Поняття біологічної стиглості та біологічного визначення збору врожаю

Передчасний збір врожаю призводить до отримання щуплих та неповноцінних насінин, а пізній – до великих втрат через пошкодження плодоносних частин рослин та висипання насіння. При висипанні навіть одного зерна з кожного колосу втрати на один гектар сягають одного центнера та більше, при цьому висипання спостерігається найбільш зрілого та виповненого насіння, тобто з найкращими посівними властивостями. Якщо відбулася затримка збору врожаю, насіння швидко втрачає якість за рахунок розвитку хвороб, проростання у колосі; втрат сухої речовини у результаті дихання, вимивання з дощами розчинних речовин з насіння.
Настання стиглості супроводжується багатьма змінами, які відбуваються у насінні. Характерною ознакою стиглості є висихання насіння. Вологість насіння змінюється від 36 – 40 % на початку стиглості і до 20% і нижче в кінці. В польових умовах насіння утворюється і достигає нерівномірно навіть в одному колосі або кошику.
Найбільший врожай насіння утворюється до середини воскової стиглості. У фазі воскової стиглості насінини мають не тільки високу схожість та енергію проростання, але і високу силу росту насіння. Фазу стиглості у полі встановлюють умовно. Існує ряд методів визначення фази стиглості насіння: за зовнішніми ознаками рослин та насіння, за вологістю насіння, за щільністю насінин. На практиці, фази стиглості визначають головним чином за зовнішніми ознаками рослин та насінин, а у зернових культур ще і за консистенцією зерна. Цим методом встановлюють фазу стиглості саме у полі або шляхом відібраних проб рослин. У зернових культур зерно на початку воскової стиглості становиться жовтим та має консистенцію воску ( ріжеться нігтем). Рослини у цей час загалом жовті, зелені кольори мають тільки верхні вузли.
при повній стиглості рослини жовті, а зерно – тверде.

У проса, рису, гречки та бобових культур фазу стиглості визначають за кількістю стиглих плодів. При стиглості 70 – 75 % насінин у зернових культур вважається воскова стиглість, а при стиглості 90 – 95 % - повна стиглість. Воскова стиглість настає при вологості середньої проби насінин 36 – 40 %, а повна – 18 – 20 %.
Крім визначення біологічної стиглості культур визначають і біологічний урожай.
Біологічний урожай зернових культур визначають у фазі воскової стиглості зерна або технологічної стиглості інших культур. Для цього відбирають вихідні зразки (снопики). При визначенні біологічного врожаю зважують загальну масу рослин кожного зразка (без коріння). Обмолочують і зважують масу зерна. Вираховують вихід зерна від загальної маси рослин в процентах та визначають масу 1000 зерен. По даних, отриманих при аналізі окремих пробних снопів находять середній показник і записують їх. Аналізуючи результати, можна зробити висновок про те, з яких елементів структури склалась біологічна урожайність:
більшої кількості рослин чи хорошою продуктивною кущистістю, за рахунок довгого, добре озерненого колоса чи більшої маси 1000 зерен.

Цукрові буряки. Визначення біологічної урожайності проводять перед збиранням. Для цього по діагоналі поля на однаковій відстані в п’яти місцях викопують підряд 20 рослин в ряду. Підраховують кількість зелених і сухих листків, потім гичку зрізують і коренеплоди зважують окремо. По результатах зважування визначають середню масу гички і коренеплодів з однієї рослини. Одночасно з відбором проб в цих же рядках підраховують на відповідних відрізках кількість рослин і визначають середню густоту стояння на гектарі.
По масі гички і коренеплоду з однієї рослини та густоті на одному гектарі визначають біологічну урожайність та співвідношення між гичкою і коренеплодом

Картопля. Проби беруть в 4 місцях по діагоналі поля, викопуючи в кожному місці підряд в рядку по 20 кущів. Одночасно в місцях відбору проб підраховують густоту стояння рослин. В кожній пробі вимірюють висоту стебел та їх кількість в одному кущі. Зважують кожну пробу (бульби і стебла), а бульби кожної проби розділяють на групи: крупні (більше 100 г). середні
(від50 до 100 г) і дрібні (менше 50 г) та вираховують середнє число і масу крупних, середніх і дрібних бульб з одного куща.

Кукурудза. Для визначення біологічного врожаю відбирають проби рослин в чотирьох місцях по діагоналі поля., зрізуючи біля землі по 10 рослин в ряду підряд. В кожній пробі вимірюють висоту всіх рослин ( до верху волоті ) підраховують кількість листків зелених і сухих, а також число рослин без качанів, з одним качаном, з двома і більше качанів і визначають кількість качанів в середньому на одну рослину. Кожну пробу зважують, потім відділяють качан і зважують їх окремо. В місцях відбору проб підраховують густоту рослин і вираховують середню густоту на 1 га. По густоті стояння та маси качанів і стебел з однієї рослини визначають біологічний урожай в ц / га зеленої маси і качанів. Коли відділені від рослин качани підсохнуть до повітряно – сухого стану проводять їх аналіз. Для аналізу беруть не менше 5 качанів, кожний з яких аналізують окремо. При аналізі визначають довжину качана, його масу, вагу зерна з качана, процент виходу зерна від маси качана, число зерен в качані, масу 1000 зерен, форму та колір зерна.