Складання схем чергування культур та ротаційних таблиць у сівозміні. Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності на зимові канікули

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі, на території або лише в часі.
Чергування культур на території означає, що кожна культура послідовно проходить через всі поля сівозміни.
Чергування культур у часі представляє собою правильну зміну одних рослин іншими на даному полі за роками. В основі сівозміни лежить науково обґрунтована структура площ, що є співвідношенням площ під різними культурами і чистими парами, вираженим у процентах до загальної сівозмінної площі.
Перелік сільськогосподарських культур і парів за порядком їх чергування у сівозміні називається схемою сівозміни.
Поля – це рівні площі ріллі, на які розбивається сівозміна згідно із схемою при нарізуванні.
Ланка – це частина сівозміни, яка складається з двох, трьох культур або чистого пару і однієї, трьох культур. Ланки сівозмін бувають трав’яні, зернобобові, просапні, парові. Кожна сівозміна складається з 2 – 4 ланок.
З метою раціонального використання землі і створення сприятливих умов для вирощування провідних культур у господарстві запроваджують систему сівозмін.
Системою сівозмін називають оптимальне поєднання кількох сівозмін у господарстві.
Для розробки сівозмін особливе значення має вивчення відповідних ознак орних земель. Усі орні землі поділяють на кілька категорій за рівнем їх родючості.
Щоб правильно встановити площу посівів тієї чи іншої культури, треба знати обсяг виробництва продукції і планову врожайність даної культури.
На основі розробленої структури посівних площ та агровиробничої характеристики грунтів визначають кількість сівозмін і їх площі, склад культур, розмір та кількість полів кожної сівозміни. При складанні сівозмін важливо правильно розмістити кожний їх тип на території господарства.
Розмір і кількість полів у сівозміні визначають з таким розрахунком, щоб кожна культура або група займала одне або кілька цілих полів. Поля повинні мати правильну прямокутну форму і приблизно однаковий розмір.
Встановивши кількість полів у сівозміні складають схему чергування культур, дають їй економічну оцінку, розробляють систему обробітку грунту та удобрення, заходи боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур.
Освоєння системи сівозміни – це поступовий перехід до прийнятого чергування культур, який триває кілька років (3 – 4). Плани освоєння або плани переходу до сівозмін розробляють для кожної введеної сівозміни. У планах (перехідних таблицях) спочатку відмічають розміщення на полях культур за попередні 2 – 3 роки та поля зайняті озимими і багаторічними травами. Потім визначають краще місце для сівби найбільш вимогливих до родючості грунту та попередників культури, парові поля. І вже після цього розміщують решту культур.
Контроль за розміщенням сівозмін здійснюють після їх освоєння. Для цього порівнюють фактичне розміщення культур із запланованим відповідно до ротаційної таблиці для кожної сівозміни.
Ротація сівозмін – інтервал часу, протягом якого сільськогосподарські культури і пар проходять через кожне поле у послідовності, передбаченій схемою сівозміни. Тривалість ротації (кількість років) дорівнює кількості полів сівозміни в натурі на території. Розміщення культур по полях може бути різне, всі вони повинні щорічно займати по одному полю.

Наприклад. Схема сівозміни.

На кожну з сівозмін у господарстві оформлюють книгу історії полів. У ній у хронологічному порядку записують відомості про кожне поле: розміщення культур, систему обробітку грунту та добрив, проведені заходи під час догляду за посівами та захисту від бур’янів, шкідників, хвороб тощо.

Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності на зимові канікули

https://youtu.be/76BubA0X-yE?si=gvP3YxYDgdlfEFw-