Особливості композиції та образно-символічної системи новели. Елементи автобіографізму у творі. Синтез мистецтв у новелі як композиційний прийом і художній образ

Посилання на урок https://meet.google.com/utf-oaxm-qpm

Епіграф

Меланхолія і дика непогамованість, безмежний смуток і безмежна відвага – се основні риси молодої дівчини, якою уособила Ольга Кобилянська фантазію Шопена, стараючись переповісти словами враження музики, як се вона не раз потребує і в інших творах.

Л.Турбацький

Слово вчителя

О. Кобилянська була переконана, що прийшов час, коли «…побіч до теперішніх Марусь, Ганнусь і Катрусь можуть станути і жінки європейського характеру, не спеціально галицькоруського». Однією з таких новел, яка розповідає про нових українських жінок європейського типу і яка  викликала неоднозначні відгуки, є «Valse melancholigue» зі змістом якої ми вже знайомі.

У своїх творах Кобилянська звертає увагу на нову для тогочасної української літератури проблематику. Поряд із давно усталеним і звичним світом чоловіків несміливо, бо вперше, проступає жінка з повноцінним особистісним світовідчуттям, з багатим внутрішнім світом, наділена відкритим розумом, щирим серцем, волею та правом на щастя.

 Твори Ольги Кобилянської цікаві ще й тим, що емансипантки та їхні стосунки змальовані через призму світосприйняття жінки, наділеної відверто гуманістичними поглядами. Художниця Ганнуся та піаністка Софі розуміють повноцінне життя як реалізацію себе в культурі, у них новий спосіб мислення й відмінна мета існування, ніж у тих, хто їх оточує. Деякі літературознавці сумнівалися в достеменності такого типу жінок, але не сама авторка, яка у творі «Valse melancolique» постає міфотворцем, змальовуючи вірогідний світ, проектований на довкілля. Вона пише як говорив І.Франко «про нових жінок», які є «самі собі ціллю», тобто живуть не заради когось, а прагнуть реалізувати себе як особистості.

Учитель. Так, нова жінка у творах Кобилянської — це цілий феномен. Це вже не підневільна чоловікові особа, а людина, яка не мовчить, щось вимагає. Це вже індивідуальність. У той час фемінізація прослідковується і через вплив праць Ніцше і його роман-трактат  «Так казав Заратустра». Головний герой говорить через свої праці про місце кожного у світі зокрема. Це розуміє на жіночих образах і Кобилянська. До речі, світ побачив «Valse melancolique», та не прийняв однозначно цей твір. Бо ВПЕРШЕ в українській літературі виступили три жінки, які шукають себе окремо від чоловіків, і лише одна бачить себе в парі. Хто це?

Марта.

Учитель. Так. І як вона названа у творі?

Ганнуся називає її «жінка».

Учитель. Чому?

Бо під терміном «жінка» прослідковується відношення і до терміна «чоловік». Тобто, як Єва і Адам. Це єдине ціле. І саме Марта єдина знаходить жіноче щастя з чоловіком.

Учитель. А взагалі, як  ви ставитеся до феміністського руху? Чи потрібна, на вашу думку, гендерна рівність? І взагалі що це?

Гендерна рівність — процес справедливого ставлення до жінок і чоловіків.  Справедливість веде до рівноправності. Гендерна рівноправність означає, що жінки і чоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізації всіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а також мати користь від результатів.  Тобто — це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють.

Учитель. Як на це питання відповідає Ольга Кобилянська у новелі «Valse mеlancoligue»?

Героїні Ольги Кобилянської дуже нагадують її саму, що теж була однією з «нових жінок». Вони хоча й не заперечують необхідності вийти заміж, створити сім'ю, проте сенс свого життя вбачають не лише в завоюванні чоловічої прихильності: це жінки, які прагнуть нарівні з чоловіками здобути гідну освіту, реалізувати себе в діяльності, корисній суспільству, і бути матеріально незалежними. Можна з упевненістю сказати, що з боку  О. Кобилянської це було сміливо і ризиковано, адже патріархальна свідомість такі погляди на життя сприймала як аморальні.

Учитель. Що нового принесла в літературу О. Кобилянська своєю новелою?

 У новелі вперше в історії української літератури зроблено спробу зруйнувати стереотипи щодо погляду на роль, місце і можливості жінки в суспільстві. Героїні твору ніби об'єднують у собі два світи — чоловічий і жіночий.
Учитель. То виходить, що Кобилянська певним чином вивела модель ідеальної жінки?. Яка ж  вона?

Це жінка, яка має власну думку, яка займає своє місце в житті суспільства.

