Роль гумору в житті українців. Леонід ГЛІБОВ. «Щука», «Муха і Бджола», «Жаба і Віл» Визначний український байкар, поет. Викривальна і повчальна спрямованість байок письменника.

Мета:

Предметні компетентності : розуміє роль гумору в житті українців; знає жанри гумористичних творів, називає їх; розповідає про особливість побудови байки; виразно і вдумливо читає твори Л. Глібова; пояснює головну думку кожної байки та алегоричні образи.

Ключові компетентності : зіставляє описане в байках із реальним життям, використовуючи виражальні засоби української мови; створює ілюстрації до твору; обговорює в групах проблеми несправедливості, жорстокості, ледарства в байках Л. Глібова і в сучасному житті.

НЛ–2,3 Емоційно-ціннісне ставлення: усвідомлення важливості самокритичного погляду для успішної життєдіяльності людини, потреби життєстверджувальних, оптимістичних настроїв, уміння тактовно реагувати на іронію

Байка “Муха й Бджола” аналіз

Жанр – байка

Рік написання – 1864 — 1872

Тема “Муха й Бджола”: зображення зустрічі Мухи й Бджоли, в якій кожна висловила свого життя та покритикувала іншу.

Ідея “Муха й Бджола”: уславлення працьовитості, творчого натхнення, вміння раціонально використовувати час (Бджола); засудження ледарства, безпечності; прагнення жити за рахунок інших, задовольняючи власні потреби.

Основна думка “Муха й Бджола”: пошану і повагу має той у суспільстві, хто працює заради інших, приносить користь, марно не витрачає часу; ледарі — непрохані гості.

Мораль байки “Муха й Бджола”: треба бути працьовитим. Автор засуджує нероб та ледарів.

Дія в байці Л. Глібова “Муха і Бджола” відбувається улітку.

Композиція “Муха й Бджола”

Байка побудована на протиставленні двох героїнь (Муха і Бджола), їх ставленні до праці, розваг, власного призначення в житті.

Експозиція: зустріч читача з Мухою, що живе безтурботно, мов панночка.

Зав’язка: розмова Мухи з Бджолою: сенс життя у розкоші, святкуваннях чи у повсякденній сумлінній праці?

Кульмінація: непорозуміння між Мухою і Бджолою.

Розв’язка: мораль байки.

Характеристика героїв байки «Муха й Бджола» Л. Глібова

Бджола -працьовита, відповідальна, економна (вміє раціонально використовувати час). Бджолі навіть ніколи перепочити: з ранку до вечора вона у праці, у «клопотах у полі». Праця — це її життєва необхідність, без неї вона не мислить свого існування. І тому Бджола зневажає ліниву Муху.  Бджола у Глібова — носій працелюбності, справедливості, носій позитивного начала. В образі Бджоли втілено людину, яка вбачає своє щастя в праці. Для неї сенс життя – приносити радість.

Муха – ледача, хвалькувата, безпечна, настирлива, безтурботна. Глібов наділяє її такими рисами, як хвалькуватість, зухвалість, чванливість, безсовісність. Муха є символом неробства.

Яку людську ваду уособлює образ Мухи (байка “Муха і Бджола”)? Лінощі

«Муха й Бджола» художні засоби

Епітети: «Муха-ледащиця», «погана доленька», «чорної години», «праця бідная»,

Метафори:  «вітрець тихесенько гойдає», «за тиждень би головоньку схилила».

Порівняння: «гойдає, мов панночку», «не те, що клопоти у полі і праця бідная твоя»,

«Муха й Бджола» прислів’я до байки

До роботи плачучи, а до танців скачучи.

Добре працюватимеш — честь і славу матимеш.

Лінь гірше хвороби.

Вродилось ледащо нінащо.

Лінивому все ніколи.

Як без діла сидіти, то можна й одубіти.

Леонід Глібов хронологічна таблиця

1827, 5 березня — народився у Веселому Подолі, Полтавщина. Початкову освіту він здобув удома за допомогою матері

1840 – Вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші

1847 – Перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова»

1849 — вступив до Ніжинського ліцею вищих наук. До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».

