Сатирична комедія Миколи Куліша «Мина Мазайло»

Дистанційне навчання

Комедія Миколи Куліша «Мина Мазайло». Розвінчання національного нігілізму й духовної обмеженості на матеріалі українізації. Сатиричне викриття бездуховних обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння.

Мета: ознайомитися із сатиричною комедією Миколи Куліша «Мина Мазайло», відомостями про життєву основу п’єси; з’ясувати причини появи в суспільному житті України національного нігілізму; поглибити знання про драматургію, засоби творення комічних ситуацій; розвивати вміння самостійно мислити, давати власну оцінку прочитаному, аналізувати тематику, образну сис­тему твору; формувати активне несприйняття таких моральних рис, як скупість, підлабузництво тощо.

Епіграф: Український театр дістав свою найкращу комедію, може, свою єдину комедію, якщо властивістю комедії вважати легкість, грайливість, ритмічність, грацію на основі глибокого змісту (Юрій Шевельов)

ХІД ЗАНЯТТЯ:

1. Мотивація навчальної діяльності 

- Микола Куліш - людина складної, трагічної долі. На початку творчого життя Куліш не ставив перед собою великих і масштабних цілей. Проте досяг найбільших вершин. Від природи був щедро обдарованою особистістю: талановитим військовим, громадським діячем, редактором, публіцистом, діячем освіти, соціальним педагогом, прозаїком, полемістом, естетиком і теоретиком художньої культури, організатором літературного процесу в Україні. Але насамперед Микола Куліш – оригінальний український драматург, творчість якого відкрила нові напрямки в розвитку світового драматичного мистецтва ХХ століття.  За десять років свого письменницького стажу він створив десяток п'єс, і майже кожна була вдалим драматургічним матеріалом для блискучих спектаклів. 

Його життя і творчість — привід замислитися, скільки всього людина може встигнути за таке, здавалося б, коротке життя. Скільком подіям і тискам можна протистояти!

Дізнайтеся про Миколу Куліша більше, переглянувши коротке відео та опрацювавши життєпис письменника, перейшовши за посиланням.

https://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/10/blog-post_20.html

2. Актуалізація навчальної діяльності

Дайте відповіді на поставленні запитання:

- Як починався шлях у літературі М Куліша?

- Який уплив на талант М. Куліша-драматурга мала дружба із Миколою Хвильовим та Лесем Курбасом? Чи сприятливою була їхня співпраця?

- Назвіть найвідоміші п'єси М. Куліша. Яка їх тематика? У чому полягає новаторство драматурга?

- Коли і за яких обставин було заарештовано Миколу Куліша?

3. Виклад основного матеріалу

За спогадами сучасників, Микола Куліш дуже обережно поводився зі словом, не терпів використання «не тих» слів, а українську мову знав дуже добре й високо цінував її, стверджуючи, що таких багатих та соковитих мов, як його рідна, дуже мало на світі. Тому, мабуть, М. Куліш написав п’єсу «Мина Мазайло», у якій порушив мовну проблему. Письменник був закоханий у красу, емоційність, виразність української мови й намагався боротися за її подальший розвиток.

Спочатку комедію «Мина Мазайло» було видруковано в одному з найбільш самобутніх і «європейських» українських видань кінця 20-х рр. XX ст. — гумористично-сатиричному альманасі «Літературний ярмарок» (шосте число за 1929 р.), навколо якого, як відомо, об’ єдналися колишні члени ВАПЛІТЕ, серед яких були М. Хвильовий, О. Досвітній, М. Куліш, Ю. Яновський, Г. Косинка, В. Сосюра, Г. Епік, М. Бажан та ін. А пізніше, усе в тому ж 1929 р., п’єса вийшла в Харкові окремою книжкою. Після постановки й публікації комедія стрімко одержала визнання. Проблематика, художні реалії твору жваво обговорювалися в пресі, стали предметом дискусій, у процесі яких висловлювалося чимало високих оцінок.

