Розвиток опорно-рухової системи людини з віком. Попередження травм і захворювань опорно-рухової системи

У процесі росту й розвитку людини відбуваються значні зміни опорно-рухової системи, пов’язані насамперед із ростом кісток, їхнім окостенінням, формуванням постави, зміною пропорцій тіла, зменшенням вмісту органічних сполук у кістках, рухливості суглобів, еластичності зв’язок тощо. Ці зміни опорно-рухової системи значною мірою залежать від фізичних вправ. У поєднанні з силами природи (сонце, вода, повітря) й режиму харчування фізичні вправи уможливлюють розвиток й оздоровлення організму до глибокої старості. Але при цьому необхідно враховувати певні вікові особливості опорно-рухової системи: Так у неї поступово формуються чотири вигини хребта. Їх формування завершується до 18–20 років; У довжину кістки ростуть нерівномірно. Найінтенсивніше у перші два роки життя. Наступне підвищення інтенсивності росту припадає на 7-8 років, а потім у дівчат у 12-13 років, а у хлопців - 13-14 років (до 7-10 см за рік). До 25 років ріст кісток у довжину припиняється. Маса м'язів до 13-14 років збільшується повільно і значно зростає у віці 14-16 років і тому це найкращий період для початку занять силовими фізичними вправами. Рухливість у різних відділах хребта розвивається нерівномірно: найбільша – у 8–9 років, після 15–17 років – зменшується. З віком міжхребцеві диски втрачають еластичність; окостеніння кісток верхніх кінцівок починається в період статевого дозрівання.

При регулярних заняттях фізичними вправами людина стає витривалішою, міцнішими стають кістки скелета, розвиваються внутрішні м’язи й вдосконалюються їхні функції. Фізична робота є єдиним фізіологічним засобом зняття емоційних напружень, завдяки чому нервова система зможе забезпечувати чітку регуляцію роботи м’язів. Фізичні вправи підвищують захисні властивості крові й шкіри, стійкість організму до нестачі кисню, низьких і високих температур, проникаючої радіації тощо.

ГІПОДИНАМІЯ – порушення функцій організму (опори, руху, кровообігу, дихання, травлення, виділення, регуляції функцій) через обмеження рухової активності. Життя сучасної людини стало більш комфортним і зручним, аніж раніше. Технічний прогрес помітно полегшив нам життя: транспорт довозить до потрібного місця, побутова техніка все робить за нас. Наш організм більшу частину часу перебуває в спокої й починає втрачати свою рухливість. Гіподинамія – хвороба сучасної людини, основний чинник ризику, що негативно впливає на зріст і розвиток людини, тривалість її життя, життєві функції й загальний стан організму. Особливо страждає від гіподинамії серцево-судинна система: порушується робота серця, втрачається тонус судин, сповільнюється кровообіг тощо. Негативний вплив виявляється і на обміні речовин і енергії: погіршується забезпечення клітин поживними речовинами й киснем, порушуються процеси синтезу й розщеплення в клітинах тощо. Гіподинамія знижує фізичну й розумову працездатність, обмежує соціальну активність і пристосованість організму. Погіршується нервова регуляція діяльності м’язів, у якій беруть участь такі структури нервової системи, як кора великого мозку (відповідає за умовно-рефлекторну рухову діяльність), мозочок (регулює координацію рухів), спинний мозок (містить нервові центри рефлексів, що здійснюють підтримання постави, ходіння, біг). Особливо небажаним є поєднання гіподинамії з надмірним нервово-психічним навантаженням, зловживанням гаджетів та переїданням. Наслідком можуть стати найрізноманітніші захворювання, наприклад ожиріння, атеросклероз, головний біль, погіршення зору, зниження імунітету тощо.

Основними профілактичними засобами проти гіподинамії – хвороби ХХІ століття – є рух, фізичні навантаження і здоровий спосіб життя.