Складні випадки наголошення слів. Мовні недоліки у вимові й наголосі та шляхи їх усунення.

Кожна мова має свої особливості наголошування. Є мови, у яких наголос
зафіксовано в певній позиції (фіксований): завжди на останній склад
(французька, вірменська, турецька мови), завжди на другий із кінця (польська, грузинська), завжди на перший (чеська, ісландська, естонська). В українській мові наголос може падати на будь-який склад: на перший, другий, третій тощо.
Це означає, що він є вільним: разом – наголошено перший склад, принести –
третій. У межах одного слова наголос може змінюватися: голова – голови (він
є рухомим). Також є слова, у яких нормативними є два наголоси: весняний –
весняний (варіантне наголошування). Перевірити правильний наголос можна за орфоепічним словником української мови (наприклад, за словником за редакцією М.І. Погрібного).

Оскільки український наголос є вільним, абсолютних правил наголошування немає, зате є закономірності, які допоможуть запам’ятати складні випадкинаголошування.

Основні правила наголошування слів.

Згрупуйте слова з довідки відповідно до того, на який склад падає в них
наголос.
Довідка. Випадок, мережа, царина, фаховий, запонка, феномен, грошей, донька, фольга, вірші, підлітковий, разом, дрова, оптовий, отаман, перепис, індустрія, новий, ідемо, перепустка, ідете, псевдонім.

Підпишіть зображені об’єкти, використовуючи слова зі складним наголосом із правил в презентації.

Запам’ятовуємо наголоси!