Правові основи охорони праці

Правові основи охорони праці

Законодавство про охорону праці:

• Конституція України

• Закон України «Про охорону праці»

• Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»

• Кодекс законів про працю

• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

• Кодекс цивільного захисту

Закон України "Про охорону праці"

•Розділ І. "Загальні положення"

•Розділ ІІ. "Гарантії прав громадян на охорону праці"

•Розділ ІІІ. "Організація охорони праці"

•Розділ ІV. "Стимулювання охорони праці"

•Розділ V. "Нормативно-правові акти з охорони праці"

•Розділ VI. "Державне управління охороною праці"

•Розділ VII. "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці"

•Розділ VIII. "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці"

•Розділ IX. "Прикінцеві положення"

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець — власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник — особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Роботодавець зобов'язаний:

• інформувати працівника про умови праці;

• виплачувати компенсацію за шкідливі умови праці;

• забезпечувати соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань;

• відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові на виробництві;

• письмово, не пізніше як за 2 місяці, інформувати працівника про зміни виробничих умов або пільг;

• забезпечувати спецодягом та засобами індивідуального захисту.

Працівник має право відмовитись від виконання робіт, якщо це загрожує його здоров'ю та життю.

Обов'язки працівників:

• дбати про здоров'я і безпеку як особисту, так і оточуючих;

• знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;

• проходити встановлені законодавством медичні огляди.

Правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні містити вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Дія нормативно-правових актів з охорони праці поширюється на сферу трудового й професійного навчання.

Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

Державний нагляд здійснюють:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

• спеціально уповноважений державний орган із питань радіаційної безпеки;

• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

• спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють профспілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

У разі відсутності профспілки громадський контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа, яка наділена правом перевіряти стан охорони праці і діє відповідно до типового положення.

Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці:

• дисциплінарна

• адміністративна

• матеріальна

• кримінальна