Середньовіччя як доба, її хронологічні межі й специфічні ознаки в історії європейських і східних літератур.Вплив релігії, філософії на літературу і культуру за доби Середньовіччя. Основні жанри середньовічної літератури на Заході й Сході

Слово вчителя.

Тисячолітній період розвитку середньовічної літератури надзвичайно важливий в історії духовної культури людства. З початком нового періоду формується інше світобачення. Відбуваються складні процеси ідеологічного протистояння, що перш за все характеризується неприйняттям культурних цінностей античних часів і водночас засвоєнням художнього досвіду тієї епохи.

Сьогодні ознайомимося з літературою Середньовіччя, помандруємо у просторі й часі із сонячної Еллади на Схід. Спробуємо розібратися , чи дійсно Середньовіччя займає якесь середнє, «провальне» місце між двома блискучими епохами – античністю та Відродженням. І якщо першою і третьою епохою ми захоплюємся, то Середньовіччя характеризують як період засилля релігії, розквіт інквізиції, постійні гоніння на відьом. Єдина більш менш «світла пляма» – Благородне лицарство. Тож спробуємо зрозуміти, що таке Середньовіччя.

Середньовіччя — це країна лицарів, які мріють про прекрасних дам, шукають їх, звеличуючи й обе­рігаючи.

Лицарі круглого столу, король Артур мені також подо­баються, але ж вони побожні до незмоги!

Середньовіччя в мене асоціюється з монастирем. Лише щось: ти — єретик, тебе спалюють на вогнищі.

Середньовіччя — це нескінченні феодальні війни, які виснажували народи.

У жорстоку епоху Середньовіччя норманські барони завоювали Ангіію, про це ми читали у творах В. Скотта.

Середньовіччя – це епохо Хрестових походів.

Середньовіччя – це розквіт інквізиції, гоніння на відьом.

Суцільні лицарі, війни, завоювання. Люди або працюють, або в церкві. Наука не розвивається. Світ «застиг», «зупинився». Справжні «століття темряви».

Підсумок уроку

Записати риси середньовічного епосу.