Поняття сівозміни. Чергування овочевих культур у сівозміні. Переваги вирощування овочевих культур у сівозміні

1.Поняття сівозміни. Чергування овочевих культур у сівозміні.

Мета: Ознайомити учнів з поняттям сівозміни, формувати нові знання, навчитися проєктувати овочеві сівозміни, виховувати бережливее відношення до природи, землі, рослин.

Сівозміна – це чергування тих чи інших культур в правильному порядку на обмеженій площі ділянки. Сівозміна є основою основ виробництва продукції овочівництва. Перш ніж починати будь – яке планування по вирощуванню сільськогосподарської продукції, необхідно вивчити грунтові ділянки, розміщення культур за останні 6 – 8 років і потім скласти сівозміну. При складанні сівозміни слід дотримуватись основних правил:

1. Не розміщувати слідом культури, коренева система яких проникає глибоко в грунт і висушує нижні її шари.

2. Можливість видового і сортового засмічення, особливо на насіннєвих полях.

3. Наявність загальних шкідників і хвороб у висіяних культур і попередника (томат, картопля)

4. Вплив попередника на засміченість, особливо для особливо чутливих до засміченості культур – проса, баштанних, цукрових буряків, ярої твердої пшениці.

5. Строки збирання попередника. Загальне правилро – чим раніше забирається попередник, тим він краще.

6. Потрібно обов'язково враховувати біологічні особливості попередників і терміни чергування культур.

Кращі попередники – це ті культури, які

- залишають після себе велику кількість вологи в грунті;

- залишають найменшу кількість насіння та коренів однорічних і дворічних бур'янів;

- не мають спільних хвороб і шкідників.

Найгірші попередники – культури, які

- споживають велику кількість вологи поживних речовин з грунту;

- є розповсюджувачами хвороб і шкідників;

- культури після яких в грунті залишаються токсичні виділення кореневої системи, які пригнічують розвиток рослин.

Певні види рослин поглинають певний набір поживних речовин, швидко виснажують грунт. Порушення балансу, мікро і макроелементів погіршує його родючість, перешкоджає нормальному росту рослин. Крім того погіршується структура грунту. Одні культури мають компактну кореневу систему і споживають поживні речовини у вурхньому шарі грунту, інші вважають за краще йти корінням у нижні шари, добуваючи живлення на глибині. Деякі культури в боротьбі за вільний простір виділяють корінням токсини, природні гербіциди, які гальмують ріст рослин тієї ж групи. Такі речовини можуть міститися і в овочевому бадиллі, тому важливо його виносити з грядок в компост, а не залишати до наступного сезону.

Відсутність сівозміни веде до накопичення в грунті патогенних грибків і шкідників, властивих певній культурі. Вони успішно зимують на грядці, а навесні швидко заражають молоді посадки.

Сівозміна вкрай необхідна, оскільки дозволяє:

• зменшити засміченість бур'янами;

• збільшити активність грунтової мікрофлори;

• знизити ризик зараження посадок грибками, вірусами, бактеріями;..

• запобігти поширенню шкідників;

• зберегти поживність грунту на високому рівні, поліпшити його структуру.

Щоб правильно чергувати овочеві культури важливо враховувати їх потреби і сумістність. Сумістність культур. При плануванні посадок на ділянці слід враховувати сумістність культур. Споріднені культури часто є «поганими сусідами» один до одного. Вони мають однакових «ворогів» - шкідників і хвороб, споживають ідентичні набори поживних речовин із грунту. Тому при плануванні обов'язково враховують сполучуваність культур. Сумісні культури не тільки не надають один на одного негативний вплив, але і допомагають один одному. Кращий приклад сумісних культур – цибуля і морква. Виростаючи поблизу, на одній грядці, вони захищають одне одного від своїх шкідників – лушпиння і морквяної мухи. Посаджена між рядами моркви цибуля гальмує ріст бур'янів, а після збирання цибулин звільняється місце для подальшого зростання коренеплоду моркви.

Приклади сумісних культур

= баклажан – квасоля –перець – цибуля;

=бобби – картопля – морква – редис – буряк;

= диня – кукурудза;

= кабачок – томат;

= картопля – календула – кукурудза

= цибуля – морква – огірок;

= морква – горох;

= томат – базилік – часник;

= огірок – кукурудза.

