Ренесанс в Англії. В. Шекспір «Гамлет». Філософські та моральні проблеми. Провідні мотиви твору

Актуалізація опортних знань

На минулому занятті ми почали вивчати одну із найважливіших епох в історії людства- Відродження. Запиш у поле для вводу послідовно відповіді.

Данте Аліг’єрі називають останнім поетом … і фундатором доби …

- Митці Відродження орієнтувалися на традиції часів …

- Утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей – це …

- Відродження зародилося в …

- Флорентійським вигнанцем називали …

- Данте вперше в літературі використав строфічну форму, яка називається …

- У поемі Данте найчастіше зустрічається цифра …

- Улюбленим античним поетом Данте був …

- Основний зміст «Божественної комедії» - це …

Сьогодні ми продовжуємо вивчати епоху Ренесансу ,а сама епоха Ренесансу в Англії.

На специфіку гуманістичної англійського Відродження вплинули бурхливі історичні події :

• Столітня Війна (1337-1453)

• Війна Червоної і Білої троянди(1455-1485)

• Народні повстання,

• Реформація.

Розвиток англійської літератури в той час був уповільнений через те, що середні віки після норманського нашестя офіційною мовою в Англії стала французька, а народ розмовляв і творив англосаксонськими діалектами.

Родоначальником англійського Ренесансу вважають письменника Джефрі Чосера( приблизно 1340-1400). Як і в творчості Данте, у його літературній спадщині були використанні середньовічні традиції, але водночас формувалося й нове ренесансне бачення. Увага й співчуття до людини, детальне розкриття її внутрішнього світу у творчості Дж.Джосера засвідчили перехід літератури Англії до Нового часу.

Порівняно з італійським виникло пізніше і було коротшим.  

Сокіл із списом у кігтях  – герб Шекспіра. Прізвище «Шекспір» означає «той, хто трясе списом». Критики його називали «зворушувачем сцени» , друзі - поети «Лебедем Ейвона». Саме перейшовши міст через річку Евон, Шекспір відправився на пошуки успіху. Відправився, щоб стати великим поетом і залишитися жити вічно.

Дж. Джойс писав: “Із усіх великих людей він найбільш загадковий. Єдине, що ми знаємо про нього,- це те, що він жив і страждав ”.

Багато можна розповідати про Шекспіра – геніальну особистість, яка і в ХХІ ст. все ще продовжує хвилювати свідомість людства.

Словникова робота

Трагедія  — драматичний твір, в основу якого покладено гострий, непримиримий конфлікт, а герой потрапляє у безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними у даній ситуації силами й часто гине. Трагічне — одна з основних естетичних категорій, з якою пов'язується велике нещастя, страждання, безвихідь становища чи загибель людини.

Інтрига (від лат. intricare — заплутувати) — спосіб організації подій у драматичному, рідше епічному, іноді ліричному творах за допомогою складних, напружених перипетій, гострої боротьби мотивів, часто прихованих намірів.

Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення, протиборство.  Від змістовності й переконливості художнього конфлікту залежить суспільна значущість твору

Легенда про Амлета.

За часів Шекспіра в Англії була добре відома середньовічна легенда про принца Амлета, яку записав Саксон Граматик близько 1200 року. Як свідчить давній автор, володар Ютландії був убитий своїм братом Фенгом, котрий потім одружився з його вдовою. Син убитого, молодий Амлет, вирішив помститися за батька. Щоб виграти час і не викликати підозри, Амлет прикинувся божевільним. У його промовах був прихований підтекст, але ніхто не розумів та й не прислухався до «божевільного». Друг Фенга вирішив перевірити, чи насправді Амлет божевільний, проте Амлет убиває його і, обдуривши всіх, одружується з донькою англійського короля і повертається до Ютландії. У фіналі він убиває Фенга і всіх придворних, які зрадили його і батька. Середньовічний Амлет — людина досить жорстока, людина дії, рішуча у своїх вчинках. Середньовічний сюжет був типовою історією про помсту. Принц Амлет виступає тут справжнім героєм, він стає королем, досягши вищої справедливості.

Історія про Амлета привертала увагу багатьох митців доби Відродження. Французький письменник Бельфоре переповів цю легенду у своїх «Трагічних повістях». А у 80-х роках XVI ст. на лондонській сцені була поставлена п'єса про Гамлета, написана, вірогідно, драматургом Томасом Кідом. У 1601 році до цього сюжету звернувся Вільям Шекспір у своїй трагедії «Гамлет».