Складні випадки правопису апострофа та Ь.

Ь   пишеться

Ь не пишеться

1. Після м’яких д, т, з, с, ц, л, н: мідь, гість, зав‘язь, вісь, олівець, сіль, олень.

1. Після б, п, в, м, ф: голуб, насип, любов, вісім, верф.

2. У дієсловах на –ться: вибачається, умивається.

2. Після букв ж, ч, ш, щ: ріж, річ, вишня, хвощ.

3. після м’якого звука [л] перед наступним м’яким: учительський, стільця, пальці, їдальня, читальня;

4. У буквосполученнях –льк-, –льч-, –льц-, –ньк-, –ньч-, –ньц-: лялька — ляльчин — ляльці, ненька — неньчин — неньці.

у суфіксах –ськ-, -зьк-, -цьк-, -ськість-, – зькість, -цькість, -ськи, – зьки, -цьки: український, європейський, козацький, запорізький, ризький, паризький, чеський, французький, близький, людський, по-французьки, по- французькому;
5. У суфіксах –еньк-, -оньк-, -есеньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: легенько, голівонька, рученька, самісінька, малюсінька;
6. У формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: пісень, робітниць, учениць;
7. У дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь; станьте, виносьте, виходьте;
8. У дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу: стоїть, спить, стоять, читають, пишуть, думають, складають.

Перед м’якими, пом’якшеними й шиплячими приголосни­ми м’який знак вживаємо лише в таких випадках:

у непрямих відмінках та в присвійних прикметниках, якшо м’який знак є в початковій формі: скринька — в скриньці, Кузьма — Кузьмі; кицька — кицьці, кицьчин; нянька — нянь­ці, няньчин; Зінька — Зіньці, Зіньчин; Ориська — Орисьці, Орисьчин (але: казка — у казці, землянка — в землянці, Матилинці, маланчин);

В іншомовних словах м’який знак пишеться після зубних також перед й, я, ю, є, ї та в інших випадках відповідно до літературної вимови: мільйон, павільйон, компаньйон, браконьєр, портьєра, ательє, пасьянс, Нью-Йорк, Танганьїка, Лавуазьє, Люсьєн, Дьяконов, Третьяков, Касьянов, Ананьїн, асфальт, фільм, бюлетень (але: мадяр, нюанс, дюна, тюбик, люкс, Цюрих, Аляска; а також не після зубних: Бйорнсон, Ж’єн, Х’юстон, бар’єр).

3. 2) після р у кінці складу: кобзар, товар, писар, Харків (виняток Горький);

4. Після н, л   у буквосполу­ченнях

–лк-, –лч-, –лц-,  –нк-, –нч-, –нц– : Наталка—Наталчин — Наталці, хустинка — хустинці.

5. Між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість, якість, кінця;
6. після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, менший, інший, кінчик.

7. Між подвоєними та подовженими приголосними: буття, відлюддя, віддячити, волосся, галуззя, заміжжя, зілля, пасся, ранній, роззява тощо.

8.В українських власних назвах м’який знак перед я не ста­виться: Наталя, Тетяна, Уляна, Омелян, Касян, Севастян, Дяченко, Касяненко, Третяк.

9. У складних числівниках у кінці першої частини, незважаючи на наступний твердий приголосний: шістсот, п’ятсот, шістнадцять; 

Апостроф  ставиться:

Апостроф не ставиться:

ТІЛЬКИ перед Я,Ю, Є, Ї

1. Після губних звуків  [Б], [П], [В], [М],[Ф]:

солов "їний, сім 'я, м 'ята, п 'ятниця, зв 'язати, верб 'я, торф 'яний

1. Після губних звуків  [Б], [П], [В], [М],[Ф] , якщо перед ними стоїть інший, крім р, приголосний:  Святослав, святковий, мавпячий,  тьмяний, морквяний, медвяний (але: черв 'як, верб 'я).

2.Після твердого [ Р ]у кінці складу: довір'я, сузір 'я, матір'ю, пір'їна.

2.Після букви Р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.

3.Після префіксів, що закінчуються буквою на позначення приголосного звука: без 'ядерний, об 'єднаний, з 'єднати, під 'їжджати, роз яснити

3. Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишемо: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

4. Після К  у словах Лук'ян, Лук'янівка, Лук'яненко, Лук'янчук

4.У сполуках ря, рю, рє , коли  м’який [Р]  сполусається  із наступними а, у, е: буряк, буря, крюк,крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін, рядно, рюмсати.

5.У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох 'ярусний, між’яр’я, дит’ясла.

5. Перед йо: курйоз, серйозний

6.  Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них вживають перед я, ю, є, ї:

а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є.

б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція,  кон’юнктура.

6. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них не використовують:

якщо  я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв’є, Рюдберг.

7. Апостроф у прізвищах вживають після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський, Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

7 Апостроф в прізвищах не використовують, коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишуть:  Пятіна, Бядуля, Пясецький, Рюмін.

8. Апостроф пишеться в географічних назвах після губних ([Б], [П], [В], [М],[Ф] , задньоязикових ([ґ][К][Х])і  [Р], а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово.

ЗАПАМ'ЯТАЙ СЛОВА-ВИНЯТКИ:

свято, цвях, дзвякнути, мертвяк, мавпячий, різьбяр, тьмяний, медвяний, духмяний, рутвяний, морквяний, горохвяний, різдвяний