СЕМІНАР 1 - Теоретичні та методологічні засади комунікативного менеджменту

Уважно перегляньте питання. Оберіть чотири штуки та надайте обґрунтовані відповіді.

Критерії оцінювання: одна обґрунтована відповідь - 1 бал. Максимально за завдання 1 ви можете отримати 4 бали.

1. Комунікологія та комунікативістика, історичні основи комунікології.

2. Основні категорії і поняття комунікології.

3. Передумови та фактори комунікативного процесу.

4. Моделі комунікативного процесу.

5. Природа спілкування, форми, типи, види і рівні спілкування.

6. Неформальне, рольове та ділове спілкування.

7. Загальні принципи спілкування.

8. Професійне та ділове спілкування в туризмі, його роль і функції.

9. Фактори ефективного ділового та професійного спілкування.

10. Комунікаційні бар'єри та їх види.

11. Етичні принципи спілкування.

12. Зміст і завдання комунікативного менеджменту у сфері туризму.

13. Комунікативний вплив. Способи комунікативного впливу.

14. Комунікативна компетентність менеджера туристичної організації.

15. Особливості комунікації працівників сфери туризму.

16. Структура комунікативної компетентності менеджера.

17. Тренінг комунікативної компетентності менеджера туристичного підприємства.

18. Соціальна перцепція як передумова успішної комунікативної взаємодії.

19. Проблематика процесів сприйняття і розуміння партнера по спілкуванню.

20. Зміст та основні поняття психодіагностики. Методи психодіагностики.

21. Візуальна психодіагностика партнера по спілкуванню. Завдання візуальної психодіагностики та основні джерела отримання візуальної інформації про властивості психіки людини.

22. Оцінка особистісного іміджу людини.

23. Перше враження про людину. Оцінка факторів, що впливають на перше враження.

24. Оцінка психологічних особливостей конституції людини.

25. Психологічна оцінка рис обличчя, очей, мови погляду, рухів, сміху, голосу, мовлення людини.

26. Психологічний аналіз клієнтів туристичних підприємств.

27. Психотипи туристів.

28. Основні наукові підходи до психологічної типології туристів.

29. Мотиваційні аспекти поведінки туристів.

30. Психологічна оцінка поведінки споживачів туристичних послуг та ділових партнерів в процесі спілкування.

32. Аналіз невербальної поведінки.

33. Оцінка емоційного стану партнера по спілкуванню. Діагностика нещирої поведінки партнера по спілкуванню.

33. Природа і зміст вербального (лінгвістичного) спілкування.

34. Промова як основна форма комунікативної активності менеджера туризму.

35. Поняття дискурсу та його форми. Види професійного дискурсу працівників туристичних організацій.

36. Методика і організація монологічного та діалогічного мовлення.

37. Публічний виступ. Ораторське мистецтво та риторичний менеджмент.

38. Структура розмови. Теорія і практика аргументації, доказу та переконання.

39. Техніка ≪малої розмови≫.

40. Техніка привітання.

41. Презентація менеджером туристичного продукту.

42. Методика і практика проведення презентації в процесі туристичного обслуговування. Комунікативна практика особистого продажу.

43. Ділові переговори і наради.

44. Методика і практика ведення ділових переговорів та нарад.

45. Методика і практика ведення дебатів, полеміки, телефонних розмов, проведення інтерв'ю.

46. Техніки мовлення.

47. Правила ефективного слухання.

48. Проблеми у професійному спілкуванні менеджерів сфери туризму.

49. Роль і місце туризму в міжкультурній комунікативній взаємодії.

50. Поняття, проблеми та особливості міжкультурного спілкування.

51. Поняття культури в міжкультурній комунікації.

52. Міжкультурна компетентність менеджера туристичної організації, її складові.

Дати відповіді на тести.

Критерії оцінювання: 15–19 правильних відповідей – 0,5 бала, 20–25 правильних відповідей – 1 бал.