Учитель. Так, ідеал О. Кобилянської — жiнка освiчена, iнтелiгентна, з високими духовними запитами i прогресивними поглядами.  Жінка — це насамперед індивідуальна особистість, це людина, яка не просто живе, а й є невід'ємливою складовою суспільства і виконує в ньому важливу і безпосередньо потрібну роль. Ідеться про роль скоріше в розумінні ґендеру. Тобто роль жінки, як соціальної статі, сконструйованої явним соціумом у відповідному проміжку часу.

Давайте запишемо це в зошити.

Учитель. Письменниця порівнювала своє життя з життям героїні твору Софії Дорошенко.  У листі до Осипа Маковея від 17 лютого 1898 року вона писала: «Прочитали-сьте «Valse melancolique» і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого».

На противагу сумному настрою  «Valse melancolique» («Меланхолійний вальс») вона хотіла написати новий твір «Valse brillante» («Блискучий вальс») — життєрадісне оповідання. «…Се є тепер моя перша задача», — писала вона 1989 р. в листі до О.Маковея. Через два роки в листі до Маковея О.Кобилянська знову говорить про «Valse brillante»: «Маю його в душі зовсім скомпонованого, лише тло темне. Треба мені ясного настрою і потім вийде brillante. Я себе знаю… А в «Vals’і» я вкладу  всю веселість моєї душі, побачите. Я хочу, щоби він вийшов як дрібонький клейнод… Хіба що вмру, то не напишу,  — або як за одну ніч посивію».

Обставини не дали змоги О.Кобилянській написати бадьорий, життєрадісний твір «Valse brillante», який вона хотіла присвятити Осипу Маковею — своєму єдиному коханню і водночас чоловіку, який вбив у неї «віру до мужчин». Твір так і залишився в її серці, що вміло любити до смерті.

Коли О.Кобилянську зпитали про провідну думку новели, вона, дивуючись, відповіла зустрічним запитанням: «А чи ви маєте її, коли переживаєте настрій, який не дає вам спокою, викликає прагнення здійснити велику мрію, кличе вас кудись так сильно, що ви не можете навіть передати цього поклику?» Коли ми слухаємо музичний твір, у кожного з нас виникають свої думки, асоціації, свої переживання. У ЦІЙ НОВЕЛІ ПЕРСОНАЖЕМ СТАЄ ВЛАСНЕ МУЗИКА.

А як Ви вважаєте, Кобилянська написала свою «Valse mеlancoligue» («Меланхолійний вальс»), а ще у неї є «Impromtu phantasie» («Фантазія-експромт»), та й в інших творах вона так часто звертається до музики. Чому? Подумайте  під «Valse mеlancoligue» Шопена. (слайд 11)

 Саме з творів письменниці здогадуємось: її покликанням і мрією була музика, її улюбленим композитором був Ф. Шопен. Вона хотіла бути музиканткою. Піаністкою. Перешкодою став брак коштів.

Очевидно: Кобилянська відчувала душевну спорідненість з Шопеном. Його музика була їй внутрішньо близька. (слайд 12)І не тільки їй, а й іншим модерністам. Шопен, можна сказати, фізично належав першій половині ХІХ століття, а духовно другій половині, сучасному життю О. Кобилянської. Так, з «Impromtu phantasie» Шопена (просто «Експромт», назву «Фантазія» твір отримав по смерті музиканта) пов’язаний перший музичний епізод у прозі Кобилянської, перша вербалізація інструментального твору та його впливу на письменницю. Ідеться про повість «Людина». Літературознавці називають ці твори «музичними» або «симфонічними».

Учитель. Про автобіографічність, а отже, й оригінальність «Valse mélancolique» свідчить і те, що ні один сучасний дослідник знайшов трьох прототипів його героїнь не серед подруг Кобилянської, а в її ж душі.

Учитель. Через весь твір проходить мотив меланхолійного вальсу, який повторюється так символічно – тричі. Сильний стресовий стан дівчини доводить її до відчаю, фізичного та душевного болю. Символічно, що з останніми акордами зіграної мелодії, обірвалася струна, як і струна життя талановитої піаністки, яку «музика позбавила життя».

«Зміст усієї творчості О. Кобилянської — се музика… Ся музика не усипляє, а вічно нагадуючи про красний світ, про гармонію, красу, — нагадує тобі самого і твій головний обов'язок: боротьбу за красну душу», — зазначає М. Євшан.

Уважно опрацюйте відео

Домашнє завдання

Завдання творчого характеру. Скласти анотацію або рецензію до новели «Valse melanсolique».