Промінь і кут

Кут — геометрична фігура, яка складається з точки і двох променів, що виходять із цієї точки. Ці промені називають сторонами кута, а їхній спільний початок — вершиною кута.

Кут позначають великими латинськими буквами, наприклад, ∠KMN, або малими грецькими буквами, наприклад, α.

Зверни увагу!

Кут ∠KMN можна назвати також ∠NMK, але буква, що позначає вершину, завжди пишеться посередині.

Іноді кут можна позначити тільки однією великою латинською буквою вершини, цифрою або назвами променів — малими латинськими буквами, наприклад, ∠M, ∠1 або ∠mn.

Промені n і m зі спільним початком у точці M ділять площину на дві частини: внутрішню і зовнішню область кута.

Кутом також можна називати промені зі спільним початком разом із внутрішньою областю. Тоді точки A і B не належать куту ∠M, а точки C, D і E належать куту ∠M.

Якщо провести два промені, що виходять із однієї точки, то внутрішня область утворює один кут, а зовнішня область — інший.

Якщо обидві сторони кута лежать на одній прямій, кут називається розгорнутим.

Внутрішньою областю розгорнутого кута можна вважати будь-яку з двох частин, на які він ділить площину.

Якщо у внутрішній області кута провести промінь із початком у вершині цього кута, то промінь поділить кут на два кути.

У такому випадку важливо правильно називати кути, оскільки ми маємо даний кут і дві його частини.

Наприклад, не зовсім зрозуміло, про який кут ідеться, якщо записано ∠A. Краще використовувати три великі букви, тоді назви кутів будуть зрозумілі: ∠CAB, ∠CAD, ∠DAB.

ДОмашнє завдання

Виконати №73,75