Потреба рослин в живленні. Потреба рослин в живленні відрізняється для кожної культури. Одні рослини можуть за рік сильно збіднити грунт, інші споживають малу кількість речовин, даючи грунту відпочивати. Залежно від потреби в живленні культури діляться на групи:

- з невеликою потребою – цибуля, квасоля, зелень, редиска, горох;

- з середньою потребою – огірок, буряк, томат, диня, баклажан;

- з високою потребою – картопля, капуста, гарбузи, селера.

При складанні сівозміни важливо враховувати їх потребу в живленні, чергувати культури з високою і слабкою потребою, щоб не погіршити родючість грунту.

Для кожної культури підбирають попередників так, щоб він споживав інші поживні речовини, був схильний до інших хвороб і шкідників.

2.Переваги вирощування овочевих культур у сівозміні
Мета: Продовжуємо формувати нові знання з вивчення та складання сівозмін, їх значенням для культур, вміти спостерігати, порівнювати.
Сівозміна передбачає використання різних культур протягом визначеного періоду. Така ротація передбачає оптимальний склад та консистенцію грунту, що призводить до більшої продуктивності полів. Якщо дотримуватись принципів чергування культур у сівозмінах, можна запобігти спустошенню грунтів та отримати оптимальний результат.
Сівозміну можна пояснити, як щорічну зміну різних культур на одному й тому ж полі. Цикл може включати різну кількість років, від 3 до 7, з висівом різних культур по черзі або паром. У випадку парів ділянки можуть не використовувати або використовувати як зелені насадження для домашньої худоби. Останній варіант навіть кращий, оскільки він постачає органічний гній великої рогатої худоби. Чому чергування культур у сівозміні важливе? Річ у тім, що певні рослини спустошують землю від одного виду поживних речовин, вивільняючи інші. У свою чергу, вироблені поживні речовини сприяють розвиткові інших видів речовин. Стандартної системи сівозміни не існує, але можна простежити певні закономірності цього процесу. Загальний план ґрунтозахисної сівозміни передбачає висадку листових та коренеплідних бобових культур. У цьому випадку листяні рослини виділяють фосфорну кислоту необхідну кореневим рослинам. Коренеплоди виробляють калій, що вкрай необхідний бобовим. Рослини з родини бобових виділяють азот, який має вирішальне значення для росту рослин. Необхідно брати до уваги оптимальну періодичність повернення певних культур на одне поле.
Основні правила складання схем сівозмін:

• уникайте використання близьких за походженням культур підряд(наприклад, бобові після бобових);

• дотримуйтесь оптимальних періодів повернення культур на одне й те саме місце;

• враховуйте грунтово – екологічні групи;

• враховуйте супутні чинники: наявність техніки, оцінку господарства, економічний стан;

• у сівозміні обирайте якомога кращі попередники.

У сівозміні добрим вважається попередник, який може гарантувати стабільно високу врожайність. Недопустимий попередник спустошує грунт створюючи не надто сприятливі умови для вирощування наступної культури. Рекомендується розміщення сівозмін таким чином, щоб поля були ідентичні за розміром та розташовувались в одній технологічній (екологічній) групі. Тривалість сівозміни напряму залежить від культури, що має найдовший період повернення на поле. Приклади послідовності можуть включати:

• Пшениця – соняшник – пар;

• морква – пшениця – пирій;

• кукурудза – овес – люцерна або конюшина – пар або пасовище;

• зима: пшениця – рапс – пшениця, пшениця – соя – соняшник;

• літо: кукурудза – соя – соняшник – бобові – кукурудза – соняшник – пшениця.

