Образ Русі в сучасній українській літературі. Історична основа оповідання Раїси Іванченко «Ярославни».

Пригадайте

Київська Русь — історичне тло

Київська Русь — це не просто перша велика держава східних слов’ян. Це колиска нашої культури, духовності, писемності, архітектури. Вона існувала приблизно з IX до середини XIII століття, охоплюючи землі сучасної України, Білорусі та частини Росії. Її серцем був Київ — місто, що сяяло золотими банями, де князі правили не лише мечем, а й словом, вірою, законом.

🔹 Початки державності

У 882 році князь Олег об’єднав північні та південні землі, проголосивши Київ «матір’ю міст руських». Це був початок великої історії. Русь розвивалася як держава, що мала дипломатичні зв’язки з Візантією, торгувала з Європою, воювала з кочовими племенами, але водночас — творила літописи, будувала храми, виховувала мудрих князів.

🔹 Володимир Великий і хрещення Русі

У 988 році князь Володимир Святославич запровадив християнство як державну релігію. Це був не просто релігійний акт — це був цивілізаційний вибір. Русь увійшла в європейський культурний простір, почала будувати храми, відкривати школи, писати книги. Християнство принесло нову мораль, нову естетику, нове бачення світу.

🔹 Ярослав Мудрий — розквіт культури

Син Володимира, Ярослав Мудрий, продовжив справу батька. За його правління (1019–1054) Русь пережила справжній культурний розквіт. Було створено першу бібліотеку, відкрито школи, написано «Руську правду» — перший збірник законів. У Києві збудовано Софію Київську — символ духовної величі народу.

🔹 Жіночі образи Русі

У цій епосі особливе місце займають жінки — княгині, монахині, берегині. Княгиня Ольга — мудра правителька, дипломатка. Ярославна — образ вірної дружини, що молиться за чоловіка на валу. Їхній голос — це голос Русі: ніжний, але сильний; сумний, але сповнений надії.

«Русь — це не лише територія. Це пам’ять, віра, слово. Це пісня, що лунає крізь століття. І сьогодні ми почуємо її — через літературний образ, через жіноче серце, через молитву Ярославни.»

Знайомство з автором

Раїса Іванченко — письменниця, історик, дослідниця

Іванченко (справжнє прізвище — Іванова) Раїса Петрівна — українська письменниця, кандидат історичних наук з 1967р.

Народилася 30 листопада 1934р. в м. Гуляйполе, Запорізької області.

Закінчила 1957р. Київський університет. Була на журналістській роботі, з 1967р. викладає в Київському університеті. Друкується з 1957р.

Історична повість "Передчуття весни" (1970) та роман "Клятва" (1971) — про життя і творчість М. Драгоманова.

Збірки повістей і оповідань "Любити не просто" (1976) і "Не розминись із собою" (1980) присвячені морально-етичним проблемам сучасності.

Своєрідною трилогією про Київську Русь, її міжнародні зв'язки є романи "Гнів Перуна" (1982), "Золоті стремена" (1984) та "Зрада, або Як стати володарем" (1988). З їхніх сторінок постають образи видатних державців Діра і Аскольда, Рюрика, Олега, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Данила Галицького, Олександра Невського, відомих мислителів Нестора Літописця, Іларіона, Кирила і Мефодія та ін. Твори Р. Іванченко приваблюють не тільки багатим історичним фактажем, розкриттям соціально-політичних аспектів епохи, а й морально-психологічною мотивацією дій і вчинків персонажів, роздумами про роль влади і владності, свідомості й слова у суспільстві, про трагедію і велич людини, яка стоїть перед вибором між добром і злом, егоїзмом і самозреченістю, обов'язком і бажанням. Своїми творами письменниця утверджує людяність, гуманізм, допомагає усвідомити день сьогоднішній як шлях з минулого в майбутнє.

Автор монографії "М. П. Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України в 2-й половині 19 ст." (1971) та інших наукових праць.

Творчість

• Автор багатьох художніх творів, зокрема романів, повістей та віршів.

  • Відомі твори включають тетралогію про Київську Русь: «Гнів Перуна» (1982), «Золоті стремена» (1984), «Зрада, або Як стати володарем» (1988), «Отрута для княгині» (1995). За цю тетралогію отримала Державну премію ім. Т. Шевченка у 1996 році.

