Процеси життєдіяльності двошарових тварин.

Двошарові тварини – це група справжніх багатоклітинних тварин, тіло яких утворене з двох зародкових шарів: зовнішнього (ектодерми) та внутрішнього (ентодерми), розділених міжклітинною речовиною (мезоглеєю).

Губки — примітивні багатоклітинні тварини, які ведуть прикріплений спосіб життя. Вони поширені у прісних і солоних водоймах різних кліматичних зон, представлені як поодинокими, так і колоніальними формами.

Тіло губок є пористим, має келихоподібну форму. На нижній частині тіла є підошва — пристосування до прикріплення до підводних предметів. На протилежному — верхньому кінці тіла губок є отвір (устя), який слугує для виведення води з неперетравленими рештками.

Губки є двошаровими тваринами. Їх тіло складається з двох шарів клітин: ектодерми (зовнішній шар) та ентодерми (внутрішній шар), між якими міститься драглиста речовина — мезоглея. У губок майже завжди є внутрішній скелет. Він утворюється з вапнякових або силіцієвих голок.

Будови губки:

• зовнішній шар клітин — ектодерма (покриви);

• міжклітинна речовина — мезоглея (у ній містяться клітини з джгутиками);

• голки (своєрідний скелет губки, побудовані з органічних та неорганічних речовин);

• внутрішній шар клітин — ентодерма.

Схема будови губки

Харчування, дихання і виділення губок здійснюється завдяки проходженню води через їхнє тіло. Вода потрапляє у пори і виходить через устя. Поживні речовини з води захоплюються клітинами з джгутиками, які поглинають поживні частинки та перетравлюють їх. Кожна клітина губок функціонує самостійно, як в одноклітинних організмів. Проте різні типи клітин можуть взаємодіяти між собою.

Таким чином, за способом харчування губки є фільтраторами, завдяки чому здійснюють очищення води у водоймах. Розчинений у воді кисень проходить через поверхню тіла.

Губкам притаманна висока здатність до регенерації.

Регенерація — це процес відновлення організмом утрачених частин тіла.

Завдяки здатності до регенерації губки розмножуються нестатевим способом: брунькуванням, поділом, частинами тіла. Проте, вони здатні розмножуватись і статевим шляхом.

З особливостями будови поліпів ознайомимося на прикладі поодинокого поліпа — гідри. У прісних водоймах гідр можна побачити на підводних предметах, до яких вони прикріплюються підошвою. Це основа нижньої частини тіла гідри — стебельця, що діє як присосок. На протилежному полюсі тіла розташований ротовий отвір, оточений щупальцями. Рот у гідри веде в мішкоподібну кишкову порожнину, в якій перетравлюється їжа. У жалких рот слугує як для поглинання їжі, так і для виведення неперетравлених її решток. У зовнішньому шарі є жалкі клітини (звідси й походить назва цих тварин). Слугують жалкі клітини для захисту, ураження здобичі та її утримання; найбільше їх на щупальцях.

Схема будови кишковопорожнинних (на прикладі гідри прісноводної)

Опрацювати стор.31-33, виконати домашнє завдання на стор. 33-34.