1. Система наукових знань дисципліни «Комунікаційний менеджмент» складається з:
а) теорії, законів;
б) гіпотези, понять й наукових методів;
в) теорії, законів, гіпотези, понять й наукових методів.
2. Наука «Комунікаційного менеджменту» -це:
а) особлива форма людської діяльності, яка склалася історично і має своїм
результатом цілеспрямовано відібрані факти, гіпотези, теорії, закони й методи дослідження;
б) виявленнязаконів, відповідноз якимиоб’єктиможутьперетворюватись улюдській діяльності.
в) тип практики і відкрит я для людства нові предметні світи, які можуть стати об’єктами практичного освоєння лише на майбутніх етапах розвитку цивілізації.
3. IКМ-менеджер – це:
а) спеціаліст, що здійснює контроль фінансово-господарської діяльності;
б) фінансовий аналітик;
в) спеціаліст, що несе відповідальність за формування облікової
політики, впровадження бухгалтерського обліку, сучасного явлення повної
і достовірної бухгалтерської звітності;
г) спеціаліст, що розробляє план створення, упровадження і розвитку
ІС.
4. Інформаційна система в Комунікаційному менеджменті є:
а) суб'єктом;
б) метою;
в) завданням;
г) об’єктом.
5. Комунікаційний менеджмент – це:
а) система взаємопов’язаних способів обробки матеріалів і прийомів
виготовлення продукції у виробничому процесі;
б) формування конкурентоспроможної позиції конкретної ІС і створення
деталізованого маркетингового комплексу для неї;
в) сукупність інформації, необхідної для особи, що приймає рішення;
г) управління ІС на всіх етапах їх життєвого циклу та комунікація на
всіх рівнях.

6. Об’єктом управління в комунікаційному менеджменті є:
а) маркетолог
б) іинформаційна система;
в) маркетинговий комплекс;
г) IТ-менеджер.
7. Сфера ддіяльності IT-менеджера охоплює:
а) створення бізнес-портфеля компанії;
б) область інформаційних технологій ;
в) розробку стратегії розвитку бізнес-компаній;
г) систему способів виготовлення продукції.
8. Управління інформаційними системами на всіх етапах життєвого
циклу є предметом:
а) менеджменту;
б) інноваційного менеджменту;
в) фінансового менеджменту;
г) інформаційно-комунікаційного менеджменту.
9. Розробкою плану створення, упровадження і розвитку ІС в
комунікаційному менеджменті займається:
а) керівник компанії;
б) фінансовий аналітик;
в) головний бухгалтер;
г) IT-менеджер.
10. Комунікації в комунікаційному менеджменті відповідає визначення:
а) процес взаємодії і способи повідомлення, що дозволяють створювати, передавати і приймати інформацію;
б) процес управління і задоволення потреб цільової аудиторії через
посередництво створення повідомлень;
в) сигнальна, інтелектуальна і вербальна діяльність, направлена на
створення повідомлень;
г) засоби доведення інформації до цільової аудиторії.
11. Контекст комунікативного процесу комунікаційного менеджменту відповідає:
а) системі побудови комунікативного процесу з врахуванням відомих
чи близьких для адресата компонентів повідомлень;

б) системі побудові комунікативного процесу з врахуванням соціально-
економічних характеристик адресату повідомлень: статусу, доходів, рівня
освіти і т.п.;
в) системі побудови комунікативного процесу з врахуванням
психологічних характеристик адресату повідомлень;
г) системі побудови комунікативного процесу з врахуванням
використання в повідомленні архетипі них символів, образів, знаків.
12. Автором концепції «речової комунікації», основу якої складають
дослідження соціального дискурсу як мови красок, субстанцій, об’ємів
і просторів, є:
а) Ж.Дерріда;
б) Ж.Бодрійяр;
в) М.Фуко;
г) Ю.Лотман.
13. Характерними ознаками етапу історії комунікації є:
а) писемність,
б) соціальна диференціація суспільства за принципом грамотність/неграмотність;
в) книгодрукування і поліграфічна революція;
г) урбанізація суспільства.
14. Комунікантом в комунікаційному менеджменті є:
а) група осіб, що створюють повідомлення у вигляді усних повідомлень,
друкованих текстів, фільмів, радіо – і телепередач;
б) отримувач повідомлення у комунікаційному процесі;
в) спеціаліст, що займається професійно підготовкою текстів промов і
виступів;
г) спеціаліст, що керує і слідкує за протіканням дискусії за раніше
підготовленим планом.
15. Невербальними комунікаціями в комунікаційному менеджменті називають:
а) комунікації через посередництво візуального тексту;
б) комунікації через посередництво усного слова;
в) комунікації через посередництво письмового мовлення;
г) комунікації через посередництво візуального і пластичного тексту.
16. Міжособистісною комунікацією називають:
а) адекватне взаєморозуміння учасників комунікативного акту, що
належать різним національним культурам;

