Показники ефективності виробництва. Витрати виробництва. Друга світова війна

Основними показниками, що визначають економічну ефективність в аграрному секторі є урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції і рівень рентабельності виробництва.
Рівень розвитку виробництва зернового господарства визначається насамперед таким натуральним показником, як динаміка посівних площ, валових зборів та урожайності.
Суть показника економічної ефективності розкривається через співвідношення між ресурсами та результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. Існує три варіанти такого співвідношення:
1) ресурси виражені у вартісній формі;
2) ресурси виражені у вартісній формі, а результати – у натуральній;
3) ресурси виражені у натуральній формі, а результати – у вартісній.
Ефективність виробництва характеризують і показники собівартості продукції та її трудомісткості.
Економічна ефективність виробництва характеризується системою таких показників як собівартість продукції, ціна реалізації 1 ц, прибуток на 1га посівної площі, на 1 ц зерна, рівень рентабельності виробництва зерна.
Підвищення економічності виробництва зернових культур – це з одного боку максимальне збільшення виробництва продукції, а з іншого – систематична боротьба з економією. Чим більше вироблятиметься продукції і менше витрачатиметься ресурсів на її одержання, тим ефективніше буде виробництво і більша сума прибутку в господарстві.
Основним резервом збільшення валового збору є приріст урожайності. Він може відбуватися за рахунок використання сортів з високою урожайністю; зменшення втрат під час збирання врожаю; покращення агротехнічних умов виробництва. Запорукою високої продуктивності зернових є якісна сортово – гібридна база.
Витрати – це грошове вираження всіх видів спожитих і залучених ресурсів, а також виконаних робіт і послуг для підприємств. Витрати представляють собою кошти, які витрачені для забезпечення виробництва та реалізації продукції, отримання доходу та прибутку тощо. Залежно від ролі, яку витрати відіграють у процесі відтворення, їх розділяють на три групи:
1) Витрати пов'язані з основною діяльністю підпримства. Це витрати на виробництво або
реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції ( послуг ).
2) Витрати пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновленя виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних засобів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.
3) Витрати на соціальний розвиток коллективу (соціально – культурні, оздоровчі, житлово -
побутові та інші потреби). Ці витрати пов'язані з процессом виробництва, а тому
джерелом їх фінансуванняє прибуток.
Залежно від ступеня однорідності витрати розділяють на прості (елементні ) та комплексні. Прості – це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата).
Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів ( витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо).
За економічною ролю у формуванні собівартості продукції витрати розділяють на основні та накладні. Основні витрати пов'язані з процессом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витрат створюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, утримання, обслуговування.
За способом віднесення на окремі види продукції витрати ділять на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовленя конкретного виду продукції. Вони можуть бути розраховані на ї одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата). Непрямі витрати пов'язані з виготовлення різних видів продукції. В цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції ( загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції, пропорційно певній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції
Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати – це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібно, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. Змінні витрати – це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва.

Давайте разом подивимось відео про те як починалась Друга світова війна

https://youtu.be/ub844lKHvaM?si=Pu2fYyxjGMnb7W0o