Поняття мультимедіа. Кодування аудіо- та відеоданих. Формати аудіо- та відеофайлів

Опрацюйте теоретичний матеріал:

Мультимедіа (лат. multum + medium) — комбінування в одному інформаційному продукті різних форм подання інформації: текстової, графічної, звукової, відео, з можливістю її інтерактивного використання.

Повідомлення, подані комбінованим способом, ще називають мультимедійними.

Повідомленнями, які подано комбінованим способом, є:

• стаття в часописі зі світлинами, що ілюструють архітектуру міста;

• відеокліп на популярну пісню;

• навчальний відео фільм про події в історії України;

• презентація про екскурсію учнів класу до Канева з відповідними світлинами та описом пам’ятних місць;

• відеозапис вашої прогулянки парком тощо.

Кодування звуку

Звук — це хвилі, що розповсюджуються в різних середовищах (газі, рідині, твердих тілах).

Перетворення звукового сигналу в дані, що можуть бути опрацьовані пристроями комп’ютера, відбувається у два етапи:

• перетворення звуку в неперервний (аналоговий) електричний сигнал – здійснюється з використанням мікрофонів, звукознімачів електронних інструментів тощо;

• перетворення (оцифрування) отриманого аналогового електричного сигналу в дискретний – здійснюється шляхом вимірювання через певні інтервали часу значень основних властивостей аналогового сигналу та запису цих значень у вигляді послідовності чисел. Основним пристроєм для таких перетворень є звукова карта комп’ютера.

Аналоговий (грец. ανάλογος — співрозмірний, відповідний) сигнал — сигнал, неперервний на всьому інтервалі часу його відтворення.

Дискретний (лат. diskretus — перервний, той, що складається з окремих частин) сигнал — сигнал, що змінюється із часом на кратні значення певної величини.

Спрощений графік такого дискретного сигналу подано на рис.1.

Точки зламу – це точки, у яких відбувається вимірювання значення властивості сигналу, і це значення на графіку залишається незмінним до наступного вимірювання.

Цифровий звукозапис — це процес подання звуку у вигляді двійкового коду, а також результат цього процесу.

Приклад:

Якщо для зберігання одного значення виділити 2 байти (16 біт), то можна закодувати = 65 536 різних значень рівня, від –32 768
до 32 767.

Процес кодування неперервного сигналу послідовністю окремих значень його рівня називають дискретизацією сигналу.

Частота дискретизації — число відліків рівня сигналу, які виконуються за 1 с.

Збільшення частоти дискретизації дозволяє отримати вищу якість збереженого чи переданого звуку, проте призводить до збільшення обсягу даних, які слід зберегти або передати. Під час розкодовування за послідовністю чисел відтворюється форма звукової хвилі і надсилається на посилювач звуку і, наприклад, звукові колонки.

Приклад:

Для передавання людського мовлення достатньо виконувати 8000 відліків на секунду (частота дискретизації 8000 Гц). На звукових дисках стандарту CD-DA застосовують частоту дискретизації 44 100 Гц, а DVD-Audio — до 192 000 Гц.

Формати аудіофайлів

Для зберігання оцифрованого звуку в аудіофайлах можуть використовуватися різні технології стиснення.

Формати відеофайлів

Відеофайл містить набір статичних зображень, призначених для почергового виведення з певною частотою.

Для стиснення і відтворення відео використовують спеціальні програми — кодеки (від слів кодування — декодування).

Формат відеофайлу визначається методом його стиснення. Більшість відеофайлів можуть містити статичні зображення, аудіо та відео різних форматів тощо. Такі файли називають медіаконтейнерами.

Розглянемо деякі формати відеофайлів:

Виконайте інтерактивні вправи.
Скріни виконаних вправ прикріпіть до цього завдання.