«Пані Боварі». Еволюція Емми Боварі. Психологічні деталі

Ви пам’ятаєте, яку реакцію викликало перше оприлюднення роману Ґюстава Флобера “Пані Боварі”. Банальну історію дружини-перелюбниці митець підніс до найвищого щабля правдивого аналітичного мистецтва, наповнивши її несподіваними, здавалося б, ідейно-філософською глибиною та естетичною значущістю. У викладі майстерного письменника-реаліста Емма Боварі, будучи героїнею буржуазного адюльтеру, постає як особистість трагічна та внутрішньо суперечлива, яка намагається у дещо дивний спосіб здолати ненависну вульгарність, але зрештою програє цю війну й помирає.

Події твору відбуваються у середині XIX століття у Франції: у Руані, Тості, Парижі, у містечку Іонвіль-л’Абей.

Головні герої

Емма – молода, вродлива, освічена жінка, яка страждала від невідповідності життя та її мрій.

Шарль Боварі – лікар, чоловік Емми, простий та довірливий.

-Пан Руо – фермер, батько Емми, добродушний та прагматичний.

-Пан Оме – хитрий аптекар, який перебивав всю клієнтуру Боварі.

-Берта – єдина дочка Емми та Шарля Боварі.

-Леон Дюпюї – помічник нотаріуса, освічений, романтичний юнак, закоханий у Емму.

-Родольф Буланже – багатий поміщик, досвідчений серцеїд, розважливий чоловік.

-Пан Лере – хитрий, улесливий продавець жіночого вбрання, один з основних кредиторів пані Боварі.

Розгляньмо образ Емми Боварі докладніше.

Емма – дочка фермера. Коли їй виповнилося тринадцять років, батько віддав її до монастиря. Саме там під впливом бульварних романів сформувалася її ідеальна мрія: у майбутньому на неї чекатимуть красиве життя і піднесене кохання. У реальному житті вона побачила навколо себе тільки нудьгу, сірість і порожнечу фермерського побуту. Їй судилося жити у сонному Ионвілі, у середовищі ситих тілом і душею обивателів, із чоловіком, якого вона не кохала. Звичайно, ідеал Емми, її мрії і поривання у чомусь навіть смішні, але вона вкладала в них свою душу, вона справді страждала, по-своєму протестуючи проти життя “кольору плісняви”.

Емма — основна дійова особа роману та джерело його назви, хоча матір Шарля та його попередню дружину теж звали Мадам Боварі. У неї дуже романтичний погляд на життя і вона прагне до краси, багатства, любовних почуттів та верхів суспільства. Основною рухомою силою твору є розбіжність між романтичними ідеалами Емми та реаліями її життя в провінції. Це приводить Емму до позашлюбного зв’язку з двома чоловіками, а також примушує її вдаватись до величезних боргів, через неспроможність сплати яких вона зрештою приходить до самогубства.

Емма досить освічена, але вона ніколи не прагнула розвивати себе. Напевно, це була ознака її перебування в конвенті, що вважалося в ті часи найбільш підхожим для молодиць. Навчання в конвенті не давало змоги дівчині розвивати свої здібності мислити розважливо та критично. Вона дуже багато уваги приділяє тому, як люди одягнені, але ніколи не дивиться на те, що знаходиться під зовнішністю. Як результат, вона легко захоплюється людьми, які вдають з себе більше, ніж вони є насправді. Емма не тільки полюбляє нещирих притвор, але і ненавидить тих, хто видає себе таким, яким є (мати Шарля, мадам Оме, пан Біне).

Через те, що Емма живе в своєму світі фантазій, для неї не мають ніякої ваги погляди інших людей, за винятком коли вони можуть їй послужити. На балу вона переконана в тому, що її прийнято до верхніх прошарків суспільства, і тепер вона одна із них. Вона вважає, що буде запрошена на бал і наступного року. Насправді, запрошення на бал було вдячністю господарів за допомогу в обрізанні вишень, і господарі не передбачали повторення цього.

Емма прагне крайностей в житті. Чим більше вона випробує, тим менше вона задоволена. Її апетит зростає до таких розмірів, що вона перестає цінувати маленькі радощі життя, бо вони маленькі.

Розглянемо її літературні пристрасті. Вона розпочинає з романів та часописів для жінок буржуа, які були націлені на її соціальний та економічний стан. Потім вона переходить до жіночих часописів високої моди, які змушують Емму вдаватись до великих витрат. Наступний крок — романтична поезія, потім трагедії, і все закінчується порнографічними книжками, якими вона захоплюється між зустрічами з Леоном.

