Основні положення та принципи технічного обслуговування інформаційних систем та периферійного обладнання

Застосування методів і засобів контролю обчислювальних пристроїв і систем дає змогу визначити, чи придатний об'єкт контролю для подальшого використання за основним призначенням. У разі непридатності використання за основним призначенням його вважають несправним. Для переведення об'єкта з несправного стану у справний необхідно знайти місце і причину прояву несправності, а також усунути її. Вивчення процесів виявлення несправностей, знаходження місця і причини їх прояву належать до галузі технічної діагностики.

При вмиканні обчислювальної системи перевіряють працездатність одного чи кількох блоків (модулів), що підключаються. Якщо результат позитивний, підключають наступні. Якщо це відбувається на всіх етапах, то пристрій або систему вважають справною, і її використовують за прямим призначенням. Коли, хоча б на одному з етапів підключення, одержано негативний результат, то це свідчить, що пристрій або система перебувають в одному з несправних станів. У цій ситуації постають такі завдання:

1. пошук несправних елементів і компонентів. При цьому пошук несправних елементів є нижчим рівнем, ніж пошук несправних компонентів;

2. визначення вихідних параметрів компонентів і елементів. Якщо вони відхилилися від номінальних або не виконують своїх логічних функцій, то їх вважають несправними. Надалі компоненти і елементи підлягають відновленню чи заміні. В такому разі виконують такі операції:

• виділяють компоненти і елементи, параметри яких відхилились від номінальних, але ще не перейшли граничні допуски;

• визначають швидкість виходу параметрів за граничні і на основі цього прогнозують стан об'єкта на майбутнє.

Функційне діагностування. Вхідними впливами, що надходять на ОД, є робочі впливи, передбачені робочим алгоритмом функціювання об'єкта. Не слід плутати функційне діагностування з діагностуванням об'єкта в процесі його функціювання (це більш загальне поняття). Функційне діагностування, наприклад ТЕЗа чи окремого модуля, може проводитись не під час функціювання системи, складовою частиною якої вони є, а здійснюватися за допомогою зовнішніх засобів шляхом емуляції роботи цієї системи. Це, по суті, робоче діагностування. Функційне діагностування поділяють на апаратне, програмне і змішане.

Залежно від типу елементів і компонентів об'єкта застосовують такі підходи: регульовані компоненти і елементи у разі оборотних змін параметрів підстроюють до номіналу, у протилежному випадку – замінюють справними, як і несправні нерегульовані.

Під діагностуванням у радіоелектроніці та в обчислювальній техніці розуміють процедуру локалізації несправностей ОД. Виокремлюють декілька видів діагностування (контролю).

Робоче технічне діагностування (робоче діагностування). Його суть полягає в подачі на об'єкт робочих впливів.

Тестове технічне діагностування (тестове діагностування). На об'єкт подають тестові впливи.

Експрес-діагностування. Проводять за обмеженої кількості параметрів протягом заздалегідь установленого часу.

Оперативне технічне діагностування (оперативне діагностування). Надходження інформації про технічний стан об'єкта за заздалегідь спланованою стратегією в процесі функціювання об'єкта.

Безперервне технічне діагностування (безперервне діагностування). Надходження інформації про технічний стан об'єкта відбувається безперервно.

Періодичне технічне діагностування (періодичне діагностування). Надходження інформації про технічний стан об'єкта відбувається через встановлені інтервали часу.

Самодіагностування. Здійснюється за допомогою вмонтованих засобів діагностування або спеціальних програм.

Часто використовують також функційне, тестове і змішане діагностування.

1. Тестове діагностування. На ОД подають тестові дії, що відрізняються від робочих. Вихідні реакції ОД і вхідні впливи набувають специфічного характеру, невластивого робочим режимам об'єкта. У тестовому діагностуванні виокремлюють: загальне (структурне), покомпонентне і комбіноване.

2. Змішане діагностування. Охоплює комбінації різноманітних видів діагностування.

Засоби діагностування (контролю) поділяють на такі види:

• автоматичний засіб технічного діагностування. Функціонує без участі оператора;

• автоматизований засіб технічного діагностування. Функціонує з частковою участю оператора;

• вмонтований засіб технічного діагностування. Є складовою частиною об'єкта;

• зовнішній засіб технічного діагностування. Конструктивно відокремлений від об'єкта;

• спеціалізований засіб технічного діагностування. Призначений для діагностування одного об'єкта або групи однотипних об'єктів;

• універсальний засіб технічного діагностування. Призначений для діагностування об'єктів різних типів;

• уніфікована апаратура технічного діагностування. Входить до складу спеціалізованих і (або) універсальних засобів технічного діагностування.

 Питання:

1. Які апаратні засоби використовують для діагностики ПК? Опишіть їх.

2. Які види діагностичного контролю вам відомі? Порівняйте їх. Який на вашу думку дає технічно-вірну діагностику на виявлення неполадок. Чому?

3. Яким чином можна визначити конфігурацію ПК (без діагностичних програм)?

4. Опишіть на прикладі конкретного пристроя засоби діагностики та тестування.

Основні напрями роботи з засобами обчислювальної техніки

ДСТУ "Система технічного обслуговування і ремонту техніки" визначає систему технічного обслуговуванні і ремонту техніки, як сукупність взаємопов'язаних засобів, документації технічного обслуговування та ремонту і виконавців, необхідних для підтримки і відновлення якості виробів, що входять в цю систему.

Аналіз завдання технічного обслуговування та ремонту засобів обчислювальної техніки дозволяє виділити наступні напрямки робіт з ними:

1. Забезпечення працездатності засобів обчислювальної техніки. При цьому необхідно розуміти, що дана задача полягає в контролі працездатності та прогнозуванні потреб в оновленні парку засобів обчислювальної техніки. При вирішенні даної задачі необхідно використовувати аналіз і прогнозування стану засобів обчислювальної техніки, програмного забезпечення та існуючих завдань, що дозволить планово вирішувати існуючі проблеми.

2. Забезпечення працездатності операційних систем і прикладного програмного забезпечення. При цьому необхідно розуміти, що дана задача полягає у:

3. правильному підборі драйверів, вирішенні проблем їх взаємодії один з одним і іншим апаратно-програмним забезпеченням;

4. необхідності контролювати працездатність встановленого програмного забезпечення та прогнозувати потреби в його оновленні.

5. Забезпечення цілісності, схоронності і працездатності інформаційних масивів. Дана задача зводиться до резервного архівуванню даних, забезпечення їх захисту від вірусів та інших спотворюють дій;

6. Забезпечення працездатності периферійного, мережевого і комунікаційного устаткування.

Системі технічного обслуговування і ремонту засобів обчислювальної техніки повинна відповідати наступним вимогам:

• забезпечення заданих рівнів експлуатаційної надійності парку засобів обчислювальної техніки при раціональних матеріальних і трудових витратах;

• планово-нормативний її характер, що дозволяє планувати і організовувати технічного обслуговування і ремонт на всіх рівнях;

• обов'язковість для всіх організацій і підприємств, які володіють засобів обчислювальної техніки, незалежно від їх відомчої підпорядкованості; конкретність, доступність і придатність для керівництва і прийняття рішень усіма ланками інженерно-технічної (сервісної) служби;

• стабільність основних принципів і гнучкість конкретних нормативів, що враховують зміни умов експлуатації, конструкції, якості і надійності засобів обчислювальної техніки;

• облік різноманітності умов експлуатації засобів обчислювальної техніки.