Пропоную вашій увазі урок з історії для якого створено 7 класу НУШ.
Урок створено за підручником: Історія: Україна і світ (інтегрований курс) 7 клас (Васильків, Паршин, Димій, 2024)
Конструктор уроків
Пропоную вашій увазі урок з історії для якого створено 7 класу НУШ.
Урок створено за підручником: Історія: Україна і світ (інтегрований курс) 7 клас (Васильків, Паршин, Димій, 2024)
Бажаю успіху, друже!
Урок не містить жодного завдання. Додайте завдання.
Щоб додати завдання, оберіть категорію завдання на панелі запитань.
№1:
Теоретичний блок
Польське королівство
Відомості про перших польських князів з династії П’ястів сягають X ст. Князь Мєшко І (960—992), як ви пригадуєте, у 966 р. охрестив країну. Опісля розширював її межі, приєднуючи землі на узбережжі Балтійського моря, в Сілезії та Малопольщі. Його син Болеслав І Хоробрий (992— 1025) утвердив польське правління від Балтики до Карпат і від Ельби на заході до Волині на сході. Столичним містом його держави став Краків. Князь Болеслав І відстояв свою владу в боротьбі зі Священною Римською імперією, добився визнання окремого аріхєпископства. Ненадовго Болеславу I вдалося опанувати Чехію, приєднати моравські землі. У 1018 р. на заклик князя Святополка він захопив Київ, хоча змушений був відступити з міста через спротив киян. За легендою, Болеслав І ударив по київських Золотих воротах мечем, від чого на ньому з’явилася щербина. Меч Щербець перетворився на легендарну реліквію П’ястів, яка сьогодні зберігається у Кракові. Через постійні сварки до ідеалів своїх засновників польським П’ястам вдалося повернутися нескоро. Як не дивно, але на початку 1240-х рр. деякий лад внесло монгольське вторгнення. Після нього польські князі, як і угорські королі, запрошували переселенців із Заходу, переважно німців, які принесли свої традиції господарювання. Хоча перші спроби утвердити королівську владу відбулися ще наприкінці XIII ст., остаточно об’єднав Польщу Владислав І Локетек (1320—1333), який у 1320 р. отримав королівську корону. Роздаючи привілеї містам і знаті, отримав надійних союзників для протистояння з Тевтонським орденом.
Монета Казимира III, XIV ст.
Його сина, Казимира III, коронували в 1333 р. Він одразу заручився підтримкою вищого католицького духівництва, налагодив добросусідські взаємини з Угорщиною, знайшов надійних союзників у Західній Європі. Проте вирішення зовнішніх питань коштувало дорого. Щоб помиритися з чехами, він поступився Сілезією, а заради згоди з Тевтонським орденом пожертвував Помор’ям, що на узбережжі Балтійського моря. Водночас цей мир дав змогу повести війну за галицько-волинську спадщину. У 1349 р. після низки успішних походів Казимир III захопив місто Львів та значні території Галицького князівства. Він дбав про розвиток власної країни: упорядкував управління, захищав селян від свавілля феодалів, карбував монети, надавав пільги містам, заснував Краківський університет. Після його смерті в 1370 р. династія П’ястів припинила існування.
№2:
Завантаження файлу
Визначте характерні досягнення згаданих у параграфі польських правителів із династії П’ястів
№3:
Теоретичний блок
Як формувалася Литва?
Давні литовці чи не найдовше в Європі залишалися язичниками. У XIII ст., щоби протистояти нападам Польщі, Тевтонського ордену й Русі, розрізнені племена почали об’єднуватися в князівство. Уже 1253 р. князь Міндовг отримав корону від Папи Римського Інокентія IV. Того ж року коронували галицько-волинського князя Данила Романовича. Щоправда, Міндовг скоро повернувся до язичництва, а після його смерті в країні вчинилася внутрішня колотнеча.
Упродовж XIV ст. у Литві найуспішніше правили Гедимін (1316-1341) та Ольгерд (1345-1377). Князь Гедимін згуртував під своїм правлінням численні уділи, на рівних воював із Тевтонським орденом. Щоб почуватися впевненіше, він одружив доньку Анну з майбутнім польським королем Казимиром III. Під орудою Гедиміна литовці взялися потроху приєднувати руські землі. Його сини продовжили експансію на південь.
Князь Ольгерд приєднав Смоленщину, від 1349 р. вів боротьбу за території Галицько-Волинської держави (або Королівства Руського), опісля прилучив місто Київ, виборов у Константинопольського Патріарха право на відновлення православної митрополії для русичів і литовців. У 1362 р. він у битві поблизу річки Сині Води розбив ординців. Як наслідок, кордони його володінь простяглися від Балтійського до Чорного морів. Цікаво, що у велетенській державі послуговувалися руською мовою. В управлінні новоприєднаними теренами литовці дотримували принципу «Старого не змінюємо, нового не вводимо».
№4:
Завантаження файлу
З’ясуйте, які методи використовували литовські князі для посилення своєї ролі в міжнародних відносинах. Наведіть приклади.
№5:
Теоретичний блок
Початок формування Польсько-Литовської держави
Після смерті короля Казимира III влада в Польщі перейшла до угорського правителя Людовика І (за попередньою домовленістю). Однак коли Людовик І помер, проблема престолонаслідування загострилася. У нього лишилася донька Ядвіга, для якої польська еліта вирішила підібрати гідного чоловіка. Вибір впав на литовського князя Ягайла (1377-1434).
У 1385 р., щоб убезпечитися від Тевтонського ордену, литовський князь Ягайло Ольгердович уклав Кревську унію з Польщею та одружився з польською королевою Ядвігою (королівські права визнавалися саме за нею). За умовами угоди, князівство зобов’язувалося ввійти до складу королівства, а власних громадян навернути в католицьку віру. Ягайло охрестився сам, прийняв ім’я Владислав II, ставши воднораз польським королем та Великим князем Литовським. Хоча об’єднання сприйняли не всі, зокрема литовці, упродовж XV-XVI ст. обидва народи невпинно зближувалися й міцніли. Згодом Ягайло уступив князювання в Литві двоюрідному братові Вітовту (правив у 1390-1434 рр.), котрий значно розширив межі Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Його князівство тривалий час було самостійним учасником міжнародних відносин.
Об’єднані польсько-литовські війська завдали поразки Тевтонському ордену в 1410 р. біля сіл Грюнвальд і Танненберг. Перемога дала змогу послабити впливи братів-рицарів та поступово приєднувати їхні володіння. Подолання спільного ворога зміцнило королівську владу. У 1413 р. умови Городельскої унії підтвердили попередні рішення про об’єднання держав. Литовське боярство зрівнювалося у станово-правовому становищі з польськими магнатами і шляхтою. Однак йшлося лише про тих бояр, що перейшли в католицтво. Православні ж опинялися в опозиції, що призвело до посилення внутрішнього протистояння.
№6:
Вільне введення тексту
Поміркуйте, чому приєднання українських земель до Литви називають «тихою експансією» (пригадайте значення терміна «експансія»).
№7:
Тестування
Виконати тест! Успіху!
Молодець!
Рефлексія від 0 учнів
Сподобався:
Зрозумілий:
Потрібні роз'яснення: