Основи гербарної справи (монтаж та опис гербарію).

Геоботанічні дослідження рослинного покриву завжди супроводжуються флористичними зборами. З цією метою складається гербарій із видів, які входять до певного фітоценозу. Збирають усі види рослин, невідомі досліднику, а також види, характерні для даного фітоценозу (ценоутворювачі), і рослини, цікаві в тому чи іншому відношенні (лікарські, отруйні, бур’яни тощо). Так формують гербарій, який документує геоботанічний опис рослинності конкретної території.

Проте з метою охорони природи, особливо охорони рідкісних і зникаючих видів рослин, збори рослин слід обмежити, визначення певних видів рослин проводити, по можливості, в полі.

а) Обладнання для збору рослин

Для збору рослин необхідні копалка (або великий широкий ніж, саперна лопатка), для зрізання гілок секатор або садовий ніж (рис. 1);

• сушильний папір, який добре вбирає вологу, розмір кожного листка сушильного паперу повинен дорівнювати розміру газетного листка, складеного вдвоє, найчастіше використовують 150-200 газет звичайного формату для сушіння рослин;

• зошит або блокнот в твердій палітурці для записів під час екскурсії;

• олівець (простий), прив’язаний на шнурці;

• запас паперових етикеток або маленький блокнот з відривними листками розміром 8Ч12 см;

• кишенькова лупа; екскурсійна папка або гербарна картонна сітка на шпагаті з запасом гербарного паперу;

• сітка – прес (рис. 2, 3).

Гербарну папку виготовляють із двох однакових листів картону або фанери розміром 45×53 см. На них роблять по чотири прорізи для брезентових стрічок, за допомогою яких з’єднують листи картону. Папку вішають на плече. Всередину її поміщають листки паперу – їх називають «сорочки» – складені пополам газетні листки для закладання рослин. Кращим папером для сушіння рослин є фільтрувальний, але можна використовувати газетний. Проклеєний глянцевий папір для гербаризації непридатний.

• сітка – прес – це дві сітки на рамках, між якими закладають сушильний папір з рослинами, принесеними з екскурсії і перекладеними в сухі «сорочки». Розмір сітки-пресу становить 45×30 см (рис. 4);

• рейка завдовжки 1 м для визначення висоти рослин;

• рулетку завдовжки 10 м для заміру дослідних ділянок;

• целофанові мішечки для взяття зразків рослин, укісних снопиків під час геоботанічних досліджень;

• паперові пакетики для збору плодів і насіння;

• міліметровий папір для вимірювання розмірів квіток, плодів, листків тощо;

• лінійка або стрічка;

• шпагат для перев’язування укісних снопиків рослин;

  

б) Правила збору рослин

Збір рослин розпочинають навесні із збору ефемероїдів (проліски, ряст, зірочки) і продовжують протягом всього вегетаційного періоду або періоду практики.

Збирання рослин потрібно проводити в суху безхмарну погоду, бо зібрані у дощову погоду швидко чорніють. В жодному разі не можна виривати рослини, а лише викопувати, тому що корені, підземні пагони, кореневища, бульби, цибулини часто відіграють важливу роль при визначенні. Не можна відривати побурілі або відмерлі листки, якщо вони є у рослини. Наприклад, для визначення деяких видів осок важливо мати непошкоджені минулорічні засохлі листки біля основи стебел. Для систематичного гербарію вибирають типові, здорові, непошкоджені рослини зі всіма вегетативними органами (корінь, стебло, лист), а також квітами і, по можливості, плодами, тому що при визначенні деяких родин (капустяних бобових, селерових, деяких айстрових) плоди мають важливе діагностичне значення. Рослини, які цвітуть до появи листків, збирають двічі – з квітами і з листками. Дводомні рослини повинні бути представленими чоловічими і жіночими екземплярами. У дерев і кущів для гербаризації зрізають невеликі гілочки (за розміром гербарного листа) з квітками, листками і частиною кори.

