Норми, способи і строки внесення органічних добрив під овочеві культури.

Мета: Ознайомити учнів з нормами, способами та строками внесення органічних добрив, закріпити і поглибити знання набуті під час вивчення органічних добрив.

Овочеві культури виносять з грунту багато поживних речовин і помітно знижують його родючість, якщо під них не вносити добрива. Саме тому під овочі обов’язкове систематичне внесення органічних і мінеральних добрив.

Внесення органічних добрив посилює мікробіологічну діяльність у грунті і збагачує приземний шар повітря на вуглекислий газ.

Внесення органічних добрив – найкращий спосіб збагатити грунт органічною речовиною, яка здатна перетворюватись на гумус, що значно підвищує грунтову родючість ( із 1 тонни гною утворюється 35 – 50 кг гумусу). Водночас у грунті синтезуються гумінові і фульвокислоти, які мають підвищенну обмінну здатність. На внесення органічних добрив найбільше реагують капуста, огірки, цибуля, часник, помідори, баклажан, перець. Під овочеві культури вносять такі органічні добрива: гній, перегній, пташиний послід, торфокомпости, гноївку. Різні види органічних добрив характеризуються неоднаковим вмістом поживних речовин.

Органічні добрива можуть мати рослинне, тваринне та змішане походження різного ступеня розкладеності. У них міститься широкий діапазон поживних речовин. Найбільшою популярністю користуються: гній – суміш твердих та рідких екскрементів різних тварин, комплексно впливає на стан поля, збільшує запаси рухливих поживних елементів.
Як відомо, до складу гною входять екскременти тварин (кал, сеча), підстилка, залишки корму, сторонні включення, технологічна вода. Гнойова маса (органічні добрива) може мати тверду (вологістю до 80%), напіврідку (вологістю 80–90%) або рідку (вологістю понад 90%) консистенцію.
Залежно від технології утримання тварин і способу видалення гною він буває підстилковий або безпідстилковий. За утримання сільськогосподарських тварин без підстилки (на решітчастих підлогах) або з мінімальним її використанням утворюється безпідстилковий гній рідкої або напіврідкої консистенції. Як відомо гній важливе джерело азоту, фосфору і калію. Поживні речовини гною використовуються рослинами поступово, тобто його удобрювальна дія має тривалий перебіг: на легких грунтах – протягом 4 -5 років, на важких – 7 – 9 років при нормі внесення 20 – 60 т/га.

Гній і торфоперегнійні компости вносять здебільшого під зяблеву оранку і лише на грунтах, які запливають, навесні під переорювання зябу. Під огірки і капусту в південних областях його вносять з розрахунку 20 – 40 т/, в західних – 40 – 60 т/га.

Пташиний послід може перебувати у рідкій, напіврідкій та сухій формі, швидко діє, багатий фосфором, азотом, калієм. Його доцільніше вносити під культивацію при нормі 4 -5 тонн на гектар залежно від зони вирощування.

Гноївку використовують переважно для виготовлення компостів У грунт її вносять 4 -5т/га.

Ефективність використання добрив, їх вплив на ріст, розвиток і врожайність рослин значною мірою залежить від строків і способів внесення. Добрива вносять під основний обробіток грунту, перед висіванням насіння або висаджуванням розсади, в рядки під час сівби та в період вегетації (підживлення). У південних і центральних районах органічні добрива вносять восени під зяблеву оранку або культивацію. Під пізні овочеві культури частину органічних добрив можна вносити під мілке весняне переорювання зябу. Підживлюють культури пташиним послідом, гноївкою. При встановленні строків підживлення і норм добрив беруть до уваги біологічні особливості культури і вік рослин.

