Облік власного капіталу

Визначення власного капіталу, його структура та призначення

Для початку господарської діяльності будь-яке підприємство потребує власних джерел її фінансування. У момент створення підприємства таку функцію виконує його початковий капітал, який за своїм матеріальним складом є. су­купністю активів, інвестованих засновниками (учасниками).

На цьому етапі підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, тому його власний капітал дорівнює вартості активів підприємства:

Власний капітал = Активи підприємства.

Під час здійснення господарської діяльності підприємство вступає у відносини зі своїми контрагентами (постачальниками, підрядниками), утворюючи при цьому поточні зобов'язання за взаємними розрахунками та заробітною платою, а також перед державою - за податками. Крім поточних зобов'язань підприємство може використовувати довгострокові залучені кошти (кредити, облігаційні позики, тощо).

Саме підприємство є власником усього майна та інших активів, набутих ним на законних підставах. Однак право власності підприємства на набуті ним активи та право власності засновників (учасників) підприємства відрізняються за своїм обсягом, оскільки право вимоги щодо активів підприємства мають також його кредитори. При цьому боргові зобов'язання перед кредиторами підприємства задовольняються за рахунок активів підприємства в першочерго­вому порядку.

Таким чином, для визначення вартості власного капіталу (тобто капіталу, який належить власникам підприємства) необхідно вирахувати з вартості його активів суму зобов'язань підприємства:

Власний капітал = Активи підприємства - Зобов'язання підприємства.

Це рівняння показує визначену на конкретну дату вартість частки активів підприємства, яка залишиться у власності його засновників (учасників) за умови погашення боргів підприємства і є основним для загального визначення понят­тя власного капіталу.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал відображається в Балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Сума власного капіталу, відображена у фінансовій звітності, показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників підприємства, оскільки цілком залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.

Крім того, що власний капітал є основним початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської діяльності підприємства, а також джерелом погашення збитків підприємства, він є одним з найвагоміших показ­ників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства, ос­кільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактич­но наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є одним з основних показників якості фінансового менеджменту на підприємстві. Цей показник дозволяє власникам підприємства уникнути ілюзії прибутковості своїх вкладень у випадках виплат їм поточних доходів за рахунок зменшення власного капіталу протягом періо­ду, за який сплачується дохід.

Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток вважається заробленим підприємством (а відповідно зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, якщо сума його чистих активів (тобто активів підприєм­ства за вирахуванням його зобов'язань) на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду без урахування будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Формула, застосована при визначенні вартості власного капіталу, не дає інформації про структуру самого власного капіталу, оскільки визначає непрямий метод його обчислення на підставі показників активів і зобов'язань підприєм­ства, які не є складовими частинами власного капіталу.

Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на вкладений капітал і накопичений капітал.

1. Вкладений капітал - це капітал, внесений власниками підприємства
(статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкла­деного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї).

2. Накопичений капітал - це капітал, отриманий у процесі діяльності
підприємства.

Він включає:

Капітал від переоцінки - додатковий капітал, сформований унаслідок дооцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Дарчий капітал - додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал)

Нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розпо­ділена між власниками.

За ступенем фіксації власний капітал можна поділити на:

1. Зареєстрований капітал - умовно постійний капітал, сума якого визначається в установчих документах (статутний капітал, пайовий капітал).

2. Незареєстрований капітал - умовно змінний капітал, який включає
додатковий капітал та нерозподілений прибуток.

За окремими видами підприємств існують законодавче закріплені мінімальні розміри зареєстрованого капіталу.

За критерієм персоніфікації зареєстрований капітал є персоніфікованим капіталом (тобто капіталом з визначеними частками та їх власниками), а незареєстрований капітал є неперсоніфікованим (тобто визначеним лише в загальній вартості окремих його елементів та належним усім співвласникам підприємства).

Персоніфікація зареєстрованого капіталу за власниками може бути постійною чи тимчасовою. Постійна персоніфікація передбачає безперервний облік скла­ду власників підприємства, тимчасова - лише для здійснення окремих дій на визначені дати.

Власний капітал відповідно до П(С)БО 2 "Баланс" включає такі основні елементи:

• Статутний капітал.

• Пайовий капітал.

• Додатковий вкладений капітал.

• Іншій додатковий капітал.

• Резервний капітал.

• Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Крім цих основних складових елементів власного капіталу П(С)БО 2 визна­чає також коригуючі показники, які відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління цим капіталом.

До коригуючих показників власного капіталу відносяться:

• Неоплачений капітал

• Вилучений капітал

Статутний капіталвідображає зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 "Статутний капітал".

Записи по рахунку 40 виконуються тільки у разі збільшення або зменшення статутного капіталу, які здійснюються в установленому порядку, та після вне­сення відповідних змін в установчі документи підприємства. За кредитом ра­хунка відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його змен­шення, а у Балансі - сальдо по цьому рахунку.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу (наприк­лад, види акцій) і по кожному засновнику (учаснику), акціонеру.

Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

Таким чином, пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарсь­кої діяльності.

