Основи сільського туризму

ЛЕКЦІЯ 1

Тема: Основи сільського туризму

Мета: Розглянути основи сільського туризму

Вид заняття: лекція з елементами бесіди

Матеріально-технічне забезпечення: тематичні презентації

Формування спеціальних компетентностей

СК 2. Здатність застосовувати знання теорії і практики туристичного бізнесу для вирішення типових спеціалізованих задач професійної діяльності фахівця туристичного супроводу.

СК 3. Здатність вивчати туристичний ресурсний потенціал країн, регіонів щодо стану та перспектив розвитку туризму.

СК 5. Здатність створювати туристичний продукт, надавати туристичну послугу (перевезення, тимчасове розміщення, харчування; екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування).

СК 6. Здатність забезпечувати доступність туризму та екскурсійних відвідувань для туристів різних категорій.

СК 11. Здатність реалізовувати ефективні комунікації та навички взаємодії у професійній діяльності.

СК 13. Здатність працювати в команді та налагоджувати міжособистісну взаємодію під час вирішення професійних задач.

Література:

1. Кудла Н.Є. «Сільський туризм: основи підприємництва та гостинності. Навчальний поcібник»

Запитання та завдання:

1. Загрозливі чинники міського середовища?

2. Чинники які впливають на форму відпочинку?

3. Концептуальна модель сільського туризму?

4. Що потрібно для розвитку туризму в сільській місцевості?

Тези лекції

Сільський туризм є формою туризму, яка акцентується на відпочинку в сільській місцевості та взаємодії з сільським середовищем та життям.

Сільський туризм розглядає природні та культурні ресурси як ключові елементи привабливості. Природні красиві ландшафти, зелені поля, гори та річки, а також культурні пам'ятки, традиції та звичаї сільського населення, стають важливими для туристів.

Агротуризм є ключовою галуззю сільського туризму. Він включає в себе відвідування ферм, садиб, сільських господарств, де туристи можуть долучитися до сільськогосподарської діяльності, долучитися до процесів вирощування їжі, розпочати курси з кулінарії тощо.

Туристи в сільському туризмі можуть долучитися до вивчення місцевих традицій, ремесел та культурних подій. Це може включати участь у фестивалях, майстер-класах, вивчення мови та історії сільського населення.

Сільський туризм акцентується на екологічній свідомості. Туристи взаємодіють із природним середовищем з урахуванням його збереження та дбайливого використання. Це може включати екологічні екскурсії, пішохідні маршрути та інші природоохоронні заходи.

Сільський туризм дає туристам можливість смакувати місцеві продукти та страви. Фермерські ринки, ресторани, які готують страви із місцевих інгредієнтів, та кулінарні екскурсії можуть бути важливою частиною програми сільського туризму.

Окрім активного долучення до сільськогосподарських та культурних дій, сільський туризм також сприяє відпочинку та рекреації. Зелені простори, свіже повітря та спокійне навколишнє середовище допомагають туристам розслабитися та відновити сили.

В залежності від місцевості, сільський туризм може включати різноманітні активні види відпочинку, такі як велоспорт, конноспорт, риболовля, піший туризм та інші.

Сільський туризм сприяє розвитку сільських громад, збереженню традицій та природних ресурсів, а також створює нові можливості для розвитку сільськогосподарських та туристичних підприємств.

Як уже зазначалося можна помітити значне зацікавлення відпочинком у сільській місцевості, яка туристично приваблива. Це зазвичай пов'язано зі створенням альтернативної моделі щодо масового туризму. Опинившись у селі, люди очікують відпочинку в екологічно чистому середовищі, подалі від міської метушні, шуму, інтенсивного ритму життя. Щоденне перебування у місцях великого скупчення людей, проживання у багатоквартирних будинках усе частіше породжує потребу поїздки у село. Міський спосіб життя характеризується надзвичайним динамізмом, який зумовлений інтенсивністю праці, спричинює стреси, тобто негативні реакції організму на дію загрозливих чинників середовища. До цих чинників належать: відсутність руху, загазоване повітря, шум, невідповідні умови праці, порушення сну, конфлікти з людьми. Ці чинники з часом доходять до критичної межі, тому можна сподіватися у суспільстві зворотного руху, тобто ліквідації негативних наслідків завдяки організації відпочинку у спосіб, який гарантуватиме сповільнення життєвого темпу за одночасної духовної активізації у середовищі, яке характеризується тишею і спокоєм. Село — це місце, де можуть бути реалізовані потреби й сподівання відпочинкового типу. Людина, яка мешкає у великому місті, часто буває самотньою, що зумовлене життям у великій агломерації, де поширена повна анонімність, нерозпізнаваність. Перебування у сільському середовищі може істотно змінити стан речей. З огляду на обмежену кількість людей, які тут мешкають, турист стає об'єктом уваги і зацікавлення. Городяни бувають часто вражені надзвичайною гостинністю господарів, яку дуже цінують.

На форму відпочинку впливають також інші чинники. Одним із них є вид та умови виконуваної професійної роботи. Цивілізаційний і технологічний поступ спричинив те, що жителі міст виконують свої службові обов'язки в умовах, які далекі від ідеальних. На вибір форми відпочинку впливає також вид праці — інтелектуальна або фізична. Можна припустити, що особи, котрі працюють інтенсивно фізично, обиратимуть менш активні форми відпочинку (принаймні спочатку), а люди, які виконують роботу, що вимагає інтенсивних людських контактів, на деякий час захочуть їх обмежити.