Доцільно використовувати наукові рекомендації з розміщення культур відповідно до географічних зон. Оптимальна сівозміна для зони лісостепу може відрізнятися від зони Полісся. До прикладу жито озиме є неприпустимим попередником для пшениці в умовах полісся. У зоні Степу та Лісостепу така послідовність є допустимою, а за умови пару – навіть одним з найоптимальніших варіантів.
Якщо господарство використовується з метою вирощування великої кількості культур, то доцільно застосовувати багатопільну сівозміну. Існують дієві плани восьмипільної та десятипільної сівозміни. Якщо ж планується вирощувати від 2 до 4 культур, то обираються п’ятипільні або чотирипільні сівозміни короткою ротацією.
У сучасних умовах найбільший попит існує саме на зерно та олійні культури. Одним з найкращих варіантів може бути чотирипільна сівозміна з чергуванням наступних культур:
1) багаторічні бобові трави, зернобобові чи кормові культури;
2) пшениця озима;
3) соняшник, зернобобові , кукурудза та інші, крім зернових стерньових культур;
4) ячмінь ярий, пшениця яра, однорічні трави з підсівом багаторічних трав.
У даному прикладі чотирипільних сівозмін перше поле забезпечує грунти азотом, покращує його склад та позитивно впливає на його структуру завдяки тому,що бобові культури мають доволі розвинену кореневу систему. Таким чином, вони забезпечують оптимальні умови для вирощування пшениці, що є культурою на другому полі. Вона в свою чергу збагачує грунт органічними речовинами за допомогою соломи та зменшує щільність бур’янів. У таких умовах на третьому полі доцільно вирощувати олійні культури та інші культури, що мають попит - зерно бобові чи кукурудзу. Четверте поле можна використовувати під зернові, однак з ними варто сіяти однорічні трави. При сівозміні зернових культур солому чи зелену масу можна використовувати як корм чи органіку для удобрення.
Переваги сівозміни.
1. Насичення азотом, що є ключовим хімічним елементом, необхідним для здорового розвитку рослин. Азот використовується для створення білків і хлорофілу. Якщо в грунті не вистачає азоту, його додають у добрива. Впровадження сівозміни передбачає використання посівів, що здатні збагатити землі азотом органічним способом.
2. Оптимізація економії витрат на хімікати. Зі схемою сівозміни немає потреби купувати азотні добрива, якщо цей елемент виділяється попередниками (зокрема квасолею).
3. Охорона природи. Хімічна форма азоту забруднює грунт і воду. Крім того рослини поглинають з добрим лише невелику частину азоту, а решта шкодить екології.
4. Затримка води. За застосування сівозміни культури допомагають утримувати воду в глибоких шарах грунту. Таким чином, рослини зможуть використовувати її запаси в разі посухи.
5. Скорочення використання пестицидів. Деякі культури можуть знищуватися шкідниками, наприклад, колорадські жуки нападають на картоплю. Шкідників вбивають хімічними речовинами. Коли вони використовуються протягом багатьох років, надмірна їх кількість забруднює природу, завдаючи шкоди всім живим істотам. Цього можна уникнути шляхом застосування польової сівозміни. Наприклад, якщо посадити кукурудзу або пшеницю, шкідники залишатимуть поля, тому що вони просто це не їдять.
6. Захист від ерозії. Різне насіння має різну кореневу систему, дрібну або глибоку. Коріння проникає в грунт на різних рівнях, тим самим покращуючи його пористість. Крім того, зелене листя покриває землі та захищає їх від прямого впливу вітрів і дощів, що руйнують їхню поверхню. Деякі коренеплоди (арахіс, картопля, цукрові буряки) відомі низьким рівнем післяжнивних залишків, на відміну від кукурудзи або цукрового очерету. Перша група рослин потребує частого вирощування і тому викликає сильну ерозію, а інша – ні.
7. Підвищення врожайності. Альтернативне вивільнення необхідних поживних речовин підвищує продуктивність поживних речовин, підвищує продуктивність сільського господарства в умовах сівозміни.
Кожне господарство має свої основні культури. Правильне складання та чергування сівозміни зміцнює склад грунту та забезпечує переваги у вирощуванні культур. Слід пам’ятати, що жодну культуру не можна щорічно вирощувати на одному і тому ж місці. Їх потрібно чередувати. Потрібно враховувати вплив рослин одна на одну. Для кожної культури потрібно правильно обрати попередника. Від цього залежить майбутній урожай. Якщо не дотримуватись сівозміни, це може призвести до зараження грунту хворобами, які переносять шкідники.