Повторність досліду, площа ділянок та їх розміщення

Мета: Набуття знань з методології польових досліджень: площа ділянок, їх розміщення, повторність досліду.
Для того, щоб отримати точні дані того чи іншого варіанту, необхідно ділянку за цим варіантом повторити кілька разів.
Повторність досліду на території називають звичайну кількість однойменних ділянок кожного варіанту. Повторність досліду в часі – число років, у які ведеться дослід (повинна бути не менше ніж трьох кратною).
Польові досліди розміщують методом організованих повторностей.
Організована повторність – це частина площі дослідного поля, яка включає повний набір варіантів досліду, об’єднаних територіально у компактну групу.
Площа ділянок залежить від площі живлення рослин, виду досліду (польовий, лабораторно – польовий), машин та знарядь, які використовують при його проведенні.
У лабораторно – польових дослідах розмір ділянки може зменшуватись до 3 – 6 м2 з обов’язковим збільшенням повторностей до 6 – 8.
При вивченні сівозмін, способів обробітку грунту площа ділянки 200 – 300м2. Ширина загальної та облікової ділянок повинна бути кратна ширині міжрядь досліджуваної культури та ширині захвату сівалки. Співвідношення довжини і ширини -3:1. Ширина поперечних смуг 1 – 1.5м, ширина повздовжніх захисних смуг ( з міжряддям 70 см) дорівнює 1 рядку, а з міжряддям менше 70 см дорівнює 2 рядкам.
Виділяють лабораторні смуги, ширина яких залежить від кількості проб, необхідних для аналізів, строків їх доборів, кількості рослин, що складають одну пробу та інших умов.
У польовому досліді варіанти в ділянках розташовують систематичним, стандартним або рендомізованим способами.
Систематичне розміщення – це коли варіанти у кожній повторності розташовують за визначеною системою, рівномірно по полю.

Систематичне розміщення включає:

• суцільне – коли всі варіанти досліду об’єднані територіально

  

• за стандартного способу контроль розташовують через один – два варіанти, порівнюючи кожен з них зі своїм контролем.

• рендомізований метод полягає у випадковому розміщенні варіантів у досліді.

Для кожного досліду складається програма, яка повинна виникати з мети досліду і включати необхідні спостереження і аналізи.
Визначають середньодобову, максимальну і мінімальну температуру, відносну вологість повітря, кількість опадів, закінчення весняних і початок осінніх приморозків. Всі дані щоденно записую у польовий журнал.
- Фенологічні спостереження ( початок фази 10 %, масово 75%) Визначають дату сівби, садіння, з’явлення сходів, формування продуктивних органів, початок технічної стиглості, початок і закінчення збирання врожаю.
- Біометричні вимірювання. Проводять кожні 10 – 20 діб. Визначають динаміку наростання маси і площі листків, маси рослин і урожаю.
- Визначають до і після боронування забур’яненість ділянок, а також перед кожним прополюванням і збиранням врожаю визначають видовий склад і масу бур’янів.
- протягом вегетаційного періоду виявляють розповсюдження хвороб та шкідників та ступінь пошкодження рослин на кожній ділянці.
- Обов’язково ведуть облік витрат праці на вирощування. Визначають економію ручної праці.
За допомогою вихідних даних визначають енергетичну ефективність.
Дослідні ділянки періодично ретельно оглядають, фіксують всі відхилення в розвитку рослин і визначають їх причини.
Повторність у часі для польових дослідів, тобто кількість років досліджень. Визначається кількістю років з різними погодними умовами за період від початку до закінчення досліджень. Це може спостерігатись за 3 – 5,а іноді і більше років.