Образи руських князів у поемі "Слово о полку Ігоревім"

Прочитай уважно характеристики київських князів.

Князь Ігор

Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей.
Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомъ Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон.
Ігор молодий, гарячий, відважний, але необачний. Він сміливо веде на ворога свої полки, не зважаючи на страшні віщування. У таких людей сильний розум програє в боротьбі з бажаннями. 
Високе благородство Ігор виявляє під час вирішальної битви, коли він в розпалі бою «заворачает» полки на допомогу брату Всеволоду, що теж виступає лицарем.
Автор виявляє до Ігоря любов і симпатію, називає його соколом, сонцем. Коли Ігор потерпів поразку, печалиться вся природа, вся Русь.
Ігор — це «свhт свhтлый», а Кончак «чhрный ворон»; напередодні битви «чрныя тучя с моря идут, хотят покрыти 4 солнца». Зате, коли
Ігор повертається на Русь; знову «сонце свътится на небесъ».
І все ж в зображенні Ігоря виявляється двоїстість. Співчуваючи їм, пишаючись їхньою мужністю, сумуючи з приводу невдач, автор водночас засуджує егоїстичну вузько місцеву політику цього князя, міжусобиці, що підривали міць батьківщини, її благополуччя: «Се мое, а то мое же».
За словами Д. С. Лихачова, «…сам по собі Ігор Святославович не поганий і не хороший: скоріше хороший ніж поганий, але його вчинки погані і це тому, що над ним тяжіють забобони феодального суспільства і хибні погляди епохи… Ігор Святославович — син епохи. Це «середній» князь свого часу: хороший, мужній, він у певній мірі любить вітчизну, але безрозсудний і недалекоглядний, більше турбується про свою честь, ніж про честь вітчизни». Гірка поразка Ігоря — це розплата за його егоїзм і самовпевненість.
Зважаючи на це, автор «Слова…» зобразив князя Ігоря не як людину-ідеал, а як звичайну людину — з її мужністю, безстрашністю і з життєвими вадами одночасно. Саме цим приваблює і автора, і читачів.

Якими словами автор називає Ігоря?

Князь Всеволод.

У «Слові…» відводиться також велике місце зображенню вчинків Всеволода — брата Ігоря. Автор явно симпатизує герою, бачить в ньому сміливого воїна, здатного постояти за рідну землю.

Всеволод — лицар до билинного богатиря. Як і до Ігоря, до Всеволода виявляє двоїстість. Підносячи його мужність, винахідливість, благородство, в той же час засуджує за безросудливість, необачність, егоїзм.

Князь Святослав.

Важливе місце у «Слові…» займає образ київського князя Святослава. Він замальовується як глава всієї Руської держави, який турбується про загальноруські інтереси. Це не тільки мудрий державний діяч і організатор ефективного захисту Вітчизни, й талановитий воєначальник, який в 1184 році зумів об’єднати Русь сили і розгромити половецьке військо. Слава про цю перемогу вийшла далеко за межі Русі.

Якого князя називають мудрим воєначальником?

Князь Ярослав

Ярослав Всеволодович (1139—1198) — чернігівський князь (1177—1198) з династії Ольговичів, 2-й син великого князя київського і чернігівського князя Всеволода Ольговича і Марії, доньки Мстислава Великого. Після смерті батька княжив у Стародубі, з 1177 року в Чернігові. Після смерті свого брата, великого князя київського Святослава Всеволодовича боровся з Рюриком Ростиславичем за київський престол.

З кінця 1150-х рр. Ярослав Всеволодович брав участь у боротьбі за Київ на боці Ольговичів. Коли його старший брат Святослав Всеволодич у середині 1181 року вокняжився у Києві, він поступився Ярославу чернігівським престолом.

Вів не узгоджену з іншими князями політику у відношенні до половців — не взяв участі в поході проти половців 1184та 1185 років (похід Ігоря Святославича), також зірвав загальний похід проти них 1187 року.

Помер у Чернігові, перед смертю прийняв чернечий постриг під іменем Василій; похований у Спаському соборі.

Чому Ярослав Всеволодович не брав участі в поході Ігоря на половців?

Володимир син Ігоря

Володи́мир І́горович (8 жовтня 1170 — вересень 1211, за іншими даними 1212) — князь путивльський (1185-1198), новгород-сіверський (1198-1206), князь галицький (1206-1207, 1208-1211). Старший син легендарного героя «Слова о полку Ігоревим» князя Ігоря Святославича.

З малих років брав участь у походах на половців  (в 1183 і 1185 роках). 1185 року  після  розгрому  руських військ в битві на Каялі потрапив в полон до хана Копті. Перебуваючи в половецькому полоні, одружився з дочкою хана Кончака. Повернувся з дружиною на Русь у 1188 році. Княжив у місті Путивль.

У 1206 році разом із київським князем Рюриком Ростиславичем та чернігівськими князями взяв участь у поході на Галич, що не приніс успіху. Натомість галицькі бояри запросили Володимира Ігоровича з братами княжити в їхній землі. В другій половині 1206 року сів у Галичі, а в серпні 1206 року допоміг Всеволоду IV Чермному сісти в Києві. Через незгоди з братами залишив Галич і вернувся до Путивля.

Близько 1210 року знову подався до Галича і сів на престол. Щоб позбавитися боярської опіки, почав масові страти бояр. Останні втекли до Угорщини і привели угорське військо. Брати Ігоревичі були схоплені й прилюдно повішені в Галичі. З Галицько-Волинського літопису не ясно, чи й Володимир Ігорович зазнав такої долі (літопис сповіщає про страту його братів Романа, Святослава і Ростислава) — розповідається лише про його втечу з Галича у вересні 1211 року. Більше про нього не згадується.

Як склалася доля Володимира Ігоровича, коли він потрапив у полон до хана Копті 1185 року?

Запишіть в зошит визначення:

Символ (від гр.symbolon) — знак, за допомогою якого в літературі й мистецтві здійснюється заміна думок чи понять, що мають прихований зміст.

Міф (гр. mythos — слово, мовлення, переказ) — вид фольклору: оповідь, що передає вірування й уявлення давніх людей про походження світу й життя людей на землі, про явища природи, богів і казкових персонажів.