Після перегляду опери «Лючія ді Ламмермур», яка можливо є одною з найменш вірогідних та найбільш перебільшених історій кохання, Емма приймає за взірець вигаданий образ Лючії та переконується в тому, що найправильнішим у випадку неспрятливих життєвих обставин є самогубство, до якого вона і вдається.

Кожне окреме рішення Емми виглядає пристойним та розумним, якщо взяте окремо, проте всі її дії та рішення у цілому приводять до того, что Емма стає дійовою особою роману, яка мало кому приємна.

У книзі не було ліричних відступів, авторських коментарів та втручань. Дійсність показана з точки зору різних персонажів. Представлені образи-символи (весільний букет, печатка з девізом “Любов у серці”, зелений шовковий портсигар, розписка від мадам Лампрер, дорожні речі, пісня жебрака тощо). Так, пісня жебрака символізувала шлях і фінал морального падіння героїні. У Флобера описів дуже мало, переважали деталі. Ми не знайдемо розгорнутого опису зовнішності героїні, передано лише враження від неї Шарля, Леона, Рудольфа. Авторське ставлення простежувалося лише у відборі характерних деталей і тонких відтінків слів. Для прозаїка принципово важливою була відсутність прямолінійно сформованої авторської позиції, адже читач мав усе осягнути і оцінити сам.

Чоловік Емми Шарль Боварі — сільський лікар. Він не дуже розумний, проте добрий. Чоловік кохає Емму й піклується про неї у міру своїх можливостей. Заради Емми він свариться, наприклад, зі своєю матір’ю, яка вважає Емму поганою господинею. Шарль скромний, боязкий, чесний, часто він не може постояти за себе, йому тяжко дається кар’єра.

Перебуваючи в полоні ілюзій, Емма віддає перевагу своїм мріям, а не реальним людям.)

Для того щоб створювати ілюзію світу, який їй подобається, вона витрачає родинний статок, бреше чоловікові, позичає значні кошти у сторонніх, зрештою опиняється у боргах.

Коханці Емми Родольф та Леон — різні люди. Родольф хитрий, пристрасний, розважливий. Леон спочатку романтичний, палкий. Але обидва коханця Емми згодом обирають спокійне й сите існування, а не любовні буревії. А коли репутацію Емми спаплюжено, і всі довкола вважають її марнотраткою та гулящою, обидва коханці відмовляються їй допомогти.

Авторське ставлення неоднозначне. Занурена в трясовину обивательського буття, Емма прагне вирватися з неї. Вирватися силою кохання — єдиного почуття, що (в уяві героїні) може піднести її над обридлим світом. Тому вона, не замислюючись, приймає пропозицію Шарля стати його дружиною. Руйнування романтичних ілюзій починається з перших днів заміжжя героїні. Розчарувавшись у чоловікові, вона, немов у вир, кидається в обійми Родольфа. Потім, тяжко переживши зраду коханця, із новою надією та пристрастю віддається Леонові. Однак скрізь Емму спіткає жорстоке розчарування. Проте характер Емми новий, і автор, абсолютно вільний від вульгарності й безкомпромісний у протистоянні їй, ставиться до неї інакше, ніж до решти своїх романтичних героїв.)

Героїня вкорочує собі віку, навіть не замислюючись, як цю страшну подію переживатиме її родина, що станеться з її донькою Бертою. Смерть Емми не була найкращим виходом із ситуації, що склалася.

Флобер швидше співчував Еммі, ніж засуджував її. Прагнучи неупередженості, письменник виробив об’єктивний стиль оповіді.

Автор підняв вічний конфлікт між реальним та ідеальним і майстерно відобразив внутрішній світ героїні. Розрив між реальністю та ілюзією, життя у самоомані, бажання уявити себе іншою, ніж вона була насправді, стали причинами трагічного фіналу. Це явище виявилося настільки типовим, що згодом отримало назву “бова-ризм”. Флобер психологічно мотивував кожен вчинок персонажів, відмовившись від характерного для раннього реалізму змалювання панівної пристрасті.

Підсумок

Еволюція Емми

Переглянути короткий зміст " Пані Боварі"

Закінчіть речення : “Моє ставлення до Емми Боварі...”

https://vseosvita.ua/test/start/yej462