  • Автор збірок «Любити не просто» та «Не розминись з собою».

• Історик та публіцист:

  • Автор понад 100 наукових праць з української історії.

  • Створила цикли радіопередач «З історії української державності» та «Історія без міфів».

  • Брала участь у підготовці документальних фільмів, таких як «Драгоманов», «Титан», «Історія Чорноморського флоту».

Громадська діяльність

• Була головою Київської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (1994–1996).

• Головувала у благодійному братстві святої княгині Ольги при УПЦ КП (від 1998 року).

Нагороди та звання

• Заслужений діяч мистецтв України (1999).

• Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1996).

• Орден «За заслуги» III та II ступенів (2004, 2007).

• Орден св. великомучениці Варвари (2004).

• Відмінник освіти України (1997).

• Член Національної спілки письменників України (від 1977 року).

Ознайомтеся

🕰️ Історична основа твору

Оповідання «Ярославни» ґрунтується на реальних подіях доби князювання Ярослава Мудрого (1019–1054), коли Київська Русь переживала культурний і політичний розквіт. Ярослав активно укладав династичні шлюби, що зміцнювали міжнародні зв’язки Русі:

• Єлизавета Ярославна стала дружиною норвезького короля Гаральда Сміливого.

• Анна Ярославна — королева Франції, дружина Генріха І, мати короля Філіпа І, регентка, покровителька освіти.

• Інші доньки Ярослава були пов’язані шлюбами з правителями Угорщини, Польщі, Швеції.

Ці шлюби не лише зміцнювали політичні союзи, а й поширювали культурний вплив Русі в Європі. Через образи Ярославен Раїса Іванченко показує духовну силу жінки, її здатність бути носієм пам’яті, культури, гідності.

📖 Літературний паспорт твору

Раїса Іванченко — «Ярославни»

(паспорт твору записати у зошити)

📖 Сюжетна композиція оповідання «Ярославни»

Проблематика твору «Ярославни»

🔹 1. Проблема духовної величі Русі

• Авторка показує Київську Русь як культурний і моральний центр Європи.

• Через образи храмів, освіти, дипломатії утверджується ідея духовного багатства народу.

🔹 2. Проблема жіночої ролі в історії

• Ярославни — не просто князівни, а носії пам’яті, культури, гідності.

• Жінки виступають як берегині, посланниці миру, духовні лідерки.

🔹 3. Проблема вибору і відповідальності

• Кожна князівна робить вибір — не лише особистий, а й державний.

• Шлюб — це не лише союз, а дипломатична місія, що впливає на долю Русі.

🔹 4. Проблема пам’яті і спадщини

• Анна Ярославна зберігає пам’ять про Русь у Франції — через книги, храми, виховання дітей.

• Постає питання: як зберегти свою ідентичність далеко від Батьківщини?

🔹 5. Проблема культурного діалогу

• Русь і Європа — не ізольовані світи, а партнери.

• Через шлюбні союзи, освіту, дипломатію відбувається обмін цінностями.

🔹 6. Проблема національної гідності

• Інгвар вражений величністю Києва — це підкреслює, що Русь має чим пишатися.

• Авторка протиставляє стереотипи про «варварську» Русь реальному образу освіченої держави.

Знайомство з твором.

Прослухайте

Прочитайте за підручником (с.35 - 45)

✍️ Творче конструювання. Сенкан

Створити сенкан на одну із тем :

• Київська Русь

• Софійський собор

• Духовність

• Анна Ярославна

🚦 Рефлексія «Світофор»

🔴 Червоний — що було незрозуміло, викликало труднощі або потребує пояснення

✍️ Я не зовсім зрозумів(ла)…

✍️ Мені було складно сприйняти…

✍️ Хотілося б дізнатися більше про…

🟡 Жовтий — що змусило замислитися, викликало емоції або суперечливі думки

✍️ Мене вразило…

✍️ Я задумався(лась) над…

✍️ Це змусило мене переосмислити…

🟢 Зелений — що сподобалося, запам’яталося, надихнуло

✍️ Мені сподобався образ…

✍️ Я запам’ятав(ла)…

✍️ Це надихнуло мене на думку…

🏠 Домашнє завдання

Поділивши оповідання Р. Іванченко «Ярославни» на частини за змістом, складіть і запишіть його план.