"Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад, не читати їх". Всі економічно розвинені країни встановлюють пряму залежність між читанням художньої літератури і прогресом у всіх сферах життя суспільства. Працівники, які створювали технології майбутнього, в дитинстві читали наукову фантастику.

Наше майбутнє залежить від уяви, яку розвиває читання.

Що більше ми читаємо, то вишуканіше висловлюємо свої думки, адже наслідуємо мову письменника. Наше мислення перестає бути обмеженим, бідним.

Глибока література спонукає до глибоких переживань і глибокої розумової роботи. Книга творить Людину - Людина творить країну.

Мистецтво, а отже і література, супроводжує людство повсякчас.

В епоху античності розквітали театр, скульптура, архітектура. В часи Відродження - література, живопис. В 19 ст. людство захоплювалося літературою. У наш час література не посідає перше місце серед інших видів мистецтв. Проте хороша книга здатна впливати на наші почуття, емоції завжди. Вплив літератури на людину великий і неминучий. Тим самим вона формує її духовність, виховує почуття. Не зміниться швидко засліплений жадобою наживи бізнесмен, прочитавши "Сто тисяч" І. Карпенка-Карого. Але вплив літератури на людину не такий прямолінійний, однозначний. Кожний твір вимагає певної роботи розуму й душі, щоб осягнути глибину того, що сказав письменник. Це виховна роль літератури.

Класичні твори створені талановитими, обдарованими від природи людьми. Це золотий фонд національної літератури, У цих книжках відображено духовні пошуки суспільства певного періоду. Письменники-класики - це ті, чиї твори вивчають. Слово"класичний" в перекладі означає "зразковий". Серед літературних класиків є письменники, які здобули всесвітню славу: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко. Загалом література допомагає глибше пізнати світ, довідатись про нове, досі не знане. У цьому полягає її пізнавальна функція.

Кожен з нас мріє про щирість і теплоту людських стосунків у родині, в класі. Кожен мріє про вірне кохання. Усі ці емоції подарує нам художня література. Вкаже шлях до щастя, кохання. Допоможе зрозуміти себе.

Література має ще й естетичну функцію. Вчить розуміти прекрасне і потворне у нашому житті. " Краса вершить найбільші чудеса..."- писав Микола Вороний.

Ми говоримо про те, яка роль літератури в житті народу. Проте в українській історії художня література піднімалася на ще більшу висоту. Українські письменники в умовах соціального й національного гноблення формували національну свідомість українців, закликали до боротьби за визволення, за волю; відстоювали права української мови.

Тарас Шевченко писав:

Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Стати голосом народу. У цьому бачив поет покликання митця.

Кожен художній твір ми називаємо умовним, тому що створені письменником образи і конкретні, і нетотожні дійсності водночас. Загибель героя на сцені - це гра актора. "Оволодіти всім світом і знайти йому вираз",- таке надзавдання слова, на думку великого Гете. Мова йде про велику долю узагальнення в художньому творі.

Письменник - особлива натура, наділена талантом якнайтонше сприймати життя. Це людина творча, яка вміє не лише вигадувати, а й відчувати навколишній світ. Скільки прекрасних рядків написано про осінь, але приходить талановита людина і знаходить ніким не сказані слова. І знову дивує світ.

Розгадка в тому, що в тих словах - частка душі митця.

Кожен художній твір цікавий тематикою, проблематикою, які стосуються всіх і кожного. І кожен пронизаний турботою про людську долю. Загальнолюдські цінності і національні у художніх творах переплітаються.

Дайте відповіді на запитання. ( стор. 8-13 Підручника...)

Яка роль літератури в житті народу і окремої людини?
2. Чому кожний літературний твір ми називаємо умовним?
3. Пригадайте вірш Т. Шевченка "Садок вишневий коло хати". Що в його змісті - загальнолюдське, а що -національне?