грудня 1823 р. як частина сьомого Звернення до Конгресу тогочасного президента США Джеймса Монро (1817—1825) у формі попередження уряду Російської імперії.

У своєму посланні президент закріпив незалежність США від інших держав (у першу чергу від європейських), указав на існування двох сфер (Старий і Новий Світи), визначив принцип невтручання США до європейських конфліктів та запропонував усім припинити колоніальні кампанії в Західній півкулі. При цьому було визначено, що спроба втручання у внутрішні справи американських держав (держав, які розташовані на американському континенті) буде розглядатися як агресія проти США і спричинить воєнні дії.

США у своїй зовнішній політиці почали впроваджувати принцип «Америка для американців», проте залишили за собою право вирішувати, що необхідно для всіх американських держав. У результаті проведення активної зовнішньої політики територія США в першій половині ХІХ ст. збільшилася в чотири рази.

3. Громадянська війна 1861—1865 рр. «Реконструкція» Півдня

Випереджальне завдання

Учитель: -А зараз двоє учениць виступлять з проектом, який вони підготували

Зразок заповненої таблиці

Розповідь учителя

У першій половині XIX ст. в США зростає протистояння між Півднем і Північчю. Якщо на Півночі починають формуватися засади демократії, то на Півдні панує олігархічна влада. Більшість президентів США в цей період були представниками Півдня. Буржуазія Півночі почала добиватися збільшення свого представництва у владі США.

Але найбільше протистояння викликало рабство. Якщо на Півночі рабства практично не існувало, то Південь розвивався завдяки використанню дешевої праці рабів. Поступово на Півночі поширюється рух противників рабства. У 30-х рр. ХІХ ст. виник рух аболіціоністів (суспільний рух за скасування рабства), який організовував втечі рабів і переправляв їх на Північ та до Канади.

У середині ХІХ ст. починається й протистояння політичних партій: Демократична партія, яка представляла інтереси плантаторів Півдня, протистояла Республіканській партії буржуазії Півночі.

У середині ХІХ ст. суперечності між Півднем та Північчю загострилися і переросли в Громадянську війну.

Громадянська війна, яка охопила всю територію США, була викликана різними причинами. Основними з них були боротьба з рабством, протиборство капіталістичного та патріархального шляхів розвитку, боротьба екстенсивного та інтенсивного шляхів розвитку господарства, війна ідеологій сільського Півдня та міської Півночі, суперечності федералізму та центризму і навіть протистояння різних християнських ідеологій.

Громадянська війна стала боротьбою усіляких суперечностей, проте частину з них вона так і не вирішила.

Приводом до початку Громадянської війни стало обрання у 1860 р. президентом США представника Республіканської партії Авраама Лінкольна. У відповідь на це кілька південних штатів у лютому 1861 р. оголосили про вихід зі складу США і створення Конфедерації штатів Америки (11 штатів, прийняття конституції, обрання президентом Дж. Девіса, столиця — м. Річмонд, 40 % усієї території США, 9,1 млн осіб, у тому числі понад 3,6 млн негрів).

У квітні 1861 р. війська конфедератів обстріляли та захопили форт Самтер поблизу Чарлстона. У відповідь на це президент А. Лінкольн оголосив південні штати заколотниками й оголосив призов до ополчення. Так розпочалася Громадянська війна 1861—1865 рр. у США.

Північ мала перевагу над Півднем за кількістю населення та економічним і фінансовим потенціалом, проте виявилася не готова до війни. Більшість офіцерів американської армії походили з Півдня, напередодні війни військові склади були перебазовані на Південь, і на початок військових дій армія конфедератів нараховувала понад 120 тис. солдатів.

У 1861 р. армія конфедератів (Півдня) зазнала кількох поразок. У 1862 р. армія янкі (Північ) здобула перемогу в басейні Міссісіпі та захопила портове місто Новий Орлеан, проте у Вірджинії була розбита армією конфедератів. Навіть була створена загроза захоплення столиці федералів — Вашингтона.

Війна затягувалася. Усі її тяготи лягали на простих людей, тоді як промисловці та фінансисти з обох боків отримували величезні прибутки. Іноземні держави надавали допомогу Півдню, Континентальна блокада не досягла своєї мети. Федеральний уряд вирішив вдатися до радикальних заходів.

У травні 1862 р. Конгрес США прийняв Закон про гомстеди (сімейні ферми). За цим законом будь-який американець, який не воював проти Півночі, міг безкоштовно отримати землю з державного фонду розміром у 160 акрів (акр — близько 0,4 га) і через п’ять років проживання та обробляння ця ділянка переходила йому у власність.

22 вересня 1862 р. А. Лінкольн підписав Прокламацію про звільнення рабів. Десятки тисяч рабів почали вступати до армії Півночі, у тилу конфедератів почалися повстання рабів.

У 1863 р. наступив перелом у воєнних діях. Армія конфедератів генерала Р. Лі почала відступати. Цього ж року війська Півдня зазнали нищівної поразки під Геттісбергом (Пенсильванія). У 1864 р. розпочалася облога столиці Конфедерації м. Річмонд та «марш до моря» військ федератів на чолі з генералом В. Шерманом.

Конфедерація вже не мала жодних сил для подальшої боротьби. 3 квітня 1865 р. впав Річмонд, а 9 квітня капітулювали війська конфедератів генерала Р. Лі у Вірджинії. Громадянська війна завершилася.

14 квітня 1865 р., під час святкування перемоги, президент А. Лінкольн був підступно вбитий. Проте це вже не змінило результатів війни.

Громадянська війна стала найкровопролитнішою в історії США — загинуло понад 600 тис. осіб, економіка перебувала в напівкризовому становищі.

