Рослинництво – провідна галузь аграрного виробництва. Мета і завдання галузі.

Мета: Ознайомити учнів з галуззю рослинництва, завданням та метою; закріпити знання учнів про сільське господарство, розвивати логічне мислення, пізнавальну активність; уміти аналізувати виховувати почуття гідності, повагу і любов до людей праці, рослин, праці на землі.
Сільське господарство є продовольчою базою для населення й джерелом сировини для промисловості. Рослинництво є комплексною галуззю сільського господарства. Її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва.
Рослинництво є основною галуззю сільського господарства тому, що населення земної кулі харчується в основному продукцією культурних рослин. Крім того, культурні рослини широко використовуються як корм для згодовування сільськогосподарським тваринам, а також як сировина для легкої та харчової промисловості. Рослинництво – це наука про прогресивні технології вирощування польових культур, які спрямовані на одержання високих і сталих урожаїв при найменших витратах праці і матеріальних ресурсів. Крім того, рослинництво займається також вивченням морфологічних, ботанічних і біологічних особливостей культур, їх різновидностей та форм. Важливим завданням рослинництва разом із вивченням існуючої агротехніки є розроблення нових, більш досконалих технологій вирощування рослин для підвищення їх продуктивності. Життя рослин у полі відбувається в умовах, що постійно змінюються. Щоб забезпечити рослини необхідними умовами життя, потрібно якоюсь мірою впливати на навколишнє середовище. У процесі створення сприятливих умов для життя рослин виняткову роль відіграють своєчасність і якість польових робіт, тобто обробіток ґрунту, внесення добрив, проведення сівби і догляд за вегетуючими рослинами та збирання врожаю. Неякісне виконання одного з цих процесів може різко знизити якість і кількість рослинної продукції. Виправити прорахунки при вирощуванні сільськогосподарських культур дуже важко, а інколи навіть і неможливо. Тому в рослинництві слід враховувати всі умови, від яких залежить кінцевий результат.
Рослинництво виникло давно, внаслідок того що первісна людина не могла забезпечити свої потреби шляхом збирання плодів дикорослих рослин. Це змусило її займатися землеробством і вирощувати необхідні рослини. Вважається, що рослинництво бере свій початок з новокам’яного віку, тобто більше 10 тисяч років тому. Вирощуючи необхідні рослини, підвищуючи їх продуктивність, людина в процесі багатовікової господарської діяльності змінювала дикі форми, перетворюючи їх на культурні.
Прагнення підвищити продуктивність і якість культурних рослин шляхом штучного добору обумовлювало їх удосконалення. На відміну від диких родичів культурні рослини можуть успішно рости і розвиватися, проявляти свої цінні якості лише за умови створення відповідних умов: якісного обробітку ґрунту, забезпечення в достатній кількості елементами мінерального живлення, своєчасного і ретельного догляду за рослинами, проведення відповідних заходів, спрямованих на боротьбу зі шкідниками та хворобами, тобто в умовах високого рівня агротехніки. В інших умовах продуктивність рослин падає, якість отриманої продукції знижується і рослини дичавіють або гинуть. Рослинництво займається вивченням закономірностей росту і розвитку польових культур у конкретних агрокліматичних умовах, залежно від обробітку ґрунту, застосування добрив, строків та способів сівби, інших технологічних заходів з метою створення оптимальних умов для формування врожаю. Отже, рослинництво вивчає теоретичні і практичні проблеми, які стосуються польових сільськогосподарських культур у різних агрокліматичних зонах, питання підвищення якості отриманої продукції. При розміщенні польових культур за зонами країни враховуються агрокліматичні умови і біологічні особливості культури, тому що різні зони характеризуються різним рівнем вологості ґрунту, кількістю опадів протягом року і за вегетаційний період, різною родючістю ґрунту, різним рівнем температурного режиму, кількістю надходження сонячного світла та ін.
Особливості сучасного рослинництва полягають у тому, що створилась можливість отримувати високі врожаї як зернових, так і інших сільськогосподарських культур. Цьому в основному сприяє підвищення матеріально-технічного забезпечення, своєчасне впровадження у виробництво рекомендацій науки та передового досвіду, застосування нових технологій вирощування, впровадження високоврожайних сортів та гібридів сільськогосподарських культур. Слід зауважити, що існують значні резерви підвищення продуктивності сільськогосподарських культур та якості отримуваної продукції, і підтвердженням цього є те, що на сортодільницях, у передових господарствах одержують високі врожаї – по 60–70 ц/га зерна пшениці і по 75–100 ц/га зерна кукурудзи, по 500–600 ц/га цукрових буряків і 250–300 ц/га картоплі, по 25–30 центнерів насіння соняшнику, а також інших культур.
Розвиток сільського господарства в цілому і рослинництва зокрема залишається невід’ємною частиною загальної економічної політики уряду, предметом його постійної уваги, оскільки в економіці сільського господарства закладається фундамент успішного розвитку багатьох соціальних завдань, зокрема підвищення добробуту населення. Головним напрямком у науковому рослинництві є вивчення біологічних особливостей сільськогосподарських рослин і розроблення найбільш досконалої технології вирощування на основі рівнозначності і фізіологічної незамінності всіх життєво необхідних факторів: світла, тепла, вологи, повітря і елементів живлення.
У сучасних умовах першочергового значення набувають бережливе ставлення до землі, її раціональне використання, охорона ґрунтів і всебічне підвищення родючості. Вплив людини на природу, використання земельних ресурсів досягли таких масштабів, що без цілеспрямованого підходу до вирішення цієї проблеми часто порушується рівновага факторів, які обумовлюють стабільність і стійкість зовнішнього середовища. Необачні дії людини у використанні природних ресурсів завжди були пов’язані з небезпекою руйнування зв’язків з природою, знищення лісів, суцільним розорюванням великих земельних масивів, що спричиняє зниження залягання ґрунтових вод, вологозабезпечення, посилення посух і суховіїв, розвиток ерозійних процесів, виникнення пилових бурь.
Рослинництво – це галузь науки та сільського господарства, що займається вивченням особливостей нових сортів, гібридів культурних і дикорослих видів рослин, розробляє сортові технології вирощування стабільно високих врожаїв якісної продукції.
Сільське господарство є продовольчою базою для населення і джерелом сировини для промисловості. Рослинництво є комплексною галуззю сільського господарства. Продукція рослинництва становить більше половини виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Галузь рослинництва є визначальною у розвитку інших галузей, особливо тваринництва, оскільки його кормова база створюється переважно в цій галузі.
Виробництво рослинницької продукції є постійною задачею всіх господарських суб’єктів аграрного сектору та спрямоване на формування ринку продовольства. Ефективність розвитку рослинництва формується під впливом багатьох чинників: зокрема грунтово – кліматичних, технологічних, біологічних та інших. Рослинницька галузь сільського господарства виробляє близько 60% продукції сільського господарства.
Рослинництво – це галузь сільського господарства, основне завдання якого – вирощування рослин для отримання продукції, що задовольняє потреби людини в їжі, кормів для тварин, сировини для переробної промисловості. Основу рослинництва складає землеробство – господарська діяльність пов’язана з обробкою землі. Використовуючи землю як засіб виробництва люди досягають позитивних результатів, направляючи свою працю на отримання рослинної продукції, яка використовується для забезпечення харчування людей та розвитку тваринництва.
Зелена рослина виступає головним предметом і знаряддям праці в рослинництві, а грунт головним засобом сільськогосподарського виробництва. Рослинництво тісно пов’язано з іншою галуззю сільського господарства – тваринництвом, якому воно дає грубі, соковиті і концентровані корми і отримує від нього органічні добрива, необхідні для землеробства.
Без зелених рослин неможливе життя людини і тварин. Рослини акумулюють енергію сонячного світла і перетворюють її в енергію хімічних зв’язків, приховані в молекулах вуглеводів, білків, вітамінів, біологічно активних сполук. Людина використовує органічні речовини рослин для харчування, годування домашніх тварин і птахів, опалення, виготовлення одягу, в якості будівельних матеріалів, для переробки та отримання багатьох інших засобів існування.
Провідна роль у структурі рослинництва належить зерновим культурам. Під зерновими культурами – пшениці, рису, кукурудзи, ячменю, вівса та жита зайнято близько половини всієї посівної площі світу.