Так, на театральному диспуті 1929 року М.Хвильовий доводив, що «тільки епохальні п’єси можуть викликати таку велику дискусію і що тільки обмежені  люди не розуміють, що саме такі п’єси  і роблять в театрі епоху». А Остап Вишня знаходив у п’єсі М.Куліша  багато  гумору й асоціацій, багато  відповідей на болючі питання того часу.

1929 року комедія з’явилася на сценах Дніпропетровська й Херсона, Одеси й Вінниці, Житомира й Маріуполя. У Києві виставу поставив Гнат Юра, у Харкові — Лесь Курбас. «Березільська» вистава тріумфально пройшла на гастролях в Одесі й Києві, а влітку 1930 р .— у Грузії, під час єдиного виїзду «Березоля» за межі республіки. Але після 1930 п’єсу заборонили.  До глядача п’єса повернулася лише наприкінці 80-х років.

Отже, спробуємо впродовж уроку дати відповіді на такі проблемні питання: За які «гріхи» комедію «Мина Мазайло» 1930 р. було вилучено з репертуару українських театрів? І чому "Мина Мазайло" - єдина п'єса Миколи Куліша, яку не було перекладено російською мовою?

Запишіть тему та епіграф заняття у робочі зошити!

Зверніть увагу на нові слова. Чи зрозумілий вам їхнє значення?

3. 1. Словникова робота. Пояснення термінів.

Нігілізм – заперечення цінностей або заперечення установлених суспільством норм, принципів, законів, авторитетів.

Нігіліст – людина, яка негативно ставиться до всього загальновизнаного.

Обиватель – житель певної місцевості; людина, позбавлена широких суспільних поглядів, яка живе міщанськими інтересами.

Микола Куліш створив свою комедію на «живому матеріалі», який дало йому спостереження над запроваджуваним у 20-ті роки минулого століття процесом українізації.

3. 2. Повідомлення про українізацію

Українізація — політика радянської влади у 1923 - 1933-ті роки XX ст., котра мала на меті посилити вплив більшовиків у національних районах держави шляхом залучення місцевого населення до радянського будівництва. Окрім внутрішньополітичних завдань, українізація зокрема, мала також зовнішньополітичне завдання – показати, що в Радянському Союзі реалізовується право націй на самовизначення. Тоді почався розвиток національної мови й культури: створювалися українські школи, видавництва, спілки; митці повірили у свободу. Але згодом український національний рух виявився досить потужним і почав становити серйозну загрозу для більшовицького режиму.

Уже 26 квітня 1926 року Сталін надіслав Лазарю Кагановичу, тодішньому більшовицькому очільникові УРСР листа, в якому розкритикував політику українізації.

Наприкінці 20-х років ХХ століття починається переслідування української інтелігенції. У березні-квітні 1930 року в оперному театрі столичного Харкова відбувався показовий суд над учасниками так званої «Спілки визволення України». Судили 474 особи, до розстрілу засуджено 15 осіб, до концентраційних таборів – 192. Це був сигнал: українізація згортається.

Найбільше її поразці раділи обмежені міщани, "антипатріоти" , використовуючи дедалі войовничі форми неприйняття всього "малоросійського". Так, Дмитро Лебідь, друга особа в більшовицькій ієрархії в УСРР, фактично виступив проти українізації. У 1923 році він писав: «…бо націоналізація, тобто штучне насадження української мови в партії та робітничому класі, за теперішнього політичного, економічного та культурного співвідношення між містом і селом, – це значить, стати на точку зору нижчої культури села, порівняно з вищою культурою міста. Ми знаємо теоретично, що не оминути боротьби двох культур. У нас, на Україні, через історичні умови, культура міста – це російська культура, культура села – українська».

Подібні погляди мали чимале поширення. Мають вони поширення й зараз. Мовляв, російська культура – це передова культура міста, а українська – сільська, над якою можна й посміятися.

Цей процес яскраво показаний у п'єсі Миколи Куліша "Мина Мазайло".

