Освіта і виховання. Школи й університети

Виховання людини настільки ж давнє, як і саме існування людської громади. Людина впливає на суспільство, але суспільство також впливає на кожного з нас, формуючи певний комплекс правил і морально-етичних норм. Ці норми прищеплюються з раннього дитинства, саме тому дуже важливо виховувати дитину змалечку, не ігноруючи її потреб та інтересу до життя.

Кожен вид виховання необхідний для гармонійного розвитку людини — справжньої особистості. Виділити щось одне вкрай важко, та й не потрібно, оскільки всі сформовані навички покращують якість особистого та суспільного життя людської громади.

У різні часи виховання мало певні акценти та спиралось на вимоги епохи, в якій люди проживали. Формування освітніх, духовно-релігійних інститутів також відбувалося поступово, що впливало на види й методи виховання в цілому. Важливе й розуміння цінності кожної людини — хлопчика й дівчинки, чоловіка й жінки — у розвитку суспільства.

Важливим складником загального виховання людини була і залишається освіта. Часто можна почути про тотожність, однаковість понять «виховання» й «освіта», але це не так. Виховання — набагато ширший процес, який включає в себе освіту як один із багатьох складників. Формування особистості, яка має власні погляди на життя та комплекс усталених моральних норм, — основна мета виховання. Освіта ж відповідає переважно за інтелектуальну, розумову складову.

Традиційно освіта й навчання асоціюються зі школою, коледжем чи університетом. Сьогодні навчання у освітніх закладах універсальне, розраховане на дітей обох статей, незважаючи на релігійний чи фізичний фактор. Освіта пройшла тривалу еволюцію, перш ніж стати такою, якою ми її бачимо. Важливими є також поняття «самоосвіта» й «самовиховання». У цьому випадку мова йде не про зовнішній вплив суспільства на людину, а внутрішнє бажання розвиватись, удосконалювати свої вміння, формувати власну особистість. Сучасні технології суттєво розширюють можливості будь-якої людини в самоосвіті: існує чимало тематичних курсів, що дозволяють підвищувати кваліфікацію та удосконалювати знання за вже наявною спеціальністю або ж здобувати освіту за новим фахом.

Проаналізуйте, як соціальні норми (родинні, культурні) та релігійні переконання впливали на виховання дітей у стародавніх культурах.

У процесі поліпшення якості життя людина пройшла тривалу еволюцію, де значення знань постійно зростало. Для утримування власного помешкання, розвитку ремесел чи перших спроб обміну/торгівлі роль знань стабільно підвищувалась. Це підштовхнуло давнє суспільство до творення спеціальних закладів для навчання дітей — шкіл. Учені згадують про перший тип шкіл — піктографічний, який став першоосновою для наступних освітніх закладів. У ІІІ тис. до н. е., освітні заклади з’явилися в давніх державах — Месопотамії, Індії, Китаї. Термін «школа» виник пізніше і з давньогрецької мови перекладається як «місце для відпочинку».

У Стародавньому Єгипті виникли «школи жерців» і «школи писарів». Навчання проводилося лише для хлопчиків, і воно охоплювало небагатьох. Педагоги концентрувалися на заняттях письмом, каліграфією, лічбою, читанням, астрономією, а навчання тривало роками (по 10–15 років). Цікавий шкільний досвід залишили у спадок античні Греція та Рим. Спартанські школи вирізнялися суворою дисципліною та основним акцентом на фізичному розвитку хлопчиків. Дівчата ж отримували домашню освіту, яка давала їм змогу виховувати дітей справжніми воїнами, сильними духом і тілом. Афінські школи пропонували навчання різним видам мистецтва, умінням вести дискусії, гармонією фізичного й інтелектуального розвитку людини. Це стосувалося хлопців. Щодо дівчат, то найзаможніші з них отримували домашню освіту, але до школи не ходили. Мине чимало століть, перш ніж дівчата матимуть право на відвідування школи. Сьогодні це звучить як дивина, але правило «школа лише для хлопчиків» існувало тривалий час у різних країнах світу. В античній Греції з’явилися й такі знайомі нам поняття, як «гімназія», «ліцей», «педагог»

