На уроці надаються поняття про природно-заповідний фонд України, категорії заповідних територій і обєктів. Наведені приклади заповідних територій. Доповнено ілюстративним матеріалом.
в звязку з необхідністю вщільнення матеріалу, додано віртуальну екскурсію до одного з цікавих природних обєктів Криворіжжя - до балки Приворотна
Вміст уроку:
1
2
Опис, який учні побачать перед початком уроку
Мета заняття:
- забезпечити засвоєння нових знань в галузі охорони природи;
Природно-заповідний фонд України – це "золотий запас" української природи, фонд, у якому зібрані найцінніші природні скарби: ліси і степи, болота і гори, скелі і печери, ріки і моря, заплави і навіть пустеля. Тут найкраще збережені природні екосистеми та різноманіття флори і фауни, а також колекції рослин і тварин, зібрані в садах і парках.
Території та об’єкти природно-заповідного фонду потребують належної уваги, охорони і збереження, встановлення певних правил стосовно їх управління, спеціального режиму охорони та використання, з урахуванням їх категорії, класифікації та цільового призначення.
Згідно з даними Державного кадастру природно-заповідного фонду, на початку 2021 року нараховувалося 8633 території та об’єкти природно-заповідного фонду загальною площею 4,1 млн га, що становило 6,8% площі країни, а у складі природно-заповідного фонду було 5 біосферних заповідників, 19 природних заповідників, 53 національних природних парки, 85 регіональних ландшафтних парків, 3398 заказників, 3580 пам’яток природи, 802 заповідних урочища, 28 ботсадів, 13 зоопарків, 62 дендропарки та 588 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.
Природні заповідні території та об’єкти створено з метою збереження унікальних і типових природних ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу; сприяння збереженню, відтворенню та збагаченню відновлювальних природних ресурсів; збереження природних і слабо окультурених ландшафтів для оздоровлення та відпочинку людей. Заповідні території використовують як базу для проведення стаціонарних наукових досліджень еталонних унікальних і типових природних комплексів у співставленні з прилеглими, зміненими господарською діяльністю ландшафтами, екології видів рослинного і тваринного світу; розроблення рекомендацій щодо забезпечення сталого розвитку територій, охорони природи, раціонального природокористування, екологічної безпеки; проведення моніторингу навколишнього природного середовища; пропаганди охорони природи, підготовки кадрів тощо.
Виділяють такі категорії і типи територій та об’єктів природно-заповідного фонду:
Природні території та об’єкти
Штучно створені об’єкти
природні заповідники
біосферні заповідники
національні природні парки
регіональні ландшафтні парки
заказники
пам’ятки природи
заповідні урочища
ботанічні сади
дендрологічні парки
зоологічні парки
пам’ятки садово-паркового мистецтва
Існують вирази стосовно заповідних територій та об'єктів – "загальнодержавного" чи "місцевого значення". Насправді це стосується рівня ухвалення рішення стосовно їх створення, управління і фінансування заходів зі збереження цих територій, а не їх значення для природи в цілому.
Природні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Приклади:
Канівський природний заповідник — створений 1923 року, площею 2027 гектарів, розташований неподалік Канева, на правому березі та заплавних островах річки Дніпра. Є науковим підрозділом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, базою практики студентів.
Заповідник об`єднує три різні за природними особливостями частини: надзаплавну "нагірну" - вкриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра - всесвітньовідомі Канівські геологічні дислокації: два заплавні острови на Дніпрі - Круглик і Шелестів; Зміїні острови у Канівському водосховищі.
Заповідник має важливе значення для охорони типових та унікальних екосистем Середнього Придніпров`я України в межах Лісостепу. На його території перебувають під охороною численні пам`ятки історії та археології: 2 скіфські городища 4 ст. до нашої ери, поселення полян 4 ст. нашої ери, давньоруське городище Родень (9-13 ст.). Проводяться комплексні екологічні дослідження, складено геоботанічну, ландшафтну та ґрунтову карти заповідника, проведено інвентаризацію основних груп рослин, тварин і грибів.
В Дніпропетровській області, зараз налічується близько 120 об’єктів природно-заповідного фонду різного рівня. З них заповідник лише один. Це Дніпровсько-Орільський природний заповідник.
Заповідник розташовано на двох терасах Дніпра. Ця унікальна територія розташована в центрі сучасного індустріального регіону, і тому становить надзвичайну цінність для збереження природи. У заплаві переважають середньозаплавні ліси. Також є вологі та сухі луки, система заплавних озер з великою кількістю проток, заболочених ділянок, островів. Є тут і ділянки піщаного степу та солончакової рослинності.
У рослинному покриві заповідника переважають ліси. Значну частку становлять рідкісні угруповання, занесені до Зеленої книги України: діброви татарськокленові, формація ковили дніпровської, угруповання сальвінії плаваючої, водяного горіха плаваючого, куширу донського, латаття білого, глечиків жовтих.
Флора заповідника представлена 731 видом судинних рослин, 34 – мохоподібних, 25 – лишайників. З них до Червоної книги України занесено 13 видів.
Загальна кількість видів природної фауни, зареєстрованих у заповіднику, становить більше 2000. Створення заповідної території позитивно вплинуло на процес збереження та відтворення іхтіофауни регіону.
На сьогодні на території парку відзначено 10 видів птахів, які занесені до Червоної книги України. Дніпровсько-Орільська заплава віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення.
В умовах інтенсивно техногенного і рекреаційного пресу на екосистеми, існування заповідника є умовою збереження біорізноманіття флори і фауни всього регіону.
Біосферний заповідник - установа міжнародного значення, що займається природоохоронною та науково-дослідною діяльністю. Завданнями біосферних заповідників є: збереження типових природних комплексів біосфери, здійснення екологічно моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища та його змін під антропогенним впливом. Головною відмінністю від інших природоохронних територій є той факт, що природоохоронна та наукова діяльність здійснюється в міжнародному форматі.
В Україні налічується 5 біосферних заповідників.
Наприклад, Карпатський заповідник, Асканія-Нова.
Заказники — природні території, створені з метою збереження і відтворення природних комплексів або їх окремих компонентів. Залежно від їх екологічної і наукової цінності заказники можуть бути державного або місцевого значення.
Типи заказників: ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально геологічні тощо.
Отже, коли ви під час мандрів чи прогулянок околицями міста потрапите на якусь заповідну територію, пам’ятайте, що до природи там потрібно ставитись з особливою пошаною: не зривати рослини, не розводити багаття, не галасувати. Милуйтеся красою нашої рідної природи та бережіть її від руйнації!
Пропоную для перегляду ілюстративний матеріал:
Питання для закріплення матеріалу:
Чим заказник відрізняється від заповідника? Поясніть власними думками.
Який заповідник є у Дніпропетровській області?
Які заповідні території у місцевості, де ви мешкаєте, вам відомі?