Технічні культури вирощують для отримання технічної сировини в різних галузях промисловості. Їх можна поділити на кілька груп залежно від продукту, який утворюється при їх використанні.
Технічні культури – цукрові буряки, олійні,, волокнисті, прянощі, ефірно – олійні рослини. Найбільше значення мають цукрові буряки, соняшник, рапс, бавовник, льон, коноплі.

Важливу роль відіграють також культури з яких виготовляють тонізуючі речовини – особливо чай, кава, какао, наркотичні речовини – тютюн, мак; прянощі – перець чорний та червоний а також лікарські та ефірно – олійні рослини.

Цукрова галузь рослинництва займається вирощуванням цукрового буряка та тростини.

З найдавніших часів текстильні культури вирощують для отримання волокна. Найбільші площі зайняті бавовником, коноплями, льоном.
Коренеплоди – рослини, які вирощують заради соковитих підземних органів. Вони вживаються в їжу в сирому і вареному вигляді; корисні для здоров’я, містять безліч вітамінів для росту і розвитку людського організму.
Бульбоплоди – це рослини, в яких на бічних коренях або підземних стеблах формуються бульби. Вони служать в якості їжі для людини, надходять на корм худобі або використовуються в якості сировини та переробки.

Олійні культури – це перш за все плоди та насіння багаті жиром. Вони використовуються для отримання масла ( соняшник, гірчиця, рапс, кунжут).

Соняшник є основною олійною культурою, яка має високі смакові якості.

Виробництво ефіро – олійних культур (коріандр, кмин, фенхель) своє широке використання знайшли в хлібопекарській, кондитерській, фармацевтичній, лікеро – горілчаній та в деяких інших галузях виробництва.

Кормові трави мають велике значення для тваринництва. Їх висівають для одержання сіна, сінажу, трав’яного борошна. Вони є джерелом протеїну, мінеральних речовин і вітамінів.

Силосні культури – це рослини вирощувані в якості корму для тварин. Силос має високі поживні властивості. Він сприяє поліпшенню травлення і засвоєння інших більш грубих кормів.

Кормові коренеплоди добре зберігаються і дозволяють урізноманітнити раціон сільськогосподарських тварин особливо в зимовий період.
Основним завданням розвитку галузей рослинництва є раціональне використання виробничого потенціалу шляхом впровадження інтенсивних технологій, нових форм організації виробництва і праці стосовно грунтово – кліматичних та економічних умов їх діяльності.
Найважливішим завданням рослинництва є всемірне підвищення родючості грунтів і врожайності, зростання виробництва зерна, кормів та іншої продукції
Таким чином, вирощування польових культур має ґрунтуватися на глибокому знанні взаємовідносин рослинних популяцій з навколишнім середовищем.