Проте наслідками Громадянської війни стало збереження єдності країни, ліквідація рабства. Були зруйновані основи плантаторського господарства, американський фермерський шлях розвитку здобув перемогу. Тривало формування американської нації та становлення демократії, зрівняння в правах темношкірих та білих американців. Фінансові групи Півночі починають контролювати країну.

У грудні 1865 р. Конгрес США прийняв 13-ту поправку до Конституції США, якою було скасовано рабство, а в 1866 р. була прийнята 14-та поправка, яка надавала права колишнім рабам (ратифікована штатами в 1868 р.) — близько 1 млн колишніх рабів отримали право голосу.

Проте у південних штатах відмовилися визнавати рішення Конгресу США, почали запроваджувати «чорні кодекси», які обмежували темношкіре населення в правах, виникла таємна терористична організація Ку-клукс-клан, яка вбивала колишніх рабів та активістів боротьби з рабством. Політика умиротворення, яку проводив президент Е. Джонс знову загострила ситуацію.

У 1867 р. розпочалася «реконструкція» Півдня — перетворення в південних штатах, що здійснювалися федеральним урядом США. Були скасовані конституції південних штатів та запроваджений військовий стан. Почалися ратифікації федерального законодавства. Колишні негри-раби та бідняки почали отримувати землю. Поступово становище в Південних та Північних штатах вирівнювалося. У 1877 р. з південних штатів були виведені федеральні війська, а самі штати отримали всі права, «реконструкція» завершилася.

Визначте причини Громадянської війни в США.

Зразок відповіді

Причини Громадянської війни в США:

• боротьба з рабством;

• протистояння капіталістичного й патріархального шляхів розвитку;

• протиборство екстенсивного плантаторського господарства та інтенсивного капіталістичного;

• боротьба міської ідеології Півночі з сільською ідеологією Півдня;

• посилення впливу Півдня у федеральній владі;

• протилежність релігійних християнських ідеологій.

Завдання

1) Проаналізуйте наслідки та значення Громадянської війни. (Шляхом опитування записати їх на дошці.)

Зразок відповіді

Наслідки та значення Громадянської війни:

• заборона рабства закріплена 13-ю поправкою до Конституції США;

• перемога капіталістичного способу господарства;

• виникнення фінансових груп на Півдні, які починають контролювати країну;

• перемога американського фермерського шляху розвитку;

• встановлення рівних прав для темношкірих та білих американців;

• зміни у військовій справі — тактиці та стратегії війни;

• закріплення провідної ролі північно-східних штатів;

• руйнування основ плантаторського господарства;

• процес формування американської нації.

2) Назвіть основні напрямки (заходи) «реконструкції» Півдня.

Зразок відповіді

«Реконструкція» Півдня:

• конфіскація (відчуження) землі в її колишніх власників;

• передання землі колишнім неграм-рабам та безземельним білим американцям;

• надання колишнім рабам рівних політичних та економічних прав;

• позбавлення колишніх рабовласників політичної влади.

Додатковий матеріал

Додатковий матеріал

Золото Конфедерації

Навколо золотого запасу Конфедерації (скарбниці) ходить багато різних чуток. Проте після перемоги Півночі золотий запас Конфедерації так і не був знайдений. Можна з деякою часткою впевненості простежити долю лише частини скарбниці конфедератів. У ніч на 24 травня 1865 р. в графстві Лінкольн, штат Джорджія, пропали два фургони, які перевозили золоті монети на суму понад 100 тис. доларів США (за розцінками 1865 р.; сьогодні це кілька мільйонів доларів). Золото призначалося для розрахунків із Францією в рахунок боргу Конфедерації, оскільки президент Конфедерації Дж. Девіс особисто гарантував повернення кредиту незалежно від результату війни. Після евакуації Річмонда флотський капітан Паркер і група добровольців доставили «французьке золото» на поїзді до Андерсона, Південна Кароліна, а потім перевантажили його на фургони для відправки в Саванну і далі морем до Франції.

Паркер повинен був чекати Девіса у Вашингтоні, штат Джорджія, для отримання подальших інструкцій. Під час короткої зустрічі на плантації Ченнолт, Девіс наказав Паркеру рухатися до Огасти, а далі — до Саванни. Однак усі дороги до Огасти були блоковані федералами, тому Паркер, його люди і золото повернулися на плантацію. Далі, за словами Паркера, на нього напали невідомі бандити і викрали обидва фургони. Однак у цю версію мало хто вірить. Деякі експерти вважають, що золото було закопано десь в місці злиття річок Апалачікола та Оконі. Інші дотримуються тієї точки зору, що золото було розділено між місцевими жителями. Треті стверджують, що скарб заховано на території самої плантації.

Наступного дня на плантації в пошуках скарбів з’явилися федеральні кавалеристи. Власники й сусіди були піддані тортурам, а пізніше перевезені до вашингтонської в’язниці. Їх відпустили через кілька тижнів, так і не домігшись правди про долю зниклого золота...

Словникова робота

Дайте визначення понять «аболіціонізм» і «"реконструкція” Півдня».

Зразок відповіді

Аболіціонізм (фр. abolitionisme, від латин. abolitio — скасування) — рух за скасування рабства негрів.

«Реконструкція» Півдня — продовження процесу соціально-економічних перетворень, розпочатих у роки Громадянської війни. Основні напрями: конфіскація (відчуження) землі в її колишніх власників, передача землі темношкірим та безземельним білим американцям, надання колишнім рабам рівних політичних та економічних прав, позбавлення колишніх рабовласників політичної влади.