Соціалізація особистості

Мета: Розкрити поняття соціалізації, які етапи соціалізації, суб’єкти соціалізації, соціалізація як ресурс формування громадянської ідентичності.

Тип уроку: комбінований

Хід заняття

1. Організаційні моменти

2. Актуалізація опорних знань.

3. Вивчення нового матеріалу

План заняття

1.Соціалізація. Етапи соціалізації.

2. Суб’єкти соціалізації та агенти соціалізації.

1. Соціалізація це процес засвоєння особистістю зразків поведінки групи і суспільства, цінностей, норм, установок; формування особистості, її життєвої позиції на основі впливу на людину системи навчання і виховання, включаючи сім‘ю, ЗМІ, літературу, мистецтво.

Соціалізація продовжується все життя, охоплюючи діяльність людини в трудових колективах, політичних організаціях, неформальних об'єднаннях.

Фази соціалізації:

1. Соціальна адаптація (пристосування до нових умов) - вид взаємодії особистості із соціальним середовищем. Це пристосуванням індивіда до нових умов, соціальних ролей, норм, груп, інститутів, умов функціонування різноманітних сфер суспільства.

2. Інтеріорізація - процес формування внутрішньої структури людської психіки, тобто прийняття норм, цінностей у внутрішній світ людини.

У процесі соціалізації виокремлюють певні етапи, які часто співвідносять з віковою періодизацією життя людини. На формування особистості впливають біологічні фактори, фізичне оточення, загальні культурні зразки поведінки в окремій соціальній групі. Але головними чинниками, які зумовлюють процес формування особистості, є груповий і особистісний досвід.

Вікова класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я:

14,5-15 – 17 років рання юність

18–25 років старший юнацький вік ,

25-44 років – молодий вік;

44-60 років – середній вік;

60-75 років – похилий вік;

75-90 років – старечий вік;

Особи які досягли 90 років – довгожителі.

2. Етапи соціалізації. Процес соціалізації проходить відповідно до статі та етапів життя, які поділяються на:

1. Дитинство — формування довіри до навколишнього світу завдяки батьківській турботі й любові.

2. Раннє дитинство -Формування почуття самоцінності й автономії.

3. Вік гри (5-7 років.) Формування почуття ініціативи.

4. Шкільний вік -Дитина вчиться досягати поставлених цілей.

5. Юність -Виникає почуття власної неповторності.

6. Молодість -Виникає потреба і здатність до психологічної близькості.

7. Дорослість -Характеризується творчою діяльністю, продуктивною працею, піклуванням про інших, зокрема про своїх дітей.

8. Зрілість -Почуття задоволення від виконаного обов'язку.

Дитинство. Соціалізація повинна починатися в дитинстві, коли приблизно на 70% формується людська особистість. У дитинстві закладається фундамент соціалізації, і одночасно це самий незахищений її етап. З 8 стадій у розвитку особистості, чотири з них припадає на дитинство.

Воно включає такі стадії

- Перша стадія – від народження до одного року (період немовляти). Емоційне спілкування немовляти з дорослими є провідною діяльністю та впливає на розвиток його психіки й обумовлює позитивний чи негативний результат розвитку.

-Друга стадія – від 1до 3 років. Дитина починає активно пізнавати світ, випробувати невідоме. Формується почуття сорому, впевненості в собі, гордості.

- Третя стадія – вік гри (3-6 років). У дитини формується ініціативність, активність, творчість, які закладаються у грі. Дитина засвоює взаємини між людьми, розвивається воля, пам`ять, мислення.

- Четверта стадія – молодший шкільний вік (6-11 років). Провідною діяльністю є навчання. Якщо дитина успішно оволодіває знаннями, новими навичками, вона вірить у свої сили, спокійна та впевнена в собі.

Юність завершує активний період соціалізації від 13 до 19 років. Їх ще називають тінейджерами. У цьому віці відбуваються важливі фізіологічні зміни ( одне з них - настання статевої зрілості), яке спричиняє визначені психологічні зрушення: поява потягу до протилежної статі, агресивність, яка нерідко невмотивована, виявляється схильність до необміркованого ризику і не уміння оцінити ступінь його небезпеки, прагнення до незалежності і самостійності. Вона асоціюється з трьома головними негативними явищами: наркотиками, сексом і насильством. Підлітковий період називають «важким віком», «переломним періодом». Підлітки і юнаки більш сприйнятливі до негативних оцінок навколишніх, особливо якщо вони стосуються одягу, зовнішнього вигляду, манер поведінки, кола знайомств, тобто всього того, що складає соціальне середовище і соціальну символіку «Я».

Молодість (від 20 до 25-44 років). Стадія молодості відповідає вступу людини в інтенсивне особисте життя і професійну діяльність; становлення, самоствердження людини в любові, кар`єрі, сім`ї, суспільстві.

Дорослість, зрілість (від 30-60 років). Виокремлюються два кризові періоди: 1) 30-35 років, коли досягнувши певного соціального становища, людина підводить підсумки, далі йде період стабілізації (35-43 роки);

2) криза 45-60 років настає, коли появляються перші ознаки погіршення здоров`я, втрати краси і фізичної форми

Зрілий вік характеризує розквіт людської особистості. Це поняття, яке охоплює кілька циклів людського життя, розділених найважливішими подіями: оволодіння професії, проходження армійської служби, початок трудової діяльності, чи одруження заміжжя, створення родини, народження дітей. Людина переосмислює своє життя, усвідомлює своє «Я» в роздумах про прожиті роки, прагне використати шанси, надані життям.

