Переваги вирощування культур і сівозміні. Тиждень безпеки життєдіяльності

Мета: Продовжуємо формувати нові знання з вивчення та складання сівозмін, їх значенням для культур, вміти спостерігати, порівнювати.
Сівозміна передбачає використання різних культур протягом визначеного періоду. Така ротація передбачає оптимальний склад та консистенцію грунту, що призводить до більшої продуктивності полів. Якщо дотримуватись принципів чергування культур у сівозмінах, можна запобігти спустошенню грунтів та отримати оптимальний результат.
Сівозміну можна пояснити, як щорічну зміну різних культур на одному й тому ж полі. Цикл може включати різну кількість років, від 3 до 7, з висівом різних культур по черзі або паром. У випадку парів ділянки можуть не використовувати або використовувати як зелені насадження для домашньої худоби. Останній варіант навіть кращий, оскільки він постачає органічний гній великої рогатої худоби. Чому чергування культур у сівозміні важливе? Річ у тім, що певні рослини спустошують землю від одного виду поживних речовин, вивільняючи інші. У свою чергу, вироблені поживні речовини сприяють розвиткові інших видів речовин. Стандартної системи сівозміни не існує, але можна простежити певні закономірності цього процесу. Загальний план ґрунтозахисної сівозміни передбачає висадку листових та коренеплідних бобових культур. У цьому випадку листяні рослини виділяють фосфорну кислоту необхідну кореневим рослинам. Коренеплоди виробляють калій, що вкрай необхідний бобовим. Рослини з родини бобових виділяють азот, який має вирішальне значення для росту рослин. Необхідно брати до уваги оптимальну періодичність повернення певних культур на одне поле.
Основні правила складання схем сівозмін:

• уникайте використання близьких за походженням культур підряд(наприклад, бобові після бобових);

• дотримуйтесь оптимальних періодів повернення культур на одне й те саме місце;

• враховуйте грунтово – екологічні групи;

• враховуйте супутні чинники: наявність техніки, оцінку господарства, економічний стан;

• у сівозміні обирайте якомога кращі попередники.

У сівозміні добрим вважається попередник, який може гарантувати стабільно високу врожайність. Недопустимий попередник спустошує грунт створюючи не надто сприятливі умови для вирощування наступної культури. Рекомендується розміщення сівозмін таким чином, щоб поля були ідентичні за розміром та розташовувались в одній технологічній (екологічній) групі. Тривалість сівозміни напряму залежить від культури, що має найдовший період повернення на поле. Приклади послідовності можуть включати:

• Пшениця – соняшник – пар;

• морква – пшениця – пирій;

• кукурудза – овес – люцерна або конюшина – пар або пасовище;

• зима: пшениця – рапс – пшениця, пшениця – соя – соняшник;

• літо: кукурудза – соя – соняшник – бобові – кукурудза – соняшник – пшениця.

Доцільно використовувати наукові рекомендації з розміщення культур відповідно до географічних зон. Оптимальна сівозміна для зони лісостепу може відрізнятися від зони Полісся. До прикладу жито озиме є неприпустимим попередником для пшениці в умовах полісся. У зоні Степу та Лісостепу така послідовність є допустимою, а за умови пару – навіть одним з найоптимальніших варіантів.
Якщо господарство використовується з метою вирощування великої кількості культур, то доцільно застосовувати багатопільну сівозміну. Існують дієві плани восьмипільної та десятипільної сівозміни. Якщо ж планується вирощувати від 2 до 4 культур, то обираються п’ятипільні або чотирипільні сівозміни короткою ротацією.
У сучасних умовах найбільший попит існує саме на зерно та олійні культури. Одним з найкращих варіантів може бути чотирипільна сівозміна з чергуванням наступних культур:
1) багаторічні бобові трави, зернобобові чи кормові культури;
2) пшениця озима;
3) соняшник, зернобобові , кукурудза та інші, крім зернових стерньових культур;
4) ячмінь ярий, пшениця яра, однорічні трави з підсівом багаторічних трав.
У даному прикладі чотирипільних сівозмін перше поле забезпечує грунти азотом, покращує його склад та позитивно впливає на його структуру завдяки тому,що бобові культури мають доволі розвинену кореневу систему. Таким чином, вони забезпечують оптимальні умови для вирощування пшениці, що є культурою на другому полі. Вона в свою чергу збагачує грунт органічними речовинами за допомогою соломи та зменшує щільність бур’янів. У таких умовах на третьому полі доцільно вирощувати олійні культури та інші культури, що мають попит - зерно бобові чи кукурудзу. Четверте поле можна використовувати під зернові, однак з ними варто сіяти однорічні трави. При сівозміні зернових культур солому чи зелену масу можна використовувати як корм чи органіку для удобрення.
Переваги сівозміни.
1. Насичення азотом, що є ключовим хімічним елементом, необхідним для здорового розвитку рослин. Азот використовується для створення білків і хлорофілу. Якщо в грунті не вистачає азоту, його додають у добрива. Впровадження сівозміни передбачає використання посівів, що здатні збагатити землі азотом органічним способом.
2. Оптимізація економії витрат на хімікати. Зі схемою сівозміни немає потреби купувати азотні добрива, якщо цей елемент виділяється попередниками (зокрема квасолею).
3. Охорона природи. Хімічна форма азоту забруднює грунт і воду. Крім того рослини поглинають з добрим лише невелику частину азоту, а решта шкодить екології.
4. Затримка води. За застосування сівозміни культури допомагають утримувати воду в глибоких шарах грунту. Таким чином, рослини зможуть використовувати її запаси в разі посухи.
5. Скорочення використання пестицидів. Деякі культури можуть знищуватися шкідниками, наприклад, колорадські жуки нападають на картоплю. Шкідників вбивають хімічними речовинами. Коли вони використовуються протягом багатьох років, надмірна їх кількість забруднює природу, завдаючи шкоди всім живим істотам. Цього можна уникнути шляхом застосування польової сівозміни. Наприклад, якщо посадити кукурудзу або пшеницю, шкідники залишатимуть поля, тому що вони просто це не їдять.
6. Захист від ерозії. Різне насіння має різну кореневу систему, дрібну або глибоку. Коріння проникає в грунт на різних рівнях, тим самим покращуючи його пористість. Крім того, зелене листя покриває землі та захищає їх від прямого впливу вітрів і дощів, що руйнують їхню поверхню. Деякі коренеплоди (арахіс, картопля, цукрові буряки) відомі низьким рівнем післяжнивних залишків, на відміну від кукурудзи або цукрового очерету. Перша група рослин потребує частого вирощування і тому викликає сильну ерозію, а інша – ні.
7. Підвищення врожайності. Альтернативне вивільнення необхідних поживних речовин підвищує продуктивність поживних речовин, підвищує продуктивність сільського господарства в умовах сівозміни.
Кожне господарство має свої основні культури. Правильне складання та чергування сівозміни зміцнює склад грунту та забезпечує переваги у вирощуванні культур. Слід пам’ятати, що жодну культуру не можна щорічно вирощувати на одному і тому ж місці. Їх потрібно чередувати. Потрібно враховувати вплив рослин одна на одну. Для кожної культури потрібно правильно обрати попередника. Від цього залежить майбутній урожай. Якщо не дотримуватись сівозміни, це може призвести до зараження грунту хворобами, які переносять шкідники.

Тиждень безпеки життєдіяльності:

Запобігання і профілактики захворювання на грип й ГРВІ

https://youtu.be/qIfTVmbXof4?si=eLqF03IFvlv7HOyU