Романтичність, мужність і сила волі української жінки Соломії у повісті М.Коцюбинського «Дорогою ціною»

Романтичність, мужність і сила волі української жінки Соломії у повісті М.Коцюбинського «Дорогою ціною»

Сьогодні ми завершуємо вивчати пригодницьку романтичну повість Михайла Коцюбинського «Дорогою ціною». Ключовими словами є воля, кохання, боротьба.

     Головні герої повісті волелюбні, чисті серцем і помислами, для них воля — це життєво необхідна умова їхнього гармонійного розвитку, як і кохання — вірне до загину, самовіддане.

1.  Паспорт-характеристику твору.

     У листі до Михайла Коцюбинського громадська діячка того часу Н. Кобринська писала:    «В теперішніх часах, коли література переповнена словами, часто неприродною декламацією, Ваша Соломія — то джерело під час спеки...». Головну героїню вона називає завдатком «типу жінок, що вміють боронити себе».

   Ось про таку надзвичайну героїню, про її кохання до Остапа, не менш яскраво змальованого героя, ми будемо говорити сьогодні. 

Образ Соломії.

1.Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.

2.    Так, Соломія — волелюбна, у боротьбі за волю вона виявляє справжній героїзм, рішучість і наполегливість. Загубившись у плавнях, ця ніжка і безстрашна жінка не опустила рук у розпачі, а «зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто й завзято, з вірою, що її широкі і високі груди зламають усі перешкоди». Вольовий і сміливий характер Соломії автор характеризує так: «спокійною, грізно-спокійною» з'явилась Соломія до турецької жандармерії; такою ж «спокійною» вона й вийшла зі страшною звісткою, що Остапа передадуть російській владі.

3.  Соломія здатна на самопожертву заради коханого, навіть, як пише М. Коцюбинський, «ладна піти на видиму смерть» заради Остапа. Вона може мерзнути сама, але не вийме з-під його голови своєї одежі. Голодує сама, та завжди приносить хворому кращу їжу. Саме Соломія складає сміливий план порятунку Остапа і береться виконувати його рішуче і розумно.) Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця».

Риси характеру Соломії:
а) мужність і відвага; 
б) вірність і самовідданість; 
в) волелюбність і ненависть до гнобителів; 
г) любов до життя; 
д) здатність на самопожертву; 
е) щирість і душевність; 
є) оптимістичність та енергійність.

Винахідлива та далекоглядна 
"Але й я не дурна...Тоді спідницю з себе, штани на ноги, накинула на плечі чугаїнку, а на голову шапку—і козак козаком…". 
Спритна
"Біжу-біжу, щоб догнати. Ху, як ухекалась… ". 
Рішуча 
"— А ось що буде! — рішуче промовила Соломія і з сими словами здерла з голови очіпок... — На, ріж…"
Завзята до роботи

"Вона мала охоту зараз-таки в'язати пліт..., вони взялися до роботи і так захопилися, що забули про втому та сон".

Схвильована

"— Щотобі? — прискочила Соломія до Остапа і піддержала його"

Відчайдушна та героїчна

"Вона вхопила" Остапа "під руку і ... поволокла за собою,... вскочила у комиші і бігла прудко, наскільки позволяв се Остап та густий очерет... ноги грузли часом по коліно в цмоковині ... , а вона бігла усе вперед".
Мудра та досвідчена, не панікувала у важку хвилину

"Жах її щез без сліду. Вона знала, що робити... Соломія напоїла Остапа, оглянула і обмила його рану".

Турботлива

"— Що тобі? — прискочила Соломія до Остапа і піддержала його... , обережно розщібнула ... скривавлену сорочку, потім одшматувала довгий пас зі своєї підтички і з поміччю Остапа тісно зав'язала йому рану, ...змочила йому чоло, скинула з себе верхню одежу і підмостила йому під голову". 

 Готова до самопожертви
"Серце нило в Соломії од жалю й тривоги, їй легше було б, коли б куля потрапила в неї".
 
Оптимістична, надіється на краще
«Брешеш, брешеш… — хотіла вона кинути в лице злому морокові,— він мій… він буде жити… його не дуже поранено… адже він скільки пробіг…він вигоїться, він житиме… вона не дасть йому загинути…".
"Зростала певність, що все скінчиться добре, — і вона зазнає ще щасливого життя".

Наполеглива

Все тіло у Соломії боліло, як побите. Важкі повіки мимохіть спускались на очі, голова була несвіжа. Однак Соломія не могла гаятись і хвилини. Вона пішла просто перед себе, так як стояла, і зважилась йти, доки стане снаги й сили. Вона бігла, хоч ноги в неї були слабіші, ніж учора, а повітря було якесь густе і трудно було дихати ним. 

 Безкорислива та щедра.

"Соломії пощастило", бо заможний болгарин "найняв Соломію перемивати вовну. З того дня Соломія приносила з собою трохи грошей та купувала Остапові кращу страву".

"Коли тільки річ у грошах, — вона заставить себе, а роздобуде їх. Вона від рота відриватиме кожен шматок, кожен шеляг складатиме на викуп". 

Образ Остапа.

1.  Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який відчуває відповідальність за себе, за свій спосіб життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною. Остап є уособленням образу непримиренного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити навіть найвищу ціну — життя. 

2.  Остап-головний герой оповідання бунтар борець за волю, ненавидить панів, щедрий добрий, рішучий, винахідливий, ніжний і чуйний у ставленні до Соломії, вірний у коханні, любить землю. Вольнолюбивий характер Остапа сформувався завдяки дідовим розповідям про козацьку вольницю. Життя в неволі змушувало його душу бунтувати проти наруги над людьми. Остап сам постраждав від свавілля: пан позбавив його коханої жінки, віддавши її заміж за нелюба, знущався з його діда. Рішення тікати з рідної землі виникло в юнака після погрози пана віддати його в рекрути, із живого шкуру зідрати.

    3.  Остап розумів, що шлях до волі буде тернистим, але заради досягнення мети ладен був пройти крізь пекло. Так і сталося: поранення після переправи через Дунай, двобій із голодним вовком, взяття у полон турецькими жовнірами, смерть Соломії...

  Він скоротав свій вік на самоті, переможений, але не скорений, маючи єдине бажання — «злучитися» зі своєю половиною, яка чекала його на дні Дунаю. Таку дорогу ціну довелося заплатити Остапу за свободу.

• Фінал  повісті трагічний. Гине  Соломія, Остап  залишається самотнім. Але  чи обривається  зі  смертю Соломії  їхнє  кохання?

(Кохання  залишається  жити  в Остапові, він  говорить: «Половина  мене лежить  на  дні Дунаю, а  друга  чекає, коли злучиться  з  нею») 

    Отже, ми  можемо зробити  висновок, що кохання  непереможне, воно  виявляється сильнішим  за  смерть.