Старість. Конкретний вік, у тому числі літній, визначає придатність чи непридатність, до виконання соціальних ролей і видів діяльності. З виходом на пенсію завершується активний період соціалізації, зменшується потреба старших у родині. Літня людина перестає виконувати найголовнішу функцію - бути виробниками матеріальних цінностей.

Перехід з фази зрілості у фазу старості стосується змін трудового статусу, змісту роботи, мотивації і відносини до життя, а також відносини до роботи як до джерела доходів і матеріального задоволення, працездатності, кола спілкування і самооцінки. Незвичний надлишок вільного часу змушують літню людину заново проходити процес адаптації, хоча старіння людського організму виснажує резерви для повторної адаптації. У результаті виникає почуття непевності в завтрашньому дні і засобах існування.

У ході соціалізації виокремлюють певні кризи, коли люди відчувають розгубленість, тривогу. Життєві кризи можуть бути пов`язані з конкретними ситуаціями, наприклад одруженням, народженням дитини, зміною місця роботи, призовом до армії тощо.

Проте в житті кожної людини виокремлюють три основні кризи:

- 16-17 років - закінчення школи, підготовка до вступу в ВНЗ чи пошук роботи; не вистачає знань, життєвого досвіду;

- 35-45 років -криза середини життя, людина оцінює пройдений шлях, часто виникає невдоволення; вкрай важко змінити професію, звичне життя;

- завершення трудової кар`єри і вихід на пенсію.

Соціалізація може бути

• Первинною

• Вторинною

Первинна соціалізація — охоплює дитинство, юність та молодість, людина соціалізується через своє безпосереднє оточення (родина, друзі, родичі). Інститутами соціалізації є сім'я та освіта. Тут дитина поступово перетворюється на особу, яка розуміє і саму себе, і навколишній світ, адаптується до нього, набуваючи знань та звичок.

Вторинна соціалізація — охоплює зрілість та старість, людина соціалізується через вплив вторинних соціальних груп та соціальних інститутів. Інститутами соціалізації є ЗМІ , виробництво, культура, економіка, право тощо.

3. Суб’єкти соціалізації

Людина стає повноцінним членом суспільства, будучи не тільки об'єктом а й суб'єктом соціалізації, засвоюючи норми і культурні цінності, проявляючи при цьому активність, саморозвиток і самореалізацію в суспільстві. Суб'єктом соціалізації людина завжди стає об’єктивно

Будь-яка людина може розглядатися як об'єкт і суб'єкт соціалізації. Об'єктом вона виступає під час спрямованого впливу суспільства через його інститути. Оскільки суспільство зацікавлене в тому, щоб його члени успішно оволоділи ролями чоловіків та жінок (статева соціалізація), могли б і хотіли компетентно брати участь в економічному житті (економічна і професійні соціалізація), створити сім'ю (сімейна соціалізація), дотримуватися законів (правова і політична), то воно спрямовує зусилля і вплив на людину, як об'єкт соціалізації. Суб'єктом соціалізації людина стає впливаючи на інших, засвоюючи соціальні норми та культурні цінності у єдності з реалізацією своєї активності та саморозвитком. Людина стає повноцінним членом суспільства, впливає на інших, а отже, є і суб'єктом соціалізації, який засвоює соціальні норми та культурні цінності у єдності з реалізацією своєї активності, саморозвитком у суспільстві.

4. Агенти соціалізації — це люди та установи, діючі соціальні суб'єкти, за допомогою яких людина соціалізується завдяки процесам навчання, комунікації.

Агенти первинної соціалізації — люди, які становлять найближче оточення особи (батьки, родичі, друзі). Агенти первинної соціалізації виконують багато функцій (наприклад, батьки щодо дитини можуть бути водночас вихователями, друзями, опікунами, учителями тощо), їхні функції взаємозамінні (батько за певних умов може взяти на себе виконання функцій 5 матері щодо дитини).

Агенти первинної соціалізації не отримують грошової винагороди за виконання своїх обов’язків (батьки виховують тебе, а друзі дружать із тобою не тому, що за це отримують зарплатню).

Агенти вторинної соціалізації — це представники адміністрації навчального закладу, армії, підприємства, партій, засобів масової інформації, церкви тощо. Контакти із цими агентами є зазвичай нечастими, менш тривалими, а їхній вплив, як правило, слабший, ніж в агентів первинної соціалізації. Кожен із них виконує не більше однієї-двох функцій, які є спеціалізованими, а тому не можуть бути взаємозамінними (наприклад, функції поліцейського і священика). Особливістю цих агентів є те, що вони зазвичай отримують грошову винагороду за виконання своїх функцій.

Установи, що впливають на процес соціалізації, спрямовують його, називають інститутами соціалізації. Вони розвивають особистість, розширюють її знання про світ, її розуміння того, якою є бажана й небажана соціальна поведінка. Різноманітні формальні організації та офіційні установи, такі як школа, армія, суд, церква, засоби масової інформації, партії відповідають за набуття специфічно-рольового знання, коли ролі прямо або побічно пов’язані з трудовою діяльністю.

Домашнє завдання. Опрацювати матеріал з підручника( ст.13-15)

Основні визначення записати в зошит.

Надайте письмову відповіді на запитання

1.Назвіть етапи соціалізації.

2.Агенти соціалізації це