Поняття про якість довкілля

1. Якість довкілля.
ЯКІСТЬ ДОВКІЛЛЯ - міра відповідності навколишнього середовища і природних умов потребам людей та інших організмів. Ця найзагальніша властивість довкілля оцінюється передусім через вплив і розвиток негативних процесів у екосистемах. Організаційні засади оцінювання впливу на довкілля, спрямованого на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екобезпеки, охорони довкілля, раціонального природокористування, регулюються Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» від 2017 р. Для визначення, обмеження, передбачування змін й якості довкілля застосовують певні механізми. Це екологічна експертиза, екологічні нормування, прогнозування, сертифікація, стандартизація, ліцензування, екологічний аудит.
2. Нормативи якості довкілля.
Оцінювання впливу забруднення на довкілля здійснюється на державному рівні шляхом екологічної експертизи за певними параметрами (наприклад, кількість сполук важких металів, деяких ксенобіотиків, температура, кількість кисню, СО2, NO в атмосфері). Нормування в галузі охорони довкілля визначає показники, що мають зменшувати антропогенний вплив і сприяти процесам самовідновлення й саморегуляції екосистем.

Санітарно-гігієнічні нормативи – це гранично допустимі концентрації (ГДК) хімічних речовин та мікроорганізмів або гранично допустимі рівні (ГДР) фізичних факторів у навколишньому середовищі, які ще не викликають шкідливого впливу на організм людини в даний момент або у віддаленому часі на здоров'я наступних поколінь.
Основними характеристиками нормування токсичності токсиканту є доза та концентрація.
Токсикант – речовина, яка за певної концентрації (чи дози) спричинює токсичний ефект (отруєння).
Доза – кількість речовини, яка надійшла до організму. Розраховується на одиницю маси організму (мг/кг). Виділяють напівлетальну дозу LD50, летальну дозу LD100 та порогову дозу LD0 (поріг шкідливої дії). Концентрація, як норматив, встановлюється для середовища при неможливості розрахувати дозу (для водного середовища та повітряного).
ГДК – норматив, який встановлює концентрацію шкідливої речовини в одиниці об’єму або маси, яка при тривалому впливі не викликає будь-яких змін в живому організмі (у тому числі – віддалених у часі) або не призводить до порушення функціонування екосистеми.
ГДР – норматив, який встановлює верхню межу впливу енергетичних факторів, за умов впливу яких на організм періодично або протягом всього життя не виникає патологій або змін в організмі, які можуть бути зареєстровані сучасними методами, у тому числі – віддалених у часі ефектів.
Екологічне нормування - це закріплення на законодавчому рівні певних правил, вимог, стандартів щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.
Система екологічних нормативів якості довкілля включає:
1) нормативи екологічної безпеки (наприклад, нормативи якості атмосферного повітря);
2) гранично допустиму кількість викидів і скидів у довкілля забруднювачів (наприклад, гранично допустима концентрація, ГДК - максимальний рівень забруднення, що його людина витримує без шкоди своєму здоров'ю);
3) рівні шкідливого впливу забруднювачів (наприклад, усі шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяють на такі класи безпеки: І - надзвичайно небезпечні (ртуть, нікель), ІІ - високонебезпечні (сірководень, нітроген (IV) оксид), ІІІ - помірно небезпечні (сажа, цемент), IV - малонебезпечні (бензин, фенол).
Отже, однією з обов'язкових умов організації охорони довкілля є створення системи критеріїв визначення якості довкілля.
3. Методи дослідження якості довкілля.
Оцінка стану довкілля - це порівняння отриманих величин окремих параметрів і показників з нормативними, середніми, фоновими значеннями для визначення якості довкілля або його окремих компонентів. При цьому встановлюють поріг шкідливої дії - мінімальну кількість впливу (мінімальну концентрацію певної речовини, мінімальну інтенсивність дії певного фізичного фактору тощо), унаслідок якого виникають зміни, що виходять за межі толерантності живих організмів та/або порушують стійкість екосистем.
Часто поріг шкідливої дії встановлюють за допомогою біотестування. Як тест-об’єкти використовують лабораторні культури різних організмів: певні види мікроорганізмів, рослин, тварин. Появу перших ознак порушення процесів життєдіяльності або віддалених ефектів у тест-об’єктів за певної інтенсивності того чи іншого впливу вважають порогом шкідливої дії.
Рис. 1. Організми, які часто використовують як тест-об’єкти: 1 - інфузорія-туфелька; 2 - рачок дафнія; 3 - акваріумна рибка даніо реріо

Метод екологічного моніторингу - науково обґрунтована система спостережень і контролю за станом і функціонуванням об’єктів навколишнього середовища різного рівня організації та прогнозування стану довкілля в майбутньому. Отримані результати порівнюють з нормативними величинами й здійснюють експертну оцінку.

В Україні екологічний моніторинг здійснюють, спираючись на Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991).
Біологічна індикація (біоіндикація) ґрунтується на тому, що наявність або відсутність певних видів організмів або їхніх угруповань, зміни їхньої чисельності слугують своєрідними індикаторами умов довкілля. Як біологічні індикатори (біоіндикатори) використовують популяції організмів певних видів, у яких вузький діапазон толерантності щодо дії певного екологічного фактору (види-стенобіонти).
Екологічне прогнозування - передбачення у майбутньому основних параметрів компонентів довкілля протягом певних проміжків часу. Його здійснюють, спираючись на аналіз екологічних параметрів довкілля за попередній період спостережень, їхнє статистичне оброблення та узагальнення.
Екологічне прогнозування - це діяльність із застосуванням специфічних методів для передбачення можливих змін довкілля. Результатом прогнозування є екологічний прогноз, прогнозні карти; наприклад, прогноз кліматичних змін, карта родючості ґрунту тощо. Існує три основні групи методів прогнозування: методи експертного оцінювання (способи отримання інформації за участі спеціалістів-експертів), методи екстраполювання (перенесення даних, отриманих у певній галузі діяльності, на аналогічні галузі), методи моделювання процесів (створення спрощеної версії екологічного процесу).

У тканинах тіла пінгвінів з Антарктиди під час дослідження було виявлено пестициди, які застосовувалися для обробки сільськогосподарських культур за кілька тисяч кілометрів від місця проживання цих птахів. Як ці речовини могли потрапити до їхніх організмів?