Закон України «Про вищу освіту». – К., 2014.
Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник / А.І. Кузьмінський – К.: Знання, 2010.
Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник / Ортинський В.Л. – К.: ЦУЛ, 2009.
Педагогіка вищої школи: Навч. посіб./ З.Н. Курлянд, Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.
Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи:Підручник 2- вид. / Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко – К.: ЦУЛ, 2014.
Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник – 2-ге вид., доп./ М. М. Фіцула – К.: Академвидав, 2014.

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Створити цілісне уявлення про систему педагогічних наук,сформувати систему знань про предмет, завдання, основні категорії педагогіки вищої школи, забезпечити опанування знаннями про систему вищої освіти.

Розвивати у здобувачів вищої освіти пізнавальний інтерес до педагогічної діяльності, виховувати педагогічну культуру.

ВСТУП

Умовою ефективної педагогічної діяльності науково-педагогічного працівника, узагальненим показником його професійної компетентності є педагогічна культура.

Педагогічна культура науково-педагогічного працівника припускає оволодіння ним системою педагогічних знань, розуміння цілей і значимості власної діяльності, усвідомлення відповідальності за її результати, прагнення до пізнання закономірностей і шляхів удосконалювання професійно-педагогічної діяльності. Цій культурний досвід дозволяє успішно здійснювати професійно-педагогічну діяльність. Тому вивчення основ педагогіки вищої школи, ознайомлення з її науковими здобутками необхідно студентам магістратури, не завадить і досвідченим викладачам вищих навчальних закладів із науковими ступенями й високими вченими званнями.

Зміст лекції допоможе здобувачам вищої освіти скласти загальне уявлення про специфічні особливості педагогіки вищої школи, ознайомиться з основними поняттями, що є семантичною основою для вивчення наступних тем.

ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ В СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК

Система педагогічних наук відображає зв’язки і відношення, що виниклі під час історичного розвитку педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її ролі для педагогічної практики. Нині педагогічна наука об’єднує до двадцяти педагогічних галузей. Певною мірою вони спираються на структуру та принципи загальної педагогіки, будучі її «дочірніми» і водночас самостійними науками.

Педагогіка вищої школи виникла на базі загальної педагогіки. Якщо ми хочемо забезпечити всебічний гармонійний розвиток людини, треба оволодіти широким спектром знань про її навчання і виховання. Цими знаннями й оперує педагогіка.

Свою назву педагогіка одержала від грецьких слів «πάιδος » - дитя і

«άγο» - веду, тобто «дітоводіння», «дітоводство». Педагогами у Давній Греції називали рабів, які супроводжували дітей рабовласників до школи.

Поступово слово «педагогіка» стало вживатися в більш широкому розумінні для позначення мистецтва «вести дитину по життю», тобто виховувати її і навчати.

До XVII ст. педагогіка розвивалась у лоні філософії. Виокремлення педагогіки в самостійну науку пов'язано з ім'ям великого чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592-1670). Його головна праця

«Велика дидактика» - одна з перших науково-педагогічних книг.

Педагогіка–наука, що вивчає процесі виховання, навчання, розвитку особистості.

Найважливіші педагогічні категорії – виховання, освіта, навчання.

Виховання–соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості.

Освіта - процес засвоєння учнями систематизованих знань і формування на їх основі наукового світогляду, розвитку пізнавальних можливостей та результат цього процесу – досягнення певного рівня освіченості.

Освіта є впорядкованою, налагодженою системою, яка складається з декількох ланок, між якими існує черговість і наступність. В Україні на сучасних законодавчих засадах функціонує досить розвинута і розгалужена національна модель освіти, яка за багатьма кількісними і якісними показниками не поступається рівню розвинутих країн світу і є конкурентоспроможною на європейському освітньому просторі.

Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.

Навчання–цілеспрямована взаємодія викладача й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.

Виховання, освіта, навчання – три найважливіші напрями педагогічної діяльності, які органічно пов’язані між собою і доповняють один одного. Їх взаємозв’язок – одна з основних педагогічних закономірностей. Виховна і навчальна діяльність за своєю суттю мають скерувати, спрямувати, організувати індивідуальне становлення людської особистості, формувати її риси та якості згідно з вимогами суспільства.

