Прочитай оповідання "ПРО СОФІЮ КИЇВСЬКУ" Наталії Гуркіної
У давні часи жив князь Ярослав. За добрі справи й гострий розум прозвали його Мудрим. Князь був християнином і, щоб показати свою любов до Бога, вирішив побудувати храм.
Ще не бачила наша земля такої святині! До неба підіймалися стіни, а прикрашали їх тринадцять бань1. Були вони наче дванадцять апостолів на чолі з Icy сом Христом. Усередині храму, як у казці: усі стіни в малюнках! На них і родина князя, і лики святих... Усе прикрашено золотом та сріблом, коштовним камінням.
Та храм був не лише місцем для молитви: мудрий Ярослав зібрав у його стінах бібліотеку. У ній і математика, і граматика, і літописання... За цими книгами діти вчилися читати та писати.
Не один день будував диво-храм Ярослав. Не одне літо минуло, поки завершилися всі роботи. Довгі десять років пішло на те, щоб під блакитним небом засяяв собор — Софія Київська.
Вона й досі стоїть. А назва храму означає «мудрість», адже збудований він мудрим Ярославом тисячу літ тому.
1. Баня — купол.