Органічні добрива – продукт місцевого виробництва, тобто їх заготовляють безпосередньо у господарствах (гній, рідкий гній, компости, попіл) або добувають неподалік від господарства (торф, вапнякові туфи тощо). Органічні добрива (наприклад, гній) вносять у нормі 20-60 т/га, з урахуванням їх післядії протягом 2- 4 років. У ґрунт добрива вносять до сівби (основне внесення), під час сівби (припосівне) і після сівби (підживлення) різними способами. Серед них виділяють: розкидання – добрива рівномірно розкидають поверхнево, а потім загортають їх ґрунтообробними знаряддями; локальне внесення – добрива вносять до посіву рядком або смугою на глибину більшу (на 1,5-2,0 см), ніж глибина загортання насіння; припосівне внесення, коли одночасно висівають у рядки добрива і насіння; підживлення – добрива вносять під час вегетації рослин у шар ґрунту, де знаходиться їхнє коріння. Способом розкидання вносять значну частину органічних добрив та приблизно ½ мінеральних. Розрив у часі між розкиданням і загортанням мінеральних добрив становить не більше 12, а органічних – не більше 2 годин. При локальному внесенні насіння (бульби) і добрива розділені невеликим шаром ґрунту. Останнім часом, при застосуванні мінеральних добрив перевагу надають припосівному внесенню та дробовому підживленню в певні періоди вегетації рослин. Регулювання родючості ґрунту в інтенсивному землеробстві спрямоване на відновлення запасів органічної речовини в ґрунті, що досягається, насамперед, шляхом використання органічних добрив, виробництво яких останнім часом різко знизилось, за рахунок скорочення поголів'я тварин. В інтенсивних сівозмінах, насичених на 50% просапними культурами, для виходу на бездефіцитний баланс гумусу слід вносити 10-14 т/га гною, за наявності поля багаторічних бобових трав, та 14- 17 т/га – без такого поля. Оскільки тваринництво не в змозі забезпечити виробництво органіки в таких кількостях, вагомості набувають специфічні види органічних добрив, а саме: залишені на полі рослинні рештки, сидеральні культури тощо. Істотним джерелом органічної речовини можуть бути також осади стічних вод, вихід яких на міських очисних спорудах досягає близько 20 млн. т щороку. . Зелена маса рослин, яка заробл'яється в ґрунт, щоб збагатити його органічною речовиною, називається зеленим добривом, що є найдешевшим і найефективнішим способом комплексного відродження землі. Внесення зелених добрив називається сидерацією, а рослини, які висіваються спеціально для використання на зелене добриво, сидератами. При використанні сидератів повністю на зелене добриво, всі 95% маси, одержаної від фотосинтезу, і 5% – з ґрунту вноситься в землю. Під сидератами майже немає бур'янів – вони їх пригнічують, тому можна з впевненістю сказати, що сидерати очищають ґрунт від бур'янів. Необхідно відзначити і велику фітосанітарну роль, яку відіграють сидерати. Вони нейтралізують ґрунтовтому, несумісність рослин, різко знижують шкоду від шкідників і хвороб. Картопля, висаджена на люпиновому сидераті, значно менше пошкоджується колорадським жуком. Період розкладу швидкий, і в залежності від умов (температура і вологість, контакт з ґрунтом) триває 30-60 днів. Одним із видів застосування сидератів є удобрення соломою. Розширення площ під зерновими культурами призвело до збільшення виробництва соломи, яку раніше майже повністю використовували як корм. Скорочення поголів'я худоби, перехід до технологій інтенсивної відгодівлі, в раціонах якої соломи немає або вона становить незначний відсоток, дає можливість широко використовувати її як важливе джерело повернення органіки в ґрунт. Солома є енергетичним матеріалом для культурного ґрунтоутворення, Внесення соломи збільшує вміст гумусу, поліпшує структуру ґрунту, знижує схильність до ерозії, стимулює процес азотфіксації. Вона є джерелом живлення для ґрунтових мікроорганізмів, поліпшуються також водний і повітряний режим та вбирна здатність ґрунту. В останні роки з'явились бактеріальні препарати, які активізують свою діяльність в ґрунті, підвищують його родючість. Проте їх краще застосовувати у поєднанні з сидератами, що заробляються у верхній шар ґрунту. Ці препарати дуже ефективно працюють при компостуванні відходів рослинництва. Технології внесення рослинної маси в ґрунт у якості добрив вагомо впливають на майбутній врожай культур.

Отже, внесення органічних добрив посилює мікробіологічну діяльність у грунті, збагачує грунт органічною речовиною