Основні категорії в різних галузях педагогіки не різняться за назвами, але мають свою специфіку.

Педагогіка – це традиційно об’єднувальна наука про освіту й виховання людини. І саме на цій базі ґрунтується система педагогічних наук.

Отже, загальна педагогіка розробляє методологічні, загальнотеоретичні проблеми, що мають важливе значення для всіх галузей педагогіки і для педагогічної практики.

Педагогіка вищої школи тісно пов’язана з історією педагогіки, віковою педагогікою, порівняльною педагогікою, професійною педагогікою.

Історія педагогіки вивчає розвиток педагогічної думки протягом часу, виникнення і розвиток навчально-виховної практики в різні історичні епохи і періоди з метою виявлення закономірностей педагогічних процесів, загального й особливого в них. Педагогічна спадщина минулого є джерелом розвитку педагогіки вищої школи.

Вікова педагогіка вивчає закономірності виховання й навчання, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп. ЇЇ поділяють на дошкільну педагогіку і педагогіку загальноосвітньої школи, педагогіку вищої школи,педагогіку дорослих. Остання, відповідно до загальноприйнятої у світовій педагогіці термінології, називається андрагогікою.

Професійні педагогіки досліджують і розробляють питання підготовки людини, орієнтованої на конкретну професійну сферу діяльності(професійно-технічна, виробнича, педагогіка вищої школи).

Отже, педагогіка вищої школи має подвійне підпорядкування, оскільки вона є підрозділом у вікової педагогіці, також належить до професійних педагогік.

Порівняльна педагогіка досліджує закономірності функціонування і розвитку освітніх систем в різних країнах шляхом зіставлення.

Зміцнюючи й удосконалюючи зв’язки з іншими галузями педагогічних знань, педагогіка вищої школи інтенсивно розвивається як самостійна наука.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ. Педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості. Міжпредметні зв’язки педагогіки вищої школи з іншими педагогічними науками дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси у вищій школі. Визначення статусу педагогіки вищої школи припускає чітке формулювання її об'єкта, предмета, основних завдань.

ПРЕДМЕТ ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Педагогіка вищої школи – наука про закономірності навчання і виховання здобувачів вищої освіти, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Педагогіка вищої школи розкриває закономірності, принципи навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, специфічні проблеми здобуття вищої освіти.

Об'єктом педагогіки вищої школи є цілісна система вищої освіти.

Предметом педагогіки вищої школи є педагогічний процес, що здійснюється в закладах вищої освіти, його сутність, закономірності, тенденції і перспективи розвитку. Під педагогічним процесом розуміється свідомо організоване виховання і навчання.

Педагогіка вищої школи ставить перед собою такі основні завдання:

вироблення методологічних, теоретичних, дидактичних засад професійної підготовки фахівців з вищою освітою;
визначення рівня і змісту вищої освіти;
педагогічне забезпечення ефективності навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах;
розроблення педагогічних основ професійного становлення науково-педагогічного працівника;
формування у науково-педагогічного працівника умінь і навичок методично-обґрунтованого проведення усіх видів навчальної і виховної роботи;
визначення педагогічних умов ефективної навчально-професійної підготовки здобувачів вищої освіти;
аналіз спеціально-педагогічного фактора, законів і особливостей формування в студентів знань, умінь і навичок, розвитку способів розумових дій, виховання ціннісних орієнтирів;
теоретичне обґрунтування взаємозв’язку навчання, професійної підготовки і науково-дослідницької роботи студентів;
розроблення теоретичних та методичних засад сучасних технологій навчання.

Педагогіка вищої школи може розв’язувати поставлені завдання лише у взаємодії з іншими науками.

Педагогіка вищої школи має тісні міждисциплінарні зв'язки з філософією, психологією, фізіологією, психологією вищої школи, соціологією. Послуговується педагогіка вищої школи і відомостями юриспруденції, історії, економіки, етнографії та ін.

Так, наприклад, філософські науки дають змогу педагогіці вищої школи визначити мету виховання, коригувати спрямованість виховання.

Як наукова дисципліна педагогіка вищої школи користується психологічними знаннями для виявлення, трактування, систематизації педагогічних фактів.

Розв’язанню педагогічної проблеми підвищення якості знань здобувачів вищої освіти буде сприяти знання про психологічні особливості засвоєння навчального матеріалу.

