Прикметник. Відмінкові закінчення іменників. Вищий і найвищий ступінь порівняння.

Прикметник — це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета за кольором, розміром, матеріалом, належністю комусь тощо і відповідає на питання який? чий?

Приклад:

Зелений, пустий, маленький, круглий, золотий, козацький, Антонів, Софіїн, мамин.

У реченні прикметник виступає означенням або частиною складеного іменного присудка.

Приклад:

Весна — неначе карусель, на каруселі білі коні (Б.-І. Антонич). Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко). Ви щасливі, пречистії зорі! (Леся Українка)

Зверни увагу!

Іноді прикметники втрачають власні ознаки й виконують у реченні функції іменників, тобто виступають у ролі підметів і додатків. Таке явище називається субстантивацією.

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О. Довженко). Поет звертається у вірші до молодих і старих, до щасливих і нещасних, до бідних і багатих.

Прикметник змінюється за родами, числами й відмінками. Ці форми залежать від іменника, з яким він узгоджується.

Приклад:

Радісний день, радісна новина, радісні новини, радісними новинами.

Прикметники поділяються на такі розряди:

• якісні (ознака предмета виявляється більшою чи меншою мірою): тонкий, білий, порожній;
  
  

• відносні (ознака предмета за його відношенням до інших предметів, дій чи обставин): дерев'яний, громадянський, безкраїй;
  
  

• присвійні (належність предмета кому-небудь): сусідів, Олексин, лебединий.

Зверни увагу!

Прикметники можуть переходити з розряду в розряд.

Якісні переходять у відносні, якщо втрачають свої характерні властивості й починають позначати постійну властивість предмета: легка атлетика, важка промисловість.

Відносні переходять у якісні, якщо вживаються в переносному значенні або ознака сприймається безпосередньо: золоте правило, сталеві нерви, буряковий шарф.

Присвійні переходять у якісні й відносні у фразеологізмах: звірячий погляд, вовчий апетит, левова частка.

Творення присвійних прикметників відбувається

• від іменників-назв людей на -а (-я) (І відміна) за допомогою суфікса -ин (-їн): баба — бабин, Хома — Хомин, Соломія — Соломіїн, сестричка — сестриччин, дочка — доччин (АЛЕ: суддя — суддів, Ілля — Іллів);
  

• від іменників чоловічого роду на приголосний та -о за допомогою суфікса -ів (-їв): дід — дідів, дідова; Андрій — Андріїв, Андрієва; батько — батьків, батькова;
  

• від назви тварини (птаха) за допомогою суфіксів -ів, -ин (-їн), -ач (-яч): лев — левів, левова; орел — орлиний, орлина, соловей — солов'їний, солов'їна, шпак — шпаків, шпакова, зозуля — зозулин, зозулина.

Деякі присвійні прикметники утворюються від назв тварин за допомогою прикметникового закінчення: ведмежий, вовчий, гадючий, овечий, лелечий.

Відмінкові закінчення прикметників

Прикметники з основою на твердий приголосний належать до твердої групи (кислий, чистий, Олегів), а на м’який приголосний — до м'якої (синій, безкраїй, учорашній, літній, короткошиїй).

Зверни увагу!

До окремої групи належать прикметники на -лиций. У формі чоловічого й середнього роду однини в окремих непрямих відмінках, а також у формі однини жіночого роду в усіх відмінках вони мають м’який кінцевий приголосний основи: круглолицього, круглолицьому, круглолиця, круглолицьої.

Прикметники середнього роду мають ті самі закінчення, як і в чоловічому, крім називного й знахідного відмінків: чисте, чистого, чистому, чисте, чистим, на чистому.

Зверни увагу!

У науковому й діловому стилях надають перевагу закінченню -ому у формі місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду: у службовому листі (не у службовім листі), у шийному відділі хребта (не у шийнім відділі хребта).

В інших стилях ці закінчення вживають паралельно: У чистім (чистому) полі козакові воля. Люблю працювати в маминім (маминому) саду.

Згрупуйте пркметники за розрядами, розподіливши на три колонки:

Великий, скляний, татів, чорний, маркий, велетенський, білявий, вчорашній, гірський, Тетянин.