Портрет — один із стародавніх жанрів мистецтва. В усі часи люди прагнули залишити свої зображення на папірусі, у камені тощо. Тому сьогодні ми можемо побачити, як виглядали давні мешканці різних країн світу.

Кам’яні голови ольмеків — давньої цивілізації Америки

Портрет юнака в золотому вінку (Фаюм, Стародавній Єгипет)

Невідомий китайський художник. Воєначальник

Для допитливих: з історії жанру

Портрет як жанр мистецтва живопису і скульптури досяг високого рівня розвитку в Стародавньому Єгипті, Греції та Римі епохи античності.

Зображення людини в образотворчому мистецтві Стародавнього Єгипту виконувалися з дотриманням специфічних канонів. Фігуру людини зображали не реалістично, а в поєднанні різних ракурсів. Голова і нижня частина тіла, зокрема ноги, зображувались у профіль, а верхня частина тіла (торс, плечі), а також очі — фронтально. Значущість персонажів передавалася через масштаб: фараонів малювали вищими за простих смертних.

Єгипетський канон зображення фігури людини

Доменіко Гірляндайо. Джованна Торнабуоні

Віктор Зарецький. Портрет Ольги Кравченко

Протягом тисячоліть жанр портрета поширювався в живописі, графіці й скульптурі. Зі старовинних і сучасних портретів на нас дивляться люди різних професій, чоловіки й жінки, дорослі й діти. У них автори намагаються не лише передати зовнішній вигляд оригінала, а й розкрити характер портретованого.

Портрет, на якому зображено одну персону, називається одинарним (або персональним, індивідуальним). На ньому може бути зображена тільки голова (до плечей), погруддя, це може бути або поясний, або поколінний портрет, зображення у повний зріст. Відповідно до пози людини портрети поділяють на такі типи зображень: анфас; профіль; із поворотом голови ліворуч або праворуч.

Зразком щедро обдарованих натур, які у своїй творчості вийшли за межі одного виду мистецтва, є Тарас Григорович Шевченко. І поезія, і малярство стали улюбленими царинами творчості великого Кобзаря. Для української культури спадщина Шевченка-художника не менш значуща, ніж спадщина Шевченка-поета. Вона охоплює олійні картини й акварелі, графічні малюнки, серед яких визначне місце відведено жанру портрета.

Портрети пензля Тараса Шевченка: 1 — Портрет Андрія Івановича Лизогуба (папір, олівець); 2 — Портрет дівчини із собакою (папір, акварель); 3 — Портрет Є . В. Кейкуатової (полотно, олія); 4 — Казахські діти-байгуші (сепія)

Роздивіться твори Тараса Шевченка, виконані в різних художніх техніках. Зверніть увагу на композицію портретів. Як художник утілює почуття, характери, настрої портретованих?

Портрет митця

Малярство — це німа поезія, а поезія — промовисте малярство.

Леонардо да Вінчі

Тарас Шевченко. Автопортрет

Тарас Григорович ШЕВЧЕНКО (1814—1861)- видатний український поет художник, громадський діяч. Народився в селі Моринцях на Черкащині. Рано відчув потяг до малювання. Крейда й вуглинка замінили хлопчику іграшки, адже ними він міг розписувати стіни, столи й лави — зображувати птахів, звірів, людей.

Бажаючи мати власного майстра, поміщик П. Енгельгардт віддав свого талановитого кріпака Тараса

Шевченка на навчання в одну з відомих у Петербурзі майстерень В. Ширяева.Білими північними ночами Шевченко виходив у знаменитий Літній сад змальовувати статуї. Тут відбулася зустріч Тараса з українським художником Іваном Сошенком, який зацікавився долею обдарованого земляка. Сошенко допоміг юнаку своїми порадами, а потім познайомив з художниками Карлом Брюлловим й Олексієм Венеціановим, поетами Василем Жуковським і Євгеном Гребінкою. Спільними зусиллями представників російської та української культури Шевченка було викуплено з кріпацтва. Звільнення надало право Шевченкові вступити до Петербурзької академії мистецтв, де він став учнем К. Брюллова. Навчався юнак успішно, про що свідчать медалі — нагороди за його твори. За видатні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.

Шевченко малював природу рідного краю, відображав народний побут, історичні пам’ятки (серія офортів «Живописна Україна»). Навіть під час заслання, усупереч царській забороні, він не припиняв малювати. Упродовж життя митець створив низку живописних і графічних автопортретів. Вони реалістичні: себе художник не намагався прикрашати чи возвеличувати.

Великому Кобзареві встановлено понад тисячу пам’ятників в Україні й понад сто — у 35 країнах світу.

МИСТЕЦЬКА СКАРБНИЧКА

Анфас (від франц. — буквально «в обличчя») — зображення людини обличчям до глядача.

Портрет (від франц. — зображати) — зображення людини або групи людей у графіці, живописі, скульптурі, художній фотографії; відповідний жанр образотворчого мистецтва.

Профіль (від франц. — обрис) — вигляд обличчя чи предмета збоку.

Портрет — дзеркало душі

2. КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІ ЖАНРИ: НА КРИЛАХ ПІСНІ

Серед камерно-вокальних жанрів найдавнішою є пісня — вічний супутник людини. Починаючи з лагідної колискової, пісня супроводжує нас у радості та смутку, під час праці й на дозвіллі, надихає на подвиги. Її музично-поетичні образи здатні відображати емоції, почуття, настрої, мрії, сподівання людини.

Пісня — душа українського народу, який упродовж віків створював багатожанрову фольклорну спадщину. Неперевершена краса українських народних мелодій утілює такі притаманні українцям риси національного характеру, як емоційність і ліричність. Фольклорні інтонації завжди проникали й у творчість українських композиторів, особливо тих, хто захоплювався обробками народної пісні, як-от: Микола Лисенко, Микола Леонтович.

Загалом поділ пісень на жанри — справа надто суперечлива. Вони розрізняються за тематикою: пісні про матір, рідну мову, героїв, природу, кохання, мандри, свята, школу, дружбу. Відповідно до середовища поширення існують народні, церковні, естрадні пісні, а за регіональною ознакою народні пісні поділяються на подільські, закарпатські, слобожанські та багато інших.

Жанрові групи народних пісень

Пісні можуть співатися соло, ансамблем чи хором, виконуватися з акомпанементом і без нього. Інструментальний супровід підсилює виразність пісенної мелодії, «домальовує» образи поезій.

Мистецькі поради

1. Проаналізуйте схему побудови голови людини анфас і в профіль.

2. Для дотримання пропорцій обличчя треба знати деякі загальні правила, а саме:

• голова людини має овальну форму;

• лінія очей розміщена приблизно посередині голови:

• від початку волосся до підборіддя голова поділяється на три рівні частини:

а) від початку волосся до лінії брів;
б) від лінії брів до основи носа;
в) від основи носа до підборіддя;

• відстань між очима дорівнює ширині ока й ширині крил носа;

• куточки рота збігаються із зіницями очей;

• місце і розмір вух визначаються відстанню від брів до основи носа.

3. Використайте виразні можливості лінії і штриха в передачі форми й об’єму обличчя людини. Щоб передати об’єм, необхідно врахувати напрямок і характер штрихів.