Трав’янисті рослини не обов’язково брати з підземними органами (кореневищами, бульбами, цибулинами). За наявності у рослин товстих кореневищ або цибулин їх розрізають і залишають тільки тонку поздовжню пластинку. Їх викопують зневеликою частиною кореневої системи, щоб можна було дати характеристику усім надземним і підземним вегетативним органам рослин. Корені рослин обережно обтрушують від землі. Ні в якому разі не можна відривати грудки землі разом з коренями; в окремих випадках їх можна відмити на місці збору.

Викопані і підготовлені рослини на місці закладають у гербарну папку. В один лист гербарного паперу («сорочку») поміщають лише один вид рослин, але якщо рослини невеликі за розміром, то 2-3 рослини цього ж виду.

Кожен вид рослин необхідно збирати по 2-3 екземпляри, кращий з них оформляють на гербарний лист. Високорослі рослини перед закладкою розламують або перегинають пополам або ділять на декілька частин. Рослини розправляютьна одній частині гербарного листка («сорочки») і обережно закривають іншою частиною. Зверху поміщають наступні листки паперу з іншими видами і так заповнюють усю папку. При закладанні гербарію необхідно слідкувати, щоб жодна частина рослини не виходила за межі листа.

При зборі рослин зривають декілька квіток і закладають їх в папір або збирають в букетики. Ці квіти будуть необхідними для визначення рослин в лабораторних умовах після екскурсії. Для запобігання в’янення квітів букетик тримають увесь час у вологому папері або поліетиленовому пакеті.

На ботанічних екскурсіях під час практики необхідно пам’ятати про охорону природи. Збираючи рослини, викопуючи ті чи інші рослини, не дозволяється знищувати їх безцільно. При зборі матеріалу слід брати необхідну кількість рослин. Не можна брати з одного місця багато рослин, які в цій місцевості зустрічаються рідко. Такі рослини часто є залишками попередніх флор і є реліктовими видами. Не можна псувати і збирати без дозволу рослини в заповідниках, ботанічних садах і штучних насадженнях.

Велике значення для гербарію має правильне етикетування.

При зборі рослин заповнюють гербарні чернеткові етикетки, які закладають в «сорочки» одночасно з рослинами. Їх зберігають під час висушування, а при монтуванні (оформленні) рослин на гербарні листки замінюють на постійні етикетки.

На чорновій етикетці простим олівцем пишуть назву родини, роду і виду, місце збору рослин (вказують пункт, область, район, точне місце), а також дату збору даної рослини.

Якщо рослина невідома здобувачу, то в етикетці залишають вільне місце для назви і детально описують місце збору.

Назву рослини визначають після повернення з екскурсії.

в) Сушіння рослин

Для правильного розміщення рослин в «сорочці» папку потрібно покласти на рівну поверхню. Краще розкладати злегка підв’ялі рослини. Багато колекторів спочатку швидко закладають зразки і залишають їх на ніч, а вранці розрівнюють рослини при заміні сорочок.

При закладанні в папку рослини необхідно розправити і покласти так, щоб потім було зручно монтувати на гербарний лист.

При цьому бажано, щоб усі органи були представлені, в тому числі і нижні листки трав’янистих рослин. Якщо на рослині багато листків або стебел, які сильно налягають один на одного, можна частину із них видалити, зберігаючи при цьому черешки, щоб можна було мати уявлення про дійсне листкорозміщення чи галуження. Частину листків обов’язково розгортають нижньою стороною для того, щоб можна було розглядати характер опушення або інші особливості не лише зверху, але і знизу. Так само вчиняють і з частиною квіток, щоб можна було побачити опушення на чашечках. Крім цього, листки необхідно зігнути і/або підрівнюють, для того щоб в подальшому екземпляр міг бути розміщеним на гербарному листу і листки не виступали за його краї і не ламалися.

Стебла необхідно зігнути так, щоб рослини можна було повністю розмістити на монтувальному листі. Якщо вони розгинаються, їх надо закріпити при закладанні в прес за допомогою паперових полосок. Якщо зразки мають товсті частини, варто підкласти під більш тонкі частини, складені в декілька разів шматочки фільтрувального паперу або газети, що буде сприяти рівномірному розподіленню тиску і допоможе при пресуванні більш тонких частин зразка. Якщо цього не зробити, ніжні листки і пелюстки не отримають необхідного тиску при пресуванні і висохнуть зморщеними.