Важливе значення має вплив матеріального статусу господарів на розвиток сільського туризму. Достатньо поширеним є твердження, що сільський туризм приваблює, насамперед, низькими витратами. Однак реальність є дещо іншою. Незважаючи на певні проблеми, спостерігається систематичне зростання рівня сімейних доходів, що робить доступними значно дорожчі форми відпочинку. Однак виявляється, що відвідування села все частіше стає свідомим вибором, а не лише фінансовою необхідністю. Не до кінця правдивим є переконання, що популярність перебування у сільській місцевості залежить лише від покращення якості послуг і стандарту туристичної інфраструктури. Не варто також відштовхуватися від досить частого переконання, що "чим гірше, тим краще". Агротуристичне господарство ніколи не буде і не повинна конкурувати з комфортабельним готелем чи пансіонатом у популярній відпочинковій місцевості. Однак вона має гарантувати таку високу якість послуг, щоби не відлякувати потенційних клієнтів, особливо коли йдеться про естетичні й санітарні умови.

Важливим для сільського туризму фактом є те, що у багатьох випадках він сприяє інтеграції родинних стосунків. Одним з основних мотивів поїздки у село є бажання створити для сім'ї умови для регенерування сил у екологічно чистому середовищі. Передусім це стосується дітей дошкільного віку. Цей мотив дає їм низку шансів і можливостей, але й вимагає сумлінного виконання обов'язків щодо організації їх вільного часу, місць розваг тощо.

Друга група туристів, зацікавлених у сільському відпочинку, — це люди старшого покоління. Вони знаходять для себе не лише гарні краєвиди, тишу і спокій, а й дуже важливу для літніх людей приязну атмосферу і можливість щирих, ґречних контактів. Безсумнівно, велике значення для формування течій сільського туризму мають зацікавлення, що втілюються у так званому спеціалізованому туризмі, до якого належить полювання, спостереження за дикими тваринами і птахами, рибальство, або також у кваліфікованому туризмі, який охоплює любителів катання на лижах, каное та все більш популярні верхову їзду і велосипедні прогулянки. Індивідуальні зацікавлення потенційних туристів можуть стати основою спеціалізації окремих селянських господарств у прийнятті відповідних груп гостей.

Приймаючи рішення щодо організації агротуристичного господарства, потрібно брати до уваги елементи географічного, природного і культурного оточення, тобто сільського туристичного простору (рис.1.2) . Вони забезпечують туристичну атракційність певного регіону, що у свою чергу впливає на вибір відповідної стратегії розвитку господарства, яке надає послуги сільського туризму.

Потрібно зауважити, що туризм на територіях, які віддавна визнані туристично атракційними, розвивається в дещо інший спосіб. Особливості виявляються не лише в інтенсивності туристичного руху (він є більш масовий), а й у виді нічліжної бази та супутньої інфраструктури (вищий стандарт і широкий вибір послуг) або способів проведення туристами часу (можливості організації розваг). Згадані переваги курортних територій зумовлюють їх відвідання туристами з визначеними сподіваннями, які ґрунтуються на "міських" типах поведінки. У свою чергу, на територіях передгірного і гірського природного просторового характеру розвиток туризму розуміють як поєднання таких елементів, як тиша, гармонія краєвидів, чисте природне середовище, прихильність і відкритість господарів, що й становить його основну вартість. Плекання цих ознак потрібно визнати пріоритетним, оскільки місць, де вони трапляються стає все менше, а їхня краса і простота, мабуть, будуть все більш потрібні людям.

Рис. 1.2. Концептуальна модель сільського туризму

Розвиток сільського туризму має на меті активізацію сільських територій, їх багатофункціональне господарське використання, адже сприяє залученню додаткових засобів і вільних ресурсів, які не задіяні взагалі або використовувалися невеликою мірою, а також створення передумов для ведення підприємницької діяльності. Розвиток туризму особливо корисний для територій з природними і культурними цінностями, багатих на народні традиції, з відповідною інфраструктурою[1].

Турист, крім розміщення, потребує й інших послуг, які створюють йому відповідний комфорт відпочинку. Отже, зростає значення торгівлі, народних ремесел, транспорту, охорони здоров'я, зв'язку тощо. Забезпечення цих потреб вимагає відповідно створення нових робочих місць, переважно для місцевого населення. Більшість цих послуг може надавати власник сільської садиби самостійно (наприклад, послуги з харчування, заняття з кінної верхової їзди тощо). Необхідно при цьому наголосити, що для сільського населення (передусім селян) туристична діяльність не є простим заняттям. Вона вимагає певної віддачі, перепрофілювання і пізнання принципів створення туристичного продукту, починаючи від складання бізнес-плану і закінчуючи пізнанням потреб туристів і вмінням їх задовольняти. У зв'язку з цим зростає значення дорадництва і навчальної діяльності у цій сфері.

Сільський туризм у більшості країн є невід'ємною складовою комплексного соціально-економічного розвитку села та одним із засобів вирішення багатьох сільських проблем. Сільський туризм стимулює розвиток малого підприємництва, дає певні підстави для диверсифікації підприємницької діяльності у селах, створює нові робочі місця. Він також сприяє покращенню рівня життя мешканців певної території, стимулює підвищення якості надання туристичних послуг, забезпечує дбайливе ставлення до довкілля.

Але для того, щоби розвивався туризм у сільській місцевості, необхідно формувати його господарський механізм: організаційні, економічні та правові аспекти діяльності. Найбільше уваги потрібно приділяти організації скоординованих відносин між учасниками (суб'єктами сільського туризму). Потребують вирішення питання оподаткування, тарифів на житлово-комунальні послуги, безпеки, системи маркетингу, гарантій щодо прийому й обслуговування гостей.

Дайте розгорнуту відповідь-міркування

1. Загрозливі чинники міського середовища, які впливають на вибір відпочинку?

2. Чинники які впливають на форму відпочинку?

3. Що потрібно для розвитку туризму в сільській місцевості?