1852 — одружився з Параскевою, дочкою ніжинського священика

1855 Після закінчення ліцею Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділл

1858 — став учителем Чернігівської чоловічої гімназії

1861 — стає видавцем газети “Черниговский листок”

1863 – За зв’язки з членом підпільної організації «Земля і воля» Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено над ним поліцейський нагляд. Перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863 р., але майже весь тираж її був знищений у зв’язку з валуєвським циркуляром.

1863-1865 Поет живе у Ніжині

1865 Повертається до Чернігова та деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії губернатора.

1867 Він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги-„метелики“, друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей.

1871 — померла дружина, через кілька років — малолітній син Сергій

1872 Вдалося видати другу, доповнену в порівнянні з першою, книгу байок

1882 — одружився вдруге з П. Барановою, взяв на виховання 13-річного хлопчика Олександра

1893, 10 листопада — помер у Чернігові від хвороби серця.

Аналіз байки “Жаба і віл”

Автор  – Леонід Глібов

Рік написання та першої публікації: 1908 рік.

Жанр – байка

Тема “Жаба і віл”: зображення жаби, яка намагалася позмагатися з волом стосовно розміру, в результаті «з натуги луснула — та й одубіла».

Ідея “Жаба і віл”: засудження на прикладі жаби негативних людських вад, а саме: жадібності, заздрості, пихатості, хвалькуватості.

Основна думка: «…найлучче жити, Як милосердний бог дає».

Композиція “Жаба і віл”

Вступ: Жаба вилізла на берег подивитися і трохи погрітися і, побачивши Вола, вирішила з ним позмагатися.

Основна частина: змагання Жаби з Волом; намагання подруги-сестри Жаби довести їй марність цієї справи.

Закінчення: шкода, яку заподіяла Жаба собі — самознищення. Мораль: автор звертає увагу на застосовування тих реальних власних можливостей, які «милосердний бог дає».

“Жаба і віл” герої та їх характеристика

Жаба уособлює таку людську ваду як заздрість, тупість та примітивність, пихатість та самовпевненість. Жаба вилізла на берег, щоб погрітися на сонецку, а її здивував великий розмір  Вола. І вона вирішила надутися, щоб стати більшою. Через заздрість жаба захотіла бути великою, як віл, надулась та луснула.

її подруга-сестра,

Віл символізує покірність та працьовитість.

Художні засоби “Жаба і віл”

риторичні вигуки – «Який здоровий, моя ненько!». «От будуть жаби дивуваться».

пестливі слова – «сестриця». «голубонько моя».

Байка Л. Глібова розповідає про Жабу, яка, побачивши Вола, захотіла ти такою великою, як він. Заздрість примусила її надиматися, поки ! луснула, хоч подруга й застерігала її про небезпеку. Це алегорична картина, яка висміює людей, що прагнуть досягти того, що виходить межі їхніх можливостей. Причому йдеться не про щось необхідне, суспільно корисне, а про звичайні забаганки.

Автор у кінці байки “Жаба і Віл” наводить мораль: треба жити так, “як милосердний Бог дає”, тобто відповідно до своїх можливостей та здібностей.

Чого навчає байка Жаба й Віл? Байка вчить не заздрити, реально оцінювати свої сили, не бути самовпевненим, цікувати те, що маєш. Найкраще мораль байки «Жаба і Віл» передає прислів’я “Не надувайся, жабо, бо до вола ще далеко”.

Байка побудована у формі динамічного діалогу, з емоційно забарвленою лексикою (голубонька, одубіла та ін.).

Глібов “Щука” аналіз

Автор – Леонід Глібов

Рік написання – 1858

Жанр – байка

Тема “Щука”: зображення суду (його несправедливість і залежність від панівних класів ) над Щукою, яка здійснювала різноманітну шкоду в ставку його жителям і отримала вирок повернутися знову в річку.

Ідея “Щука”: засудження дій судочинства, їхня легковажніст , безглуздість , а через образ Лисиці – підступності, хитрості, хабарництва.

Основна думка: «Як не мудрують, а правди ніде Кінців не можна поховати …».

Мораль “Щука”: Судді зобов’язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати зацікавлену ​​особу ( Лисицю). Глібов засуджує хабарництво, несправедливість, лицемірство.

Спрямування вірша “Щука” – сатиричне. Ця байка виражає красивою мовою, яскраву іронію, яка має надзвичайно глибокий зміст.

