Ідейно-художній аналіз новели І. Франка "Сойчине крило".
Літературний рід: епос.
Жанр: новела.
Тема твору: розкриття стосунків між Марією та Хомою.
Ідея: звеличення почуття кохання, яке долає всі перепони.
Головні герої – Хома (Массіно), Марія, її батько, чоловіки.
У новелі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається “за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку”. Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим “естетом” до “живого чоловіка” з почуттями та емоціями.
Головні думки у творі:
кохання – це високе, облагороджуюче почуття, “робота душі”
не можна жити лише емоціями
на першому місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки, гуманність
тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого
возвеличення кохання як найвищого почуття
засудження помилок, за які доводиться розплачуватися
Проблематика “Сойчине крило”:
Композиція твору.
Експозиція – життя Хоми, який святкує своє сорокаріччя напередодні Нового року.
Зав’язка твору – отриманий лист із незнайомою адресою. Під час читання якого відбувається діалог двох закоханих сердець. Лист є своєрідним композиційним центром.
Розвиток дії – пригоди Марії.
Кульмінація – чи зможе пробачити Хома Сойку.
Розв’язка – повернення Марії.
У новелі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається “за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку”. Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим “естетом” до “живого чоловіка” з почуттями та емоціями.
Головні думки у творі:
кохання – це високе, облагороджуюче почуття, “робота душі”;
не можна жити лише емоціями;
на першому місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки, гуманність;
тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого;
возвеличення кохання як найвищого почуття;
засудження помилок, за які доводиться розплачуватися.
Проблематика:
взаємовідносини в суспільстві, людського буття загалом;
проблема співіснування двох індивідуальностей;
стосунки між людьми.
Сюжетний ланцюжок - "Сповідь Сойки";
Втеча з Генрисем до Кракова ---- шахрайство разом із Генрисем ,його арешт --- спроба повіситись ---- зв'язок із Зиґмунтом, його арешт --- квиток до Москви, знайомство з Володимиром Семеновичем --- програш у карти Никанору Ферапонтовичу Свєтлову; від’їзд до Сибіру --- у домі капітана-ісправника Серебрякова --- смерть Миколи Федоровича.
Теорія літератури.
Новела ( італ. новина) – різновид оповідання, це невеликий прозовий твір про якусь незвичайну життєву подію, що стала поворотною в долі персонажа чи кількох головних персонажів. Дія в новелі напружена, розвиток сюжету стрімкий, гостроконфліктний, з несподіваною розв’язкою.
Усі ці ознаки мають місце в сюжетній канві твору І. Франка «Сойчине крило».
Образи-символи у новелі
Сойка – символ самої героїні. Пташка імітує різні звуки. Так само Марія імітувала і свої почуття, і власне життя.
Сойчине крило – символ душі.
Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ пам'яті про любов.
Ліс – гармонія людини і природи.
Дзвінок – тривога, очікування чогось.