Пенсії. Характеристика системи пенсійного забезпечення в Україні (обов’язк. ова і добровільна системи), рівні пенсійного забезпеченняПенсія із солідарної системи пенсійного страхування: суть пенсії та її види.

Пенсійне страхування (один із видів соціального страхування) – це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов’язкових платежів суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян. Поняття “соціальне страхування” пов’язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.

Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов’язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.

В Україні обов’язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб’єкта підприємницької діяльності породжує зобов’язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до пенсійного законодавства лише наявність у суб’єкта трудового (а, отже, і страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пенсію за державною програмою пенсійного страхування.

Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страхування (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує державна система обов’язкового пенсійного страхування.

ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 визначає три рівні пенсійного страхування:

Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах – суб’єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлятьсистему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлятьсистему накопичувального пенсійного забезпечення.

Для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов’язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення.

Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Законом, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суб’єктами солідарної системи є:

• застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, – члени їхніх сімей та інші особи;

• страхувальники;

• Пенсійний фонд;

• уповноважений банк;

• підприємства, установи, організації (далі – організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Суб’єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення є:

• особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та інвестування коштів;

• підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення;

• Накопичувальний фонд;

• недержавні пенсійні фонди;

• юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами;

• зберігач;

• страхові організації.

• інші суб’єкти системи накопичувального пенсійного забезпечення можуть бути визначені законами України.

Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

• законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

• обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб – підприємців;

• права на добровільну участь у системі загальнообов’язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;

• заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

• рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов’язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

• диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);

• солідарності та субсидування в солідарній системі;

• фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

• спрямування частини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;

• державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;

• гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду;

• обов’язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;

• цільового та ефективного використання коштів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

• відповідальності суб’єктів системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Участь застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування припиняється:

• у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи;

• у разі закінчення терміну дії договору про добровільну участь або дострокового розірвання цього договору у випадках, передбачених цим Законом;

• у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату;

• у разі смерті застрахованої особи.

Страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування – на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду – суб’єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Пенсія — це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею, передбаченого Законом України від 09.07.2003 року №1058 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом.

Законодавством визначено такі види пенсій:

✅за віком;

✅по інвалідності;

✅у зв’язку з втратою годувальника;

✅за вислугу років.

ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ

Право на призначення пенсії за віком визначаються залежно від набутого страхового стажу при досягненні, передбаченого Законом України від 09.07.2003 року №1058 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” віку: 60, 63 або 65 років.

Щороку страховий стаж, що дає право виходу на пенсію у 60 років збільшується на 12 місяців та у 2028 році становитиме 35 років.

Для виходу на пенсію у 2024 році необхідно мати не менше 31 року страхового стажу.

ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ ДО ДОСЯГНЕННЯ 60 РОКІВ

🔹 пенсії на пільгових умовах- призначаються особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці або в окремих галузях виробництва.

🔹 дострокові — призначаються особам, які мають особливий статус, зокрема:

– учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;

– особам, які хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), диспропорційні карлики;

– особам з інвалідністю по зору І групи та особам з інвалідністю з дитинства І групи;

– багатодітним матерям та матерям дітей з інвалідністю з дитинства або тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, та іншим особам.

🔹із зменшенням пенсійного віку — призначається учасникам ліквідації та постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ

Пенсія по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності, за наявності страхового стажу від 1 до 15 років (необхідна тривалість страхового стажу залежить від віку, у якому встановлено інвалідність).

ПЕНСІЇ У ЗВ’ЯЗКУ З ВТРАТОЮ ГОДУВАЛЬНИКА

Призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні за наявності у годувальника на день смерті від 1 до 15 років страхового стажу (необхідна тривалість страхового стажу залежить від віку, у якому помер годувальник).

Дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на його утриманні.

ПЕНСІЯ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ

Пенсія за вислугу років призначається до досягнення пенсійного віку окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності.

Умови призначення та тривалість спеціального стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, залежать від професії/посади, на якій працювала особа та закону, згідно з яким призначається така пенсія.

Перелік професій і посад, робота в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років:

🔸працівники освіти, охорони здоров’я і соціального захисту;

🔸механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно- розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості;

🔸окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;

🔸водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах;

🔸працівники підприємств лісної промисловості та лісового господарства;

🔸працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо- геодезичних, геофізичних гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

🔸заслужені майстри спорту і майстри спорту міжнародного класу;

🔸артисти театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів;

🔸робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

ПЕНСІЇ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ

Умови призначення визначені Законом України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”

Військослужбовці мають право на пенсію за вислугу років за наявності на день звільнення зі служби встановленої вислуги на військовій служби.