Підприємництво – соціально – економічна основа ринкової економіки.

Однією з найважливіших ознак ринкової економіки країни є підприємництво. Розвиток підприємництва є основою економічного зростання будь – якої країни, а також збільшення валового внутрішнього продукту (ВВП) та національного доходу (НД). Підприємництво виступає фактором реформування в економіці. Без його участі неможлива побудова ринкового господарства. У Законі України « Про підприємництво» зазначається, що підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична і на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку. Вона здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку встановленому законодавством. Підприємництво доречно розглядати як динамічне, що розвивається, постійно змінюється і наповнюється новим змістом. Підприємництво як комплексне явище, яке в умовах невизначеності орієнтується на одержання прибутку. При цьому у підприємця мають бути: самостійність, компетентність, обізнаність, виваженість, здатність налагоджувати необхідні контакти, приймати миттєві рішення, ризикувати, адже він відповідає за долю підлеглих. Підприємець повинен бути кваліфікованим менеджером, готовим йти на компроміси, шукати та знаходити інноваційні рішення.
При визначенні ролі підприємництва в суспільстві, важливо чітко розуміти його функцію, а саме: об’єктивну, різнопланову роль підприємства в соціальному, політичному, екологічному і економічному житті суспільства.
Підприємництво – це самостійна, ініціативна на власний ризик і під свою майнову відповідальність діяльність з виробництва продукції. Виконання робіт, надання послуг задля одержання прибутку, а також інших вигод.
Основними ознаками підприємництва є: самостійність, відповідальність за ухвалення рішень, їх наслідки,ризик, ініціативність, активний пошук нових, оригінальних рішень, спрямованість на досягнення комерційного успіху, прагнення до збільшення прибутків тощо. Підприємництво є проявом науково – технічної, економічної (комерційної), організаційної творчості і новаторства.
Підприємницьку діяльність поділяють на три функції:

1. ресурсну ( залучення капіталу, трудових, матеріальних і інформаційних ресурсів);

2. організаційну ( організація виробництва, збуту, маркетингу, реклами);

3. творчу ( новаторство, прояв і застосування ініціативи, вміння ризикувати).

Принципи підприємництва.

• вільний вибір видів діяльності;

• самостійна розробка програм діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

• вільне наймання працівників;

• залучення матеріально – технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством;

• самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь – яким підприємцем частки валютної виручки, що йому належить на власний розсуд.

Розрізняють дві моделі підприємництва: класичну й інноваційну.
Особливість класичної моделі в тому, що вона зосереджується на нарощуванні віддачі від наявних у даній формі ресурсів Економічна зацікавленість, одержання прибутку є основними мотивами цього виду підприємництва. Схема дій цієї моделі така: оцінка наявних ресурсів; вивчення можливостей досягнення мети; використання тієї можливості, яка забезпечує найбільшу віддачу від власних ресурсів.
Інноваційна модель підприємництва передбачає використання будь – яких можливостей ( у межах закону). Схема дій тут така: визначення мети; вивчення зовнішнього середовища і пошук альтернативних можливостей; оцінка власних ресурсів і зіставлення їх із знайденими можливостями; пошук у зовнішньому середовищі додаткових джерел, якщо бракує власних ресурсів; дія згідно з найбільш вигідним альтернативним варіантом та залучення власних і зовнішніх ресурсів.
Підприємці постійно породжують нову інформацію, яка за своєю природою є суб’єктивною, розпорошеною, має прикладні властивості й важко піддається артикулюванню.
Для виникнення і розвитку підприємства потрібні відповідні умови. Їх можна об’єднати в чотири основні групи: економічні, політичні, психологічні й юридичні.
Підприємницька діяльність здійснюється в певних формах і видах. Основними формами підприємництва є приватне, колективне і державне. Використання тієї або іншої форми підприємництва залежить від того, діє підприємець самостійно в кооперації з іншими підприємцями, використовує для бізнесу лише своє майно чи залучає і власність інших осіб, використовує лише особисту працю чи залучає і найманих робітників.
Види і форми підприємства класифікуються за низкою ознак: за видами діяльності; за кількістю видів виробленої продукції (спеціалізовані, предметні, подетальна, технологічна, змішана).
За розміром: великі, середні, малі.
Залежно від напрямку підприємницької діяльності й її зв’язку з основними стадіями процесу відтворення, розрізняють такі види підприємництва: виробниче,комерційне, високотехнологічне тощо.
Головне завдання виробничого підприємництва – організація виробництва (товарів, будівельних робіт, транспортних перевезень, послуг зв’язку, тощо) Воно не забезпечує так швидко прибуток, як інші види бізнесу. Його прибутковість становить лише 10 – 12 %.
Комерційне підприємництво визначається діяльністю, яка пов’язана з операціями й угодами з куплі продажу товарів і послуг. В цьому бізнесі підприємець постає як торговець, комерсант, який купує товари для подальшого перепродажу. Товар закуповується за гуртовими цінами, а продається за більш високими договірними. Такий вид діяльності притягує швидшою віддачею і відносно високою прибутковістю, яка досягає 20 – 30 % і навіть більше.
Фінансове підприємництво – це особливий вид комерційної діяльності, який пов’язаний з куплею – продажем національної й іноземної валют і цінних паперів. Підприємець купує такі фінансові ресурси у їхніх власників, а потім з вигодою для себе продає покупцям. Різниця між цінами купівлі – продажу, грошових ресурсів, становить прибуток фінансового підприємця.
Високотехнологічне підприємництво – підприємницька діяльність у галузі високих технологій, в основу якої покладено інноваційні ідеї зі створення наукомістких товарів та послуг. Високотехнологічним підприємцем є талановита, освічена людина, яка натрапивши на вартісну наукову ідею, перетворює її на сутність власного бізнесу і працевлаштування. Основною особливістю високотехнологічного підприємництва є складність, непередбачуваність, швидкість і неоднозначність змін, технологій та ринку. Що вимагає від підприємця застосування спеціальних підходів та способів для досягнення бажаного економічного результату.
Фіктивне підприємництво – створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності задля прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Фіктивне підприємництво є злочином. За допомогою «фіктивного підприємництва» державні службовці, зокрема податківці, здійснюють тиск на бізнес заради отримання корупційної ренти.