Просвітництво

Пригадайте провідні ідеї гуманістів доби Відродження. Як вплинула індуЛіУ стріальна революція на розвиток освіти і науки?

ВИТОКИ Й ГОЛОВНІ ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА

Період другої половини XVII-XVIII ст. увійшов в історію як доба Просвітництва, за якої на зміну релігійному світогляду прийшов світогляд науковий. Цей період називають Добою розуму, коли утверджувалася віра в силу знань і суспільного розвитку. Ідейні засади Просвітництва заклав англійський мислитель Джон Локк (1632-1704 рр.). Він стверджував, що всі люди від народження є рівними, а тому наділені природними й невід’ємними правами на життя, свободу й власність.

Термін «просвітництво» вперше використав французький учений Вольтер (1694-1778 рр.). Проте остаточно він закріпився після виходу статті німецького філософа Іммануїла Канта (1724-1804 рр.) «Відповідь на питання: що таке просвітництво?» (1784 р.).

Вольтер (портрет роботи художника Ніколя де Ларжильєра, 1724 р.)

Ідеї Просвітництва виникли невипадково. Наукові відкриття, здійснені в XVII-XVIII ст., дали можливість виявити основні закони природи, пояснити існуючий світ з точки зору науки, а не релігії. Віра у всемогутність розуму була основною ідеєю усіх просвітницьких теорій. За доби Просвітництва наукові знання почали швидко поширюватися в суспільстві. Велику роль у популяризації науки відіграли літератори. Вони зрозумілою мовою доносили до суспільства досягнення науки та філософські ідеї.

ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ. МАСОНИ

Провідними діячами епохи Просвітництва були Вольтер, Дені Дідро, Жан-Жак Руссо, Шарль Луї Монтеск’є. Вони зосереджували свою мислительну діяльність на виробленні теорій кращої організації суспільства. Пропагували гуманізм і необхідність захисту прав і свобод людини.

Центром Просвітництва у XVIII ст. була Франція. Одним з найважливіших досягнень цієї епохи було видання «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтва і ремесел». За задумом видавців, ця праця мала містити в собі усі знання, накопичені людством на той час. Основними організаторами цього видання були філософ Дені Дідро (1713-1784 рр.) й математик Жан д’Аламбер (1717-1783 рр.). У статтях «Енциклопедії» зазнали критики церква (хоча більшість провідних філософів залишалися християнами), особиста залежність селян, свавілля королівської влади.

У XVII ст. бурхливий економічний розвиток, релігійні суперечки призвели до поширення в Європі, особливо в Англії, Франції духовного руху — масонства. Свою назву масони найімовірніше запозичили від цехових майстрів Середньовіччя (від англ. mason — каменяр, фр. francmasonerie — вільномулярство). У 1717 р. лондонські ложі (організації) утворили об’єднаний масонський орден — Велику ложу Англії. Пізніше було утворено Велику ложу Франції. До неї увійшли Вольтер, Д. Дідро, Ж. д’Аламбер, Ж.-Ж. Руссо та ін.

На думку Д. Дідро, «люди припиняють мислити, коли припиняють читати». Чи згодні ви з думкою енциклопедиста?

КЛАСИЦИЗМ

Головним стилем у мистецтві доби Просвітництва був класицизм. Найбільшого розквіту він досягнув у Франції. Робота французьких художників у Римі на початку XVII ст. привернула їхню увагу до кращих зразків античності. На думку творців класичного мистецтва, у творах цього стилю все повинно підпорядковуватися розуму та встановленим правилам, бути величним і суворим. Взірцем класицизму в архітектурі є Версаль.

Версальський палац — резиденція французьких королів протягом 1682-1789 рр. Збудований за Луї XIV. Чітке планування резиденції уособлювало впорядкованість й організацію держави за панування абсолютної монархії на відміну від безладу феодальної вольниці Середньовіччя Палацово-парковий ансамбль Версаля у 1979 р. було занесено до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ

Ідеї освіченого абсолютизму висловив просвітник Вольтер.

Вольтер пропонував владі здійснювати реформи «згори», побоюючись ініціативи «знизу», щоб не довести справу до революції. Вольтер вважав, що на чолі держави має бути «монарх-філософ», тобто людина, яка розуміє необхідність реформ.

Під впливом ідей просвітників деякі європейські монархи почали змінювати державну політику. «Освіченими монархами» називали імператрицю Марію Терезію (1740-1780 рр.) і її сина Йосифа II (1780-1790 рр.) в Австрії, короля Пруссії Фрідріха II Великого (1740-1786 рр.), Катерину II (1762-1796 рр.) в Росії.

Одним з перших правових актів Фрідріха II був закон про релігійну толерантність. У Пруссії і Австрії впроваджували обов’язкову початкову освіту. В умовах освіченого абсолютизму були ліквідовані деякі станові привілеї, Марія Терезія скоротила панщину до трьох днів, заборонила тортури.

Однак інколи такі монархи лише слідували «моді» на нові ідеї і грали роль «освічених монархів». Фактично Катерина II й подібні правителі залишалися абсолютними самодержцями, які могли листуватися з просвітниками й одночасно придушувати в країні паростки вільнодумства й не допускали проведення прогресивних реформ.

Загалом реформи освіченого абсолютизму, долаючи відставання в економічному розвитку, були не такими глибокими, щоб істотно змінити економіку й суспільство. Досвід Англії, Нідерландів показав, що разом з економічними необхідно проводити й політичні зміни. «Освічені монархи» на такі зміни не наважилися.

Хто висунув ідею освіченого абсолютизму?

Чому рух масонів набув поширення саме в XVII ст.?

Які реформи проводили «освічені монархи»?

Які ідеї було закладено в основу Просвітництва?

Які позитивні й негативні риси політики освіченого абсолютизму?

Виконати тест. Успіху!