Облік пайового капіталу здійснюється на рахунку 41 "Пайовий капітал". Рахунок 41 застосовуються підприємствами, у яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків. До таких підприємств, зокрема, нале­жать: підприємства споживчої кооперації, колективні сільськогосподарські підприємства, житлово-будівельні кооперативи, кредитні спілки, інвестиційні фонди та інші. Цей рахунок призначений для обліку та узагальнення інфор­мації про суми пайових внесків, передбачених установчими документами та­ких підприємств.

По кредиту рахунка відображається збільшення пайового капіталу, по дебе­ту - його зменшення, а у Балансі - сальдо по цьому рахунку.

Аналітичний облік за рахунком 41 ведеться за видами капіталу та власника­ми.

Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалі­зації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

Облік додаткового вкладеного капіталу здійснюється на відповідних суб­рахунках рахунка 42 "Додатковий капітал".

Для акціонерних товариств різниця між вартістю реалізації випущених ними акцій та їх номінальною вартістю має назву "Емісійний дохід". Емісійний дохід буде облічуватися на відповідному субрахунку 421, який відкривається до ра­хунка 42.

Інший додатковий капітал відображає суму дооцінки необоротних ак­тивів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Облік додаткового вкладеного капіталу здійснюється на відповідних субрахунках рахунка 42 "Додатковий капітал".

Підприємства (крім акціонерних товариств), які формують статутний капі­тал, показують вкладений засновниками капітал та інші внески понад розмір статутного капіталу, що вносяться без прийняття рішень про зміну розміру статутного капіталу, на субрахунку 422 "Інший вкладений капітал".

Підприємства, які формують пайовий капітал (у тому числі шляхом випуску пайових цінних паперів (крім акцій), показують вкладений засновниками капітал та інші внески понад розмір визначеного пайового капіталу, на субра­хунку 425 "Інший додатковий капітал".

На субрахунку 423 "Дооцінка активів" відображається сума дооцінки (уцінки) активів, яка здійснюється у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На субрахунку 424 "Безоплатно одержані необоротні активи" відображається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб .

Інші види додаткового капіталу відображаються на субрахунку 425 "Інший додатковий капітал".

По кредиту рахунка 42 відображається збільшення додаткового капіталу, по дебету - його зменшення.

Резервний капітал - це сума резервів, створених відповідно до діючого законодавства або статутними документами за рахунок нерозподіленого прибутку в розмірі 5% від прибутку звітного року. Загальна сума резервного капіталу не повинна бути меншою 25% статутного капіталу підприємства.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного згідно з діючим законодавством та засновницькими докумен­тами за рахунок нерозподіленого прибутку, використовується рахунок 43 "Ре­зервний капітал".

По кредиту рахунка 43 відображається створення резервів, по дебету - їх використання. Сальдо цього рахунка відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямами використання.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображає суму прибутку, яка реінвестована у підприємство, або суму непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу, тобто це прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу. У бухгалтерському обліку нерозподілений прибуток або (залежно від результатів господарської діяль­ності) непокриті збитки відображаються на субрахунках рахунка 44 "Нероз­поділені прибутки (непокриті збитки)" : 441 "Прибуток нерозподілений" або 442 "Непокриті збитки". Розподіл прибутку в поточному періоді відобра­жається на субрахунку 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді". По кредиту рахунка 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету - збитки та використання прибутку.

Оскільки на рахунку 44 може бути як кредитове, так і дебетове сальдо, у Балансі може бути відображений як додатний, так і від'ємний показник.

При цьому сума непокритих збитків вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Неоплачений капітал відображає суму заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства.

Ця сума відображає ту частку статутного капіталу, яка ще не внесена учасниками, а тому вираховується при визначенні величини власного капіталу.

Для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства використовується рахунок 46 "Неоплачений капітал".

За дебетом рахунка 46 відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до капіталу підприємства, вартість яких визначена відповідними угодами. Цей показник формується в момент реєстрації статутного капіталу підприємства та зменшується при здійсненні учас­никами внесків. Погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу відображається по кредиту цього рахунка. Після здійснення всіх внесків учас­никами сальдо на рахунку 46 не залишиться.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Облік вилученого капіталу здійснюється на рахунку 45 "Вилучений капітал" у випадках:

• викупу власних акцій (часток) у акціонерів (учасників) з метою їх перепродажу;

• анулювання акцій (часток) (зменшення статутного капіталу).

По дебету рахунка 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його акціонерів (учасників), по кредиту - вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Показник вилученого капіталу має від'ємне значення та вираховується при визначенні величини власного капіталу підприємства.

Загальні визначення елементів власного капіталу набувають специфічних особливостей залежно від організаційної форми відповідного підприємства. Ці особливості зумовлені насамперед нормами законодавства, якими встановле­но організаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування та руху власного капіталу цих підприємств.

Перегляньте відео. Запишіть основні поняття. Додайте фото конспекту.

https://www.youtube.com/watch?v=yEmOVudj38g&t=72s&ab_channel=%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F%D0%93%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE