Поняття про грунт та родючість. Механічний склад грунту

Мета: формувати нові знання з теми про грунт, його механічний склад, вміти визначати па порівнювати особливості грунтів; виховувати дбайливе відношення до природи, до землі, любити та оберігати.
Що таке грунт? Грунт – це верхній, пухкий шар землі на якому ростуть рослини і живуть різні живі організми.

Грунти утворюються із гірських порід, які поступово подрібнюються і розпушуються під дією тепла і холоду, води і вітру. Грунт є основою для виробництва у сільському господарстві, без нього не можна уявити собі лісове, садово – паркове господарство.

Грунт – це поверхневий шар земної кори, якому властива родючість. Родючість грунту – це здатність грунту забезпечувати рослини необхідною кількістю поживних речовин, води та повітря протягом вегетаційного періоду залежно від фази їх розвитку. Діючи на грунт прийомами обробітку, внесенням добрив, меліорацією землі людина створює додаткову, тобто штучну родючість.

Ознакою родючості грунту є величина врожаю. У зв’язку з тим, що родючість грунту формується під дією природних і соціально – економічних факторів, вона належить до розряду природних і економічних категорій. У господарській діяльності використовують три категорії грунтової родючості:

• природна родючість грунту – є результатом розвитку ґрунтоутворюючих процесів, що привели до утворення грунту як природного тіла, до якого не торкалася рука людини. Притаманна лише цілинним землям;

• ефективна родючість грунту – величина врожаю культурних рослин. Рівень її залежить не стільки від природної родючості грунту, скільки від процесу і характеру сільськогосподарського використання та культури землеробства;

• економічна родючість грунту – це зумовлена соціально – екологічними факторами здатність землеробства використовувати і підвищувати природну родючість грунту.

Родючість грунту є такою властивістю, що здатна відтворюватися і в природних умовах і при сільськогосподарському використанні грунту. Відтворення родючості може бути розширеним, простим і неповним. Розширене відтворення родючості – це поліпшення сукупності властивостей грунту, які впливають на його родючість. Просте відтворення – це відсутність помітних змін сукупності властивостей грунту, які впливають на його родючість. Неповне відтворення – це погіршення властивостей грунту, які впливають на його родючість.

Біологічні показники грунту:

Органічні речовини є найважливішою складовою частиною грунту. Роль органічних речовин у формуванні родючості дуже велика. Частина органічних речовин, розкладаючись у грунті, перетворюється на гумус. Органічні речовини – важливе джерело елементів живлення рослин. Вони забезпечують рослини майже повністю азотом та іншими поживними елементами. При посиленій життєдіяльності мікроорганізмів у збагачених органічними речовинами грунтах швидше розкладаються і знешкоджуються внесені пестициди.

Гумус – є основним джерелом поживних речовин та енергетичним матеріалом для більшості грунтових мікроорганізмів. Він уповільнює процеси вимивання поживних речовин з кореневмісного шару. Підвищує ефективність мінеральних добрив, тепловий режим грунту. Продукція вирощена на збагачених гумусом грунтах, має вищу якість, рослини характеризуються підвищеною стійкістю до хвороб та шкідників. Найбільше гумусу в чорноземах, найменше в сіроземах та дерново – підзолистих грунтах. Джерелом підвищення вмісту органічних речовин та гумусу в грунті є залишені на полі рештки рослин ( корені, частинки стебел, опале листя) та органічні добрива. Для збагачення грунту органічними речовинами застосовуються різні заходи: внесення органічних та мінеральних добрив, травосіяння, правильне чергування культур у сівозміні, раціональний обробіток грунту, протиерозійні заходи. Основним з них є внесення органічних добрив.

Механічний склад грунту.

Механічним складом називають співвідношення часток різного розміру, виражене у відсотках від маси грунту.

Механічний склад грунту впливає на водні, повітряні, механічні та хімічні властивості, а також відображає мінеральний склад. Камінь, галька, пісок швидко пропускають воду; пил в присутності води розбухає, а тому утворюється пластичність і клейкість; мул містить глинисті мінерали, що дуже сильно розбухають в воді і майже не пропускають воду і повітря.

