Конструктор уроків
Про матеріал
Розробка уроку допоможе ознайомити з поняттям «чергування», пояснити основні типи чергувань, поглибити знання учнів про чергування голосних, ознайомити з основними історичними чергуваннями голосних при словозміні та словотворенні; розвивати усне та писемне мовлення учнів, творчі здібності; виховувати любов і бережливе ставлення до природи.
1
Добрий день. Сьогодні працюємо за темою
Основні історичні чергування голосних при словозміні та словотворенні.
I. Актуалізація опорних знань
1. Фронтальне опитування:
- Що таке фонетика?
- Які зміни приголосних у потоці мовлення вам відомі? (асиміляція, дисиміція, спрощення, подовження)
- Що таке асиміляція? Наведіть приклади.
- Що таке дисиміляція? Наведіть приклади.
- Що таке спрощення? Наведіть приклади.
- Наведіть приклади слів з приставними приголосними в українській мові.
ІІ. Запишіть тему уроку.
Сьогодні на уроці ми ознайомимося з поняттям «чергування», розглянемо основні історичні чергування голосних при словозміні та словотворенні, розвиватимемо усне та писемне мовлення.
ІІІ. Робота над новим матеріалом.
Перегляньмо відеоурок.
2
2.Робота з таблицею.
Розгляньте таблицю «Типи чергувань» та схематично запишіть її до зошитів.
Типи чергувань
Живі (позиційні) | Історичні |
Залежать від позиції звука у слові і є варіантами однієї фонеми: [ве сна´] – [ве´сни]; [ро з°у´мна] – [ро´з°ум]. | Зумовлені причинами, відсутніми в сучасній мові (діють при словотворенні і словозміні): [вйазати] – [вузол]; [збори] – [зб’ір]; [ве зти] – [в°озити]. |
Найдавніші | Давні |
Виникли ще в дослов’янський період, є наслідком фонетичних змін, що відбулися в індоєвропейській мові, наявні в багатьох слов’янських мовах: [е] – [о]: брести – бродити; [і] – [а]: сідати – садити; [е] – [і]: мести – вимітати; [о] – [а]: гонити – ганяти; [и] – [і]: сито – сіяти; [е] – [и] – Ø: беру – збирати – брати; [и] – [ов]: рити – рови; [у] – [ов]: кузня – коваль. | Відбулися лише в українській мові, причини їх пояснює історична фонетика: [о], [е] з [і] у відкритих/ закритих складах: воля – вільний, село – сіл, року – рік; [о], [е] з Ø (нулем звука): шов – швачка; швець – шевця; [о] з [и] у сполученнях ри, ли, ро, ло: глотка – глитати, кров – кривавий; [е] з [о] – після шиплячих та [й]: вечеря – вечори, копієчка – копійок. |
(Аркуші з таблицею – у кожного учня на парті.)
3. Робота в зошитах.
Учні під диктовку записують правило до зошитів.
У деяких випадках чергування [о], [е] з [і] не відбувається:
а) у звукосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле-: город, перед, шелест;
б) у звукосполученнях -ор-, -ер-, -ов-: морква, жертва, вовк;
в) у словотворчих частинах: -вод, -воз, -нос, -роб, -ход: водовоз, водонос, землероб;
г) у суфіксах -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель-, -ер-, -ор-: річечка, маленька, Вітренко, учитель, оператор.
2. Після шиплячих та [й] в окремих словах може виступати [о] перед м’яким приголосним, а [е] – перед твердим приголосним: радості, на щоці, безкрайої; жену, чекаю, краєчок, Бугаєнко, щем, черга.
3
Завдання для самоопрацювання
. Розподільний диктант.
Розподіліть пари слів на групи за особливостями чергування: а) [о], [е] з [і]; б) [о], [е] з Ø (нулем звука); в) [е] з [о] після шиплячих та [й]; г) найдавніші чергування.
День – дня, стіл – стола, чоло – чільний, клонитися – кланятися, гребти – загрібати, сон – сну, молоток – молотка, вітер – вітру, кінь – коня, віз – воза, чотири – четвертий, знаємо – знайомий, гайок – гаєчок, крапля – крапель, піч – печі, слово – слів, лізти – лазити, вінок – вити, трясти – трусити, пшоно – пшениця, мішок – мішечок, вогонь – вогню, квітка – квіток, хід – ходу, поріг – порога, шість – шести, летіти – літати, збирати – брати, допомога – допомогати.
.png)
Рефлексія від 0 учнів
Сподобався:
Так: 0
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 0
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
Ні: 0
Так: 0