Зібрані рослини необхідно висушувати так, щоб зберегти їх природне забарвлення. Краще і зручніше сушити рослини в гербарній сітці, яку можна замінити двома листами фанери (див. рис.1).

Рослини в паперових сорочках закладають в гербарну сітку, при цьому іще раз перевіряють розправленість рослин. Це робиться за допомогою пінцета. Слідкують, щоб на листках не було складок і квіти не були прим’яті. Якщо квітки розміщуються над листками, під них краще покласти шматочки фільтрувального паперу або гігроскопічної вати. Між кожним листком паперу кладуть прокладку із 2-4 листків газети.

Товсті стебли або корені можуть бути поздовжно розрізані, а виступаючі в сторони гілки відрізані. Висушування жорстких (шкірястих) листків може зайняти надто багато часу і, якщо вони налягають один на іншого, необхідно прокласти між ними полоски фільтрувального паперу і в подальшому змінювати їх при перекладанні гербарія. Такі листки можуть помилково здатися висохлими – при обережному згинанні вони не повинні легко згинатися.

Стебла і гілочки необхідно зрізати косо, щоб показати їх внутрішню будову, наприклад, є порожнистим чи має серцевину. Крупні листки можна або обрізати з однієї сторони від середньої жилки і підігнути, або розрізати на частини.

Квітки, зібрані додатково, можуть бути розправлені і висушені в складених кусочках фільтрувального паперу або іншого гігроскопічного паперу. Якщо квітки трубчасті, їх віночок варто розрізати вздовж і розправить в розкритому вигляді. Якщо було зібрано багато плодів, деякі із них можна розрізати вздовж і поперек; крупні плоди можна розрізати на вузькі дольки і кожен зріз засушити окремо.

В сорочку с закладеними рослинами обов’язково вкладають чорнову етикетку, в якій позначають дату та місце збору, родину, до якої належить даний вид.

Існують рослини, які потребують особливого підходу при їх гербаризації, серед них:

• Рослини з соковитими листками засушують прокладки роблять із фільтрувального паперу або гігроскопічної вати. Деякі рослини перед закладанням в прес слід певним чином обробити. Соковиті рослини (наприклад, очанка) для швидшого висихання, слід обварити кропом, щоб убити живі клітини, не занурюючи в кріп квіти, які від гарячої води псуються. Петрів хрест занурюють повністю в кріп на 3-5 хвилин. Щоб швидше висохли цибулинні рослини, цибулини слід розрізати подовж і обварити, не обварюючи саму рослину.

• Сукуленти та інші соковиті рослини рекомендують розрізати вздовж або поперек; інколи буває необхідно видалити внутрішні тканини. Частину материалу можна зберігати в рідкому фіксаторі. Попередньо живі тканини рослини необхідно зафіксувати в спирті, бензині або помістити в кип’яток на декілька хвилин, в іншому випадку використовують швидкісну сушку з використанням гофрованих металічних листів або металічних сіток.

• Подушкоподібні і дернинні рослини. Такі рослини частіше не підлягають пресуванні повністю. Зазвичай стараються спресувати будь-які їх частини певного розміру, але при цьому не варто занадто розділяти рослини на частини. Можна висушити подушки повністю, для цього потрібно використовувати коробку або прес з додатковими товстими і рихлими паперовими прокладками.

• Крупні рослини. Якщо ви маєте справу з листком чи стеблом, рекомендується разділити його на частини і почергово етикетувати всі 28 фрагменти. Звичайно достатньо мати основу, середину і верхівку, доповнені відповідними вимірами і/або записами і фотографіями. Стовбури рослин повинні бути представленими хоча б зразками кірки.

