Реформація і її поширення в країнах Західної Європи

Пригадайте, яку роль відігравали релігія і церква в житті середньовічної людини. Який вплив справили на світогляд суспільства Великі географічні відкриття?

На початку XVI ст. католицька церква зберігала значний вплив на європейське суспільство. Однак XV-XVI ст. називають «темним періодом» в історії церкви, оскільки вона перебувала у глибокій кризі.

Католицька церква була великим землевласником. Для збагачення вищі церковні ієрархи навіть продавали церковні посади. З населення традиційно збирали різноманітні церковні збори. Церква збагачувалася також за рахунок надходження десятини, плати за вшанування святих, ікон тощо. Особливо прибутковою для католицької церкви була торгівля спеціальними грамотами для відпущення гріхів — індульгенціями.

Папа Римський і богослови (карикатура XVI ст.)

Падіння авторитету католицької церкви стало поштовхом до Реформації. Зародився цей рух у Німеччині.

Через відсутність сильної централізованої влади Німеччина більше, ніж інші західноєвропейські країни, потерпала від свавілля католицької церкви.

Ідейним натхненником німецької Реформації був богослов Мартін Лютер. 31 жовтня 1517 р. Мартін Лютер направив єпископу м. Брандербург й архієпископу м. Майнц «95 тез» (аргументів) проти продажу індульгенцій. Ймовірно, він вивісив тези й на дверях каплиці Віттенберзького замку, але документальних підтверджень цієї події немає. Через два тижні тези стали відомими у всій Німеччині. У Лейпцигу, Нюрнбергу та Базелі вони вийшли друком. 1517 р. вважається початком Реформації в Німеччині.

Католицька церква побачила в тезах Лютера небезпеку для себе. Папа Лев X видав буллу (грамоту), яка погрожувала Лютеру анафемою — відлученням від церкви з вічним прокляттям, якщо він не відмовиться від своїх переконань і не спростує «95 тез». Мартін Лютер публічно спалив папську буллу, а Папу оголосив Антихристом, за що йогов 1521 р. було відлучено відцерквий визнано єретиком. Після цього Лютера було викликано на суд у м. Вормс, де він гідно відстоював власні погляди. На запитання, чи зрікається він своїх хибних поглядів, Лютер мужньо відповів: «На цьому я стою й інакше я не можу».

Після Вормського суду від страти Лютера врятувала тільки підтримка його вчення деякими впливовими німецькими князями, рицарями, містянами.

У 1522 р. Мартін Лютер переклав німецькою Новий Заповіт, написав кілька богословських праць. Його вчення швидко поширювалося, а послідовників почали називати лютеранами.

Учення Лютера про «спасіння вірою» похитнуло авторитет Папи Римського. Виникало логічне запитання: якщо спасіння залежить винятково від віри, навіщо тоді потрібне посередництво католицької церкви? Таким чином, ідеї Лютера зачіпали інтереси католицьких ієрархів і посягали на догмати (істини, які не піддавалися сумніву) католицької церкви. У період Реформації особливо великого розмаху досягла секуляризація.

З появою в Лютера послідовників і початком Реформації з’явилася третя гілка християнської віри — протестантизм.

Що, на вашу думку, могло приваблювати в ідеях Лютера представників різних станів німецького суспільства?

Поступово ідеї Мартіна Лютера знаходили дедалі більше прибічників. Проте прагнення різних верств німецького суспільства й уявлення про здійснення Реформації значно різнилися. Ідеї Лютера підтримав і продовжив пропагувати Томас Мюнцер. Хоча згодом Мюнцер звинуватив Лютера в бездіяльності та вважав, що «час диспутів минув» і потрібно діяти рішучіше.

Проповіді Мюнцера значно вплинули на німецьке селянство — розпочалася так звана «народна реформація». Мюнцер закликав селян не підкорятися владі й силою встановити на землі царство справедливості й рівності (Царство Боже).

Гостра соціальна й релігійна криза, що охопила німецьке суспільство, призвела до початку в 1524 р. всенародного повстання, яке переросло в Селянську війну (1524-1526 рр.).

Народні повстання охопили Південно-Західну й Центральну Німеччину. У травні 1525 р. селяни зазнали поразки у вирішальній битві з військами німецьких князів біля м. Франкенгаузен. До червня 1526 р. селянське військо зазнало остаточної поразки у війні. Загинуло близько 100 тис. учасників, а становище селянства в Німеччині ще більше погіршилося.

Визначним центром протестантизму було м. Женева. Саме до Женеви в 1536 р. прибув звинувачений в єресі француз Жан Кальвін. Він заснував нову течію протестантизму — кальвінізм.

Кальвін фактично установив у Женеві релігійну диктатуру. Кальвіна навіть почали називати «Женевським Папою». Він жорстоко переслідував тих, хто виступав проти його вчення. Із Женеви вигнали всіх католиків, широко застосовували смертну кару.

Незважаючи на радикальність, із Женеви кальвінізм поширився на інші території Швейцарії, а потім і в Нідерландах, Франції, Англії, Шотландії та інших країнах.

Пам’ятник «Стіна Реформації» в м. Женева, Швейцарія (фрагмент, робота скульптора Поля Ландовськи, XX ст.)

Укажіть основні передумови й наслідки Реформації.

Успіху!