У Давньому Римі було створено власну систему шкільної освіти. Функціонували елементарні школи, які навчали хлопчиків із незаможних родин. Це не було масовим явищем, проте сама наявність такої школи, більш «народної», стала кроком уперед. Хлопчики із заможних родин навчалися у граматичних школах, де окрім читання,письма, лічбисерйозно вивчали латинську та грецьку мови, мистецтва, опановували риторику — вміння гарно формулювати власну думку, спираючись на знання з історії та літератури. З появою християнства виникло поняття монастирської школи, а книжна справа переважно зосереджувалася при церквах і монастирях. Монахи були одними з найбільш освічених людей свого часу. Та маємо розуміти специфіку тогочасної освіти, коли головний акцент припадав на релігійне, духовне виховання людини. Традиції Середньовіччя змінила бурхлива епоха Відродження. Коли на карті світу з’явилося ще більше міст та інших населених пунктів, торговельні й промислові зв’язки почали охоплювати суспільство все тісніше. За таких умов освічені люди у різних сферах були необхідні. Знову в освіту повертаються античні ідеї вільної, всебічно розвиненої людини. В Україні виник феномен братської школи. Сьогоднімизвиклидошколиякцентруосвіти,позакласної діяльності та різноманітних активностей. Звикли до вчителів як провідників у світ знань і до традицій, що повторюються з року в рік. Звичними стали шкільні свята, усталеними — тривалість уроку, чверті, семестру, навчального року. Нормою є відвідування шкіл та університетів представниками обох статей. Але російсько-українська війна, зруйнувавши багато аспектів життя, нанесла удар і по системі освіти… Отримавши базову середню освіту, людина зазвичай прагне продовжити навчання далі. Цьому сприяють університети з безліччю факультетів і спеціалізацій, що дає змогу кожному обрати бажане й відповідне своєму таланту

Найстаршим діючим університетом сучасного світу вважається Аль-Карауїн — вищий навчальний заклад у Марокко, заснований у 859 р. Сьогодні його двері також відкриті для студентів. Навчальний заклад навіть внесено до Книги рекордів Гіннеса. Це також один із духовних центрів ісламського світу.

На території Західної Європи перший університет виник в ХІ ст. в Болоньї (Італія). Пізніше був заснований Паризький університет (Франція, початок ХІІІ ст.), через кілька років — Оксфорд і Кембридж (Велика Британія). Сьогодні кожен із цих університетів є справжньою легендою і приваблює сотні студентів з усіх куточків світу. У ХІV ст. виникли Празький (Чехія), Краківський (Польща) та Віденський (Австрія) університети — дуже популярні й донині. Викладання в європейських університетах велося латиницею, що створювало рівні умови для студентів із різних країн.

На території України знаною була Острозька слов’яногреко-латинська школа, заснована у 1576 р. князем Василем Острозьким. Статусу університету ця вища школа не мала, але славилася своїми викладачами. Сьогодні Острозька академія — один із найкращих вищих навчальних закладів України. У 1632 р. виникла Києво-Могилянська академія, а найстарішим із безперервно діючих університетів України став Львівський — від 1661 р. і до сьогодні. Варто зазначити, що часто виникали школи та коледжі, які потім або розширювалися, або об’єднувалися з іншими подібними закладами, утворюючи університет. Це світова практика, тому існує чимало таких прикладів. Одним із найяскравіших серед них є Гарвардський університет (США). Заснований на початку ХVІІ ст. як коледж, він у 1780 р. вже згадується як університет. Сьогодні це один із найпрестижніших, найпопулярніших університетів планети за різними рейтингами

Порівняйте методи навчання в Стародавній Греції та Римі. Розкажіть, чим відрізнялися школи в Спарті та Афінах, а також як ставилися до освіти жінок.

Усім відома приказка: «Вік живи — вік учися». Поміркуйте, про що може свідчити ця порада.

Переглядаємо відеоурок

Виконати тест