• Рослини з ніжними квітками. Більшість нетривало цвітучих рослин мають тендітні квітки, які мажуть втратити вигляд і форму, якщо їх збирали не вранці або відразу не поклали під прес, або не заспиртували. Віночки деяких типів квіток (наприклад, родів Iris та Hibiscus) прилипають до паперу, який використовували для гербаризації, тому можуть пошкоджуватися. Зазвичай відокремлюють декілька квіток від гербарного матеріалу, розправляють їх пелюстки і поміщають для в окремі пакетики із легкої тканини чи гігроскопічного паперу. Намагайтесь не розгортати ці пакетики, дока рослини повністю не висохнуть.

• Рослини з каулифлорією або раміфлорією. У цих рослин квітки розвиваються на стовбурах і головних гілках (спостерігається переважно у тропічних видів). Необхідно відокремлювати квітки із частиною кори в місці їх прикріплення.

• Рослини з цибулинами або бульбами. Обережно викопайте підземні частини і обтрусіть частинки грунту. Невеликі цибулини або бульби можна поздолвжно розрізати на дві половини; крупніші зразки варто розрізать поздовжньо пополам або на декілька шарів.

• Голонасінні рослини. Пресують пагони з хвоєю і шишками (шишкоягодами) дрібного і середнього розміру. Для більш рівномірного пресування зразків порядом з шишками необхідно прокладати складеним в декілька разів газетним або фільтрувальним папером. Прокладками між газетними листами з гербарієм можуть служити декілька листів газетного чи будь-якого іншого пористого паперу або листи щільного картону, обрізані по формату гербарія. Крупні шишки висушують поза гербарних пресів і поміщають в спеціальні коробки, обов’язково їх етикетують відповідно зібраному гербарному зразку. При висушуванні голонасінних рослин з опадаючою в гербарії хвоєю (ялина, модрина, тсуга) суху хвою збирають у спеціальні паперові або поліетиленові прозорі пакетики, які монтують на гербарному зразку.

Щоб помістити в прес грубі і колючі рослини (лопух, татарник), їх слід сплющити між гладенькими дошками або листами товстого картону. У деяких хвойних (наприклад, ялини) з гілок при висушуванні обсипається хвоя, щоб цього не відбувалося, гілки можна занурити в рідкий розчин столярного клею (100-120 г на 1 л води).

Що стосується збору ніжних водяних рослин (деякі рдести, роголисники, водяні жовтеці тощо), то їх необхідно витягувати із води, попередньо розправивши під поверхнею води на глибині одного сантиметра на листку щільного паперу і повільно піднімають із води, починаючи з одного краю. Якщо обережно витягнути таким чином лист, 29 рослини на ньому залишиться добре розправленим. Коли вода стече, лист закладається в пресс чи папку. Тонкі водяні рослини щільно пристають до листа паперу і разом з ним надходять до гербарію.

• Мохи для гербарію слід брати невеликими дернинами і обов’язково з коробочками. Надто вологі дерновинки чи рослини перед поміщенням у папку слід обсушити фільтрувальним папером або марлею.

• Лишайники за сухої погоди дуже тендітні, тому їх краще збирати за вологої погоди або перед закладанням у прес злегка змочити. Дрібні коркові і пластинчасті лишайники беруть разом із субстратом, на якому вони ростуть. Якщо їх не можна оформити у вигляді гербарних листків, вони зберігаються вокремих коробках чи ящиках. Етикетки до зібраних мохів і лишайників пишуть так само, як і до вищих рослин.

В один гербарний прес можна скласти 30-50 листків з рослинами залежно від їх характеру. Щоб висушування рослин відбувалося швидше, в сітці слід розміщати не більше 10-15 рослин. Розкладені таким чином листки паперу прикривають другою сіткою і стягують двічі поперек сітки. При слабкому стягуванні гербарної сітки листки рослин в ній зморщуються. Заповнену і зв’язану таким чином сітку ставлять у сухе місце або на протязі біля відкритого вікна. На ніч сітку слід заносити в сухе приміщення.

Паперові прокладки, які поглинають вологу рослин, необхідно щоденно заміняти сухими, їх просушувати, після чого знову можна використовувати знову.