3. 3. Історія створення п’єси.

- А чи відома вам історія створення твору «Мина Мазайло»? Давайте з’ясуємо.

У «Спогадах про Миколу Куліша» дружина драматурга згадувала: «Коли працював над своїм «Миною», Микола якось зайшов до загсу і там прочитав список змінених прізвищ. Там було одне прізвище – Гімненко, змінене на Алмазов. Це його так розсмішило, що вирішив вставити цей випадок у п’єсу».

- Чому у людей виникає бажання змінити прізвище? З яких причин? Спробуймо з"ясувати, переглянувши фільм-виставу.

Отож, знайомтеся з твором!

Сюжет

Харківський службовець "Донвугілля" Мина Мазайло хоче змінити своє українське прізвище на престижніше — російське Мазєнін, а його син Мокій, котрий «збожеволів від своєї укрмови», намагається йому перешкодити. Підтримує Мокія тільки національно свідомий українець дядько Тарас із Києва. На боці Мини його дружина Килина, дочка Рина, тітка Мотя, викликана з Курська (тітка Мокія і Рини по матері).

Врешті-решт, Мину Мазайла звільняють з посади «за систематичний і зловмисний опір українізації».

3. 4. «Займи позицію»     

  - Чи справді Мині Мазайлові через його українське прізвище не поталанило в житті?

- Чи вдалося Мині змінити прізвище?

- Чим закінчується п’єса? Які засоби комічного використовує Куліш?

- Який основний конфлікт твору? Як він пов’язаний з українізацією?

- Чому, на ваш погляд, конфлікт у п'єсі названий «філологічним»? Чи справді він таким є?

- Суперечка поступово переходить на інший рівень: чия мова краща? Що б ви відповіли на це питання? Чи коректне воно?

3.5. Визначення жанру

«Мина Мазайло» — дійсно одна з найкращих комедій, яку сам Микола Куліш назвав «філологічним водевілем», бо в ній багато уваги приділено слову. Проте у наш час все більше літературознавців схиляються до думки, що це трагікомедія. 

Аби розібратися, повторімо поняття теорії літератури!

Асоціативний ряд до слова "КОМЕДІЯ" запишіть у зошити!

Драматичний твір – це літературний жанр, в якому автор зображує тогочасну дійсність, життєві реалії через мову та вчинки персонажів. Основною його ознакою є призначення для театрального спектаклю. Текст драматичного твору — це слова героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів.

Провідні жанри драми: трагедія, комедія, драма (як жанр), трагікомедія, водевіль, мелодрама.

Сатирична комедія — твір, у якому за допомогою спеціаль­них сатиричних засобів різко висміюються суттєві суспільні вади, зображуються смішні (комічні) події й персонажі.

Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного.

Сатира — гостра критика з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя .

Сарказм — зла й уїдлива усмішка, вищий ступінь іронії, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений презирства.

Іро́нія — глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

Водевіль — це різновид легкої комедії з куплетами, які виконуються під музику. Невелика комедійна п'єса, у якій розмови героїв чергуються з піснями, танцями.

Трагікомедія — це вид драматичного твору, який має ознаки трагедії і комедії. Трагікомедія характеризується насамперед тим, що водночас трагічно і комічно вияскравлює одні й ті самі явища, при цьому трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого.

- До якого ж  жанру все-таки слід віднести п’єсу? 

3.6. Складання паспорту п’єси

1. Літературний рід – 

2. Жанр –

3. Тема - 

4. Ідея – 

5. Визначте проблематику п’єси:

6. Твір Куліша викликав багато розмов, що стосувалися не лише його змісту, а й форми. Читач розгортав першу сторінку і не знаходив того, що було в класичних драматичних творах. Що відсутнє і чому?

7. Основні елементи сюжету:

1. Експозиція –

2. Зав'язка -

3. Розвиток дії –

4. Кульмінація –

5. Розв'язка -

8. Заповніть анкету головного героя.