Знання закономірностей функціонування нервової системи дає змогу педагогіці конструювати технології навчання.

Зв'язки педагогіки вищої школи з іншими науками реалізуються як взаємовплив, взаємодія, які допомагають глибше проникнути в суть навчання, виховання, розвитку, професійного становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою.

Реалізація завдань педагогіки вищої школи відбувається у процесі її теоретичних досліджень, аналізу реальної педагогічної практики, вивчення передового педагогічного досвіду.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ. Хоча педагогіка вищої школи зв’язана з іншими галузями наукового знання, однак це не позбавляє її свого предмета дослідження – закономірності, сутність, тенденції і перспективи розвитку педагогічного процесу у вищих навчальних закладах.

Педагогіка вищої школи — галузь наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності й істотні зв'язки в навчально-пізнавальній, науковій, виховній, професійній підготовці і всебічному розвитку здобувачів вищої освіти.

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

У статті 5 Закону України «Про вищу освіту»(2014) визначено рівні та ступені вищої освіти. Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо- науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти:

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень;
другий (магістерський) рівень;
третій (освітньо - науковий) рівень; науковий рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук.

Молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні вищої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої-професійної програми, обсяг якої становить 90-120 кредитів ЄКТС. Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо- професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра визначається вищим навчальним закладом. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо- наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків. Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Доктор філософії - це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді. Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі (ад’юнктурі) становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС.

Кредит ЄКТС - одиниця вимірювання обсягу навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених результатів навчання. Обсяг одного кредиту ЄКТС становить

30 годин. Навантаження одного навчального року за денною формою навчання становить, як правило, 60 кредитів ЄКТС (Стаття 1. Основні терміни та їх визначення).

Доктор наук - це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ. Освітня діяльність вищих навчальних закладів провадиться з метою забезпечення здобуття вищої, післядипломної освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти та інших осіб. Вища школа забезпечує необхідні умови для отримання здобувачами певного рівня вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ

Прискорення темпів відновлення системи знань зробили актуальною задачу дослідження особливого види педагогічної діяльності, спрямованої на розкриття закономірностей і пошук раціональних шляхів навчання та формування фахівця з вищою освітою..

Педагогіка вищої школи – наука про навчання та виховання студентів, про формування особистості вищої кваліфікації.

Педагогіка вищої школи дає цілісне уявлення про закономірності й істотні зв'язки в навчально-пізнавальній, науковій, виховній, професійній підготовці і всебічному розвитку здобувачів вищої освіти.

Основними категоріями педагогіки вищої школи є: виховання, навчання, освіта.

Вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладі (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Вища освіта – динамічна система. Разом зі зміною і розвитком культури змінюється також зміст, мета, завдання та технологія навчання і виховання.

Забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості визначаються як цілі вищої освіти.

Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту» та інших нормативно- правових актів.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

При вивченні даної теми необхідно засвоїти поняття: педагогіка, педагогіка вищої школи, предмет педагогіки вищої школи, освіта, вища освіта, навчання, виховання.

Доцільно опрацьовувати рекомендовану літературу за формами, які обираються самостійно, а саме: конспект, тези, план, таблиця, схема, висновки, тощо. Можна порівнювати зміст матеріалу з питань теми в різних джерелах.

Для вдалого засвоєння цієї теми, здобувачам вищої освіти рекомендується звернутись не лише до базового (обов’язкового) списку літератури, а й до інших наукових джерел, які можна знайти у бібліотеці університету. Під час розгляду теми, слід, також, використовувати наукові праці як українських, так і зарубіжних вчених.

З метою засвоєння основних теоретичних положень теми, усвідомлення її актуальних проблем і пошуків їх шляхів вирішення:

Визначите предмет і завдання педагогіки вищої школи. Яке значення для науки має їх встановлення?
Обґрунтуйте значущість курсу «Педагогіка вищої школи» в системі підготовки науково-педагогічних працівників.
Визначите основні категорії педагогіки вищої школи та доведіть їх єдність у розв’язанні завдань професійної підготовки фахівця.
Обґрунтуйте зв'язок педагогіки вищої школи з іншими галузями педагогічної науки.
Охарактеризуйте систему вищої освіти України.