Необхідно слідкувати, щоб при заміні прокладок не випадали етикетки. При перекладанні рослин виймати із листків паперу («сорочок») не рекомендується, тому що прив’ялені рослини можуть зморщуватися, особливо пелюстки квіток, і їх уже неможливо розправити.

Перекладання рослин в гербарних сітках повторюють до повного їх висихання. Добре висушені рослини не провисають при підніманні і легко не ламаються, при торканні губами не викликають відчуття холоду.

Інколи для прискорення висушування на 2-3-й день рослини виймають із сітки і через папір прасують не дуже гарячою праскою.

В районах з підвищеною вологістю такий спосіб висушування допомагає зберегти забарвлення квітів.

Для отримання гербарію квітів і збереження нормального забарвлення в умовах сухого клімату їх можна просушувати в промитому, дрібному просіяному піску. При цьому квітку розправляють на невеликому листку фанери і засипають піском шаром 3-5 см. На одному листку фанери можна розмістити 5-6 квіток. Після цього фанеру виставляють на сонце в захищене від вітру місце. За 6-8 годин квіти майже висихають; на кінець дня їх перекладають в гербарну сітку, де вони досихають за 1-2 дні.

Не повністю висушений матеріал, зберігаючи деяку кількість вологи, швидко псується, буріє, покривається плямами.В той же час не можна допускати і пересушування, бо при ньому у рослини зникає її природне забарвлення, вони стають крихкими.

г) Монтування гербарного листка

Висушену рослину монтують (пришивають або приклеюють) на лист цупкого паперу світлого тону, краще білого, який повинен мати стандартний формат (42×28 см).

На лист звичайно монтують одну рослину, але можна поміщати і декілька рослин одного виду, якщо вони невеликі. При оформленні гербарію товсті і щільні частини рослини пришивають до листка нитками, а тонкі і тендітні частини рослини приклеюють вузькими частинами паперу. Для цього використовують декстринний або фотоклей (рис. 5 )..

Рослини при монтуванні розміщують на гербарному листку так, щоб нижній правий кут був вільний. При цьому необхідно враховувати, що рослини розміщують по центру листа паперу. Сюди приклеюють підписану постійну етикетку. В лівому куті часто приклеюють пакетик із плодами або насінням даної рослин.

Систематичний гербарій розміщують за певною системою. Вищі рослини об’єднують в родини, всередині родини в роди, а всередині родів – по видах. Види, які належать до одного роду, вкладають у спільну папку, на обкладинці якої пишуть назву родини і роду.

Підготовлені аркуші паперу групують так, щоб спочатку йшли роди, які належать до однієї родини, а в межах родів види. Родини потрібно розміщувати в такому порядку, в я кому вони дані у визначнику, або підручнику.

Велике значення мають тематичні гербарії, наприклад, гербарій кормових, медоносних, лікарських, отруйних,технічних рослин.

При формуванні тематичних гербаріїв рослини групують за їх значенням, але обов’язково вказують на етикетці родини і назви українською і латинською мовами. В короткій характеристиці рослини відзначають його властивості. Наприклад, які частини отруйні, для яких тварин, в який час тощо.

«Гербарій без етикетки - це всього лише сіно»

Етикетка повинна містити такі дані:

1. Дату збору,

2. Місце збору (адміністративне та/або географічне положення: область, район, околиці населеного пункту N, берег озера N і тощо),

3. Місце проживання (березняк, вологий луг, узбіччя дороги, верхове болото, газон і т.п.),

4. Прізвище збирача.

Постійну гербарну етикетку заповнюють чорнилами або тушшю на форменному бланку або на стандартних листках чистого паперу (рис. 6).

На такій етикетці повинні бути: назва вузу, кафедри; назва рослини, роду і виду рослини українською та латинською мовами; місце збору рослини (область, район, село, урочище); місцезростання (поле, ліс, луки, придорожня смуга); дата збору; прізвище того, хто зібрав, і того, хто визначив рослину. Таку етикетку обов’язково наклеюють на кожний гербарний лист.