б) комунікацію у певній сфері життєдіяльності людини, що здійснюється
як між окремими людьми, так і між групою і окремою людиною, групою і
групою;
в) комунікацію, в якій приймають участь двоє людей;
г) комунікацію, що здійснюється між людьми за допомогою різних
заслабів, у тому числі і мас-медіа.
17. Яку модель комунікативної PR-взаємодії мають приведені нижче
характеристики:
а) функції цієї моделі співвідноситься з уявленнями громадськості
найбільш повної і точної інформації про організацію;
б) це одностороння комунікація, а піарники відіграють роль «власних
кореспондентів, але при цьому намагаються враховувати інтереси обох
сторін, тому суспільна думка має важливе зазначення;
в) інформаційна модель є збалансованою, тобто намагається здійснити
корекції взаємовідносин між організацію і громадськістю, але при цьому
організація продовжує розглядатися як джерело, а громадськість як
споживач інформації;
г) дослідження суспільної думки носять незначний характер і
співвідносяться в основному з аналізом процесів аудиторного сприйняття
(тобто досліджуються технологічні питання, наприклад, процеси
сприйняття інформації).
18. Гіпертексту відповідає визначення:
а) лінійний спосіб створення повідомлення, що використовує знаки
письмового повідомлення;
б) нелінійний спосіб створення повідомлення, що використовує різні
види комунікацій (слово, картинку, звук).
в) послідовність осмислених висловлювань, що передають інформацію,
об’єднаних загальною темою;
г) гіперриторичний способі побудови повідомлення, головна задача
якого опис іншого тексту.
19. Комунікатором в комунікаційному менеджменті є:
а) спеціаліст, що продумує РR-стратегію чи РR-повідомлення,
включаючи всі її текстуальні складові: сценарій, слоган, підписи до
плакатів, заголовки, знаки-образи;
б) людина, яка може вплинути на відношення групи до певних проблем;
в) особа чи група осіб, яка створює повідомлення у вигляді усних
виступів, друкованих текстів, фільмів, радіо-і телепередач;
г) відправник повідомлення у комунікаційному процесі.

20. Представником семіотики, який запропонував ввести в класичну семіотичну модель комунікації поняття «лексікодів», є:
а) Ю.Лотман;
б) К.Леві-Строс;
в) Р.Барт;
г) У.Еко.
21. У комунікативному процесі переконанню відповідає стадія:
а) сприйняття зміни, тобто готовності підпорядкуватися так званому
відправнику повідомлення;
б) забезпечення необхідної інтерпретації;
в) забезпечення запам’ятовування повідомлення для його використання;
г) забезпечення прийому відповідного повідомлення.
22. Яку модель комунікативного PR-взаємодії утворюють нижче
приведені характеристики:
а) основна функція моделі в тому, щоб захистити інтереси організації,
саме тому наукове переконання (факти, докази, пояснення) є основою
комунікативної діяльності;
б) це двосторонні комунікації, що відрізняються незбалансованим
характером, так як інформаційна взаємодія направлена на те, щоб змусити
спільноту погодитися з думкою організації;
в) інформаційна модель використовує принцип «зворотного зв’язку»,
але тільки для маніпуляційних цілей, що відповідають потребам
організації;
г ) прикладом використання аналогічної моделі можуть бути комерційні фірми.
23. Масовою комунікацією слід назвати:
а) взаємодію з організовано великою кількістю людей, що мають
аналогічний комунікативний рівень;
б) взаємодію з великою кількістю людей, що мають різний
комунікативний досвід та рівень;
в) взаємодію з організовано великою кількістю людей, що мають
аналогічний комунікативний рівень, з використанням технічних засобів;
г) комунікацію у певній сфері життєдіяльності людини, що здійснюється
як між окремими людьми, так і між спеціально організованою групою і
окремою людиною, групою і групою.
24. Якісними характеристиками джерела повідомлення є:
а) статус, надійність, кваліфікація відправника;
б) тема повідомлення, канал, сила впливу комуніканта;
в) статус, тема повідомлення, кваліфікація відправника;
г) статус, тема повідомлення і сила впливу відправника.

25. Які елементи процесу комунікації є ключовими для комунікатора:
а) процеси прийняття рішень аудиторії, емоційний підйом, політичні
передумови;
б) можливості аудиторії у сфері інформаційних операцій і процесів
прийняття рішень;
в) цільова аудиторія, канал, контекст;
г) біографічні дані, емоційний підйом аудиторії, процеси прийняття рішень.