Таким чином механічні елементи в залежності від розміру володіють різними фізичними властивостями і хімічним складом. Тому дуже важливо знати кількість механічних елементів того чи іншого розміру в гірській породі або грунті. Для цього використовують декілька методів механічного аналізу з метою виділення всіх механічних фракцій. Для поділу часток більше 1 мм застосовують ситовий аналіз, використовують сита різної крупності. Для відділення частинок менше 1мм застосовують метод піпетки. Цей метод заснований на різній швидкості падіння у воду частинок різного розміру. Великі частинки падають швидше, дрібні – повільніше. Для аналізу відважують невелику кількість породи або грунту, поміщають в літровий хімічний циліндр з водою, збовтують і через певний час після збовтування частинок піпеткою беруть проби з різних глибин на яких знаходяться частинки певного розміру після початку осідання. Проби поміщають в зважені металеві чашечки, випарюють з них воду і визначають масу кожної фракції. Кількість частинок певної крупності обчислюють у відсотках до маси взятої наважки . Так визначають всі механічні фракції.

Всі грунти по механічному складі ділять на глинисті, піщані, суглинні й супіщані. Основою для такого розподілу служить кількісне співвідношення глинистих (розміром менше 0,01мм) і піщаних ( розміром більше 0, 01мм)мінеральних часток. Механічний склад можна визначити, скачуючи вологий грунт між долонями. Якщо грудка грунту скачується в паличку або ковбаску, що при згортанні в кільце не розтріскується, виходить грунт глинистий, якщо на згині утворяться тріщини або зразок ламається – грунт суглинний, із супіщаних грунтів скачати паличку й зробити кільце неможливо.

Піщані й супіщані грунти називають легкими й теплими: вони швидше прогріваються, їх легко обробляти.

Глинисті й суглинні грунти називають холодними й важкими. Кращі грунти для вирощування овочевих рослин суглинні й супіщані. Вони досить вологоємні й повітропроникні, родючість їх можна поліпшити внесенням органічних і мінеральних добрив.

Грунти піщані і глинисті не можуть забезпечити високий урожай без попереднього окультурення. Для піщаних грунтів характерна незначна вологоутримуюча здатність, розчинні живильні речовини легко вимиваються. Через високу повітропроникність піщаних грунтів органічні речовини в них швидко мінералізуються ( за 1 – 2 роки) і живильні речовини вимиваються опадами в грунтові води.

Піщані грунти можна поліпшити штучно створивши родючий шар. Для цього використовують глинування. Він полягає в тім, що на ділянці де будуть вирощувати овочеві культури насипають шар глини, або глинистого грунту товщиною 5 – 7см, вирівнюють його, а потім торф’яного або дернового шару і перекопують. Поступово родючий шар збільшується.

Глинисті грунти дуже щільні, характеризуються поганою повітропроникністю, навесні поверхня їх запливає, утворюється кірка. Такі грунти пізно просихають. Глинисті грунти також мають потребу в окультуренні. Для цього використовують прийом який називають піскуванням. У грунт додають звичайний річковий пісок. Вносять його під оранку або перекопку землі. Глинистий грунт змішаний з піском, стає по фізико – механічних властивостях близько до суглинного. Внесення гною, торфу, деревних стружок сприяє його розпушенню й поліпшенню повітряного режиму. На глинистих грунтах при близькому заляганні грунтових вод доцільно вирощувати овочеві культури на грядах і гребнях.

Грунти різного механічного складу володіють різною пластичністю, тобто здатністю скочуватися в шнур, кулю. Для того, щоб визначити механічний склад грунту польовим методом, грудочку зволожують до тістоподібного стану, а потім розкочують долонями.

Механічний склад грунтів визначає продуктивність і склад насаджень. Механічний склад має великий вплив на вибір способів обробки грунтів, визначення доз внесення добрив і різних прийомів ведення сільського господарства.