“Щука” герої та їх характеристика

Щука – головна героїня, є небезпечним злочинцем: «Того заїла в смерть, другого обідрала». Злочини, заподіяні Щукою, набули таких масштабів і такого розголосу, що навіть продажні судді неспроможні виправдати її.

Лисичка – стряпчий у суді (адвокат). Її образ уособлює таку людську ваду як хитрість. «за стряпчого, як завсігди годиться, була приставлена». В образі Лисиці автор показав спритного і лицемірного чиновника судового нагляду, який фактично вів усі справи в суді у вигідному йому напрямку. Лисиця така ж пройдисвітка і шахрайка, як і Щука. І вона не могла допустити, щоб її спільниця по грабежах була покарана. Адже Лисиця, часто отримувала від щуки хабарі — « Щука та частенько, як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких…»

 п’ятеро суддів — два Осли, Шкапа, два Цапи. Образи Ослів, Шкапи і Цапів уособлюють продажних суддів, які приймають нікчемні і тупі рішення. Судді не компетентні, нечесні, свою справу знають погано, нікчемні, їх легко обдурити, а вирок винесений Щуці не є справедливим. Автор навмисно вибрав такі образи: Осли (не виділяються розумом), нікчемну Шкапу, два стареньких Цапа (які, ймовірно, хвилювалися, що втратять роботу, тому і проголусували за такий вирок)

автор.

Карасики і лини – прості люди, котрих навіть забули покликати до суду. Вони завжди є жертвами цих Щук і Лисиць, і не можуть знайти захисту в умовах несправедливості й гніту.

Сюжет “Щука”

Хижій Щуці в суді пред’явлено звинувачення. Вона настільки завинила («того заїла в смерть, другого обідрала»), що її злочин вже не можна буде прикрити – «кінців не можна поховати». І все ж Лисиця, як адвокат, щоб допомогти хижакові , запропонувала суддям «ворожу Щуку утопити». Прихильність Лисиці визначена не тільки станової солідарністю:

А чутка у гаю була така,

Що нiби Щука та частенько,

Як тiльки зробиться темненько,

Лисицi й шле то щупачка,

То сотеньку карасикiв живеньких

Або линiв гарненьких…

Судді прислухалися до пропозиції Лисиці і винесли відповідний вирок.

Композиція “Щука”

Введення. За злочинну діяльність Щуку силоміць представили до суду. Опис суддів. Таємний зв’язок Щуки і Лисиці.

Основна частина. Судовий процес над Щукою. Винесено вирок, дія якого припинена.

Закінчення. Новий вирок суддів за пропозицією Лисички: «У річці ворожу Щуку утопити!» Що й було виконано.

Усі образи в цій байці є алегоричними. За масками криються типові персонажі з реального життя. Письменник бачив навколо себе суспільну несправедливість і не міг з нею змиритися, тому засудив її у своєму творі. Бо кожному українцеві по-справжньому болять негаразди та нечесність у своїй рідній землі.

Леонід Глібов у байці «Щука» зображує сучасну йому систему судочинства, і змальовуючи узагальнені образи суддів та працівників судової системи. Автор наголошує на проблемах нерозумності деяких державних працівників.

Чого навчає байка “Щука”? Автор вчить бути чесним, не лукавити перед іншими, розбиратися в людях, ніколи не бути нікчемним чиновником, суддею, а бути справжньою людиною.

“Щука” художні засоби:

Епітети -добрячий; нікчемна; плохий;

Зменшувально-пестливі слова – стареньких; мокренькі;  частенько; темненько; сотеньку; карасиків;

Фразеологізми – «Катюзі… буде по заслузі»; «Як не мудруй, а правди ніде діти»; «Кінців не можна приховать»; «Річ держать»;

Окличні та питальні речення: «Хто ворогів не мав!»; «Коли і як воно, і що їй присудити?»; «Розумна річ!»

1. Склади у зошиті стрічку часу про життя і творчість байкаря Л. Глібова.

2. Аналізуй зміст байок - записи занось у зошит.

3. Роботу сфотографуй і відправ сюди

https://vseosvita.ua/webquest/hraiemo-u-baikariv-za-baikamy-lhlibova-6786.html

Пройди вебквест "Граємо у байкарів!" і отримай сертифікат!