Навчання та його види
Навчання - це пристосувальні (адаптивні) зміни індивідуальної поведінки в результаті попереднього досвіду. Воно базується на психофізіологічних процесах, які постійно відбуваються в головному мозку людини. За допомогою умовних рефлексів навчання робить поведінку людини краще пристосованою до будь-якої зовнішньої ситуації.
Розрізняють такі види навчання:
фіксація (імпринтинг),
звикання,
навчання шляхом "спроб і помилок",
приховане (латентне) навчання,
осяяння (інсайт).
Фіксація, або імпринтинг, - це властивість новонароджених і немовлят під час розвитку аналізаторів фіксувати в пам’яті образи своїх батьків, оточення тощо. Вони не лише запам’ятовують образ матері, поведінку батьків, різні події, але й відтворюють їх. У подальшому ця набута форма поведінки перетворюється на складну умовно-рефлекторну діяльність.
Звикання - найдавніший і найпоширеніший вид навчання. Звикання відбувається несвідомо. Нервова система через деякий час перестає реагувати на повторювані одноманітні сигнали. Що частіше застосовують певний подразник, то швидше відбувається звикання.
Навчання шляхом "спроб і помилок" детально описав американський психолог Е. Торндайк. Наприклад, щоб навчитися бездоганно плавати, доводиться здійснювати безліч спроб, допускаючи й помилки. Із часом досвіду стає більше та й людина допускається менше помилок.
Приховане, або латентне, навчання спрямоване на задоволення безпосередньої потреби, наприклад, у додаткових знаннях. Під час читання науково-популярного журналу або участі в гуртках за інтересами ми отримуємо інформацію, яка, на перший погляд, ніби другорядна, але із часом може мати життєво або професійно важливе значення.
Осяяння, або інсайт, - це вища форма навчання, основою якого є здогадка, раптове розуміння істотного у структурі, ситуації в цілому.
Пам’ять та її види
Пам’ять - комплекс процесів, які відбуваються в центральній нервовій системі, забезпечуючи накопичення, зберігання та відтворення індивідуального досвіду і досвіду інших людей, почутого чи прочитаного, переживань.
Функціональний стан пам’яті залежить від роботи певних ділянок кори великих півкуль головного мозку, зокрема центрів різних почуттів і ділянок кори, які відповідають за зорову, слухову, рухову пам’ять. Крім того, кора лобової та скроневої часток відповідає за стан пам’яті в цілому. Вважають, що всі відділи кори замкнуті між собою ланцюжками нейронів. Імпульси, що в них циркулюють, зумовлюють зміну біосинтетичної активності нервових клітин, що приводить до утворення біологічно активних речовин - "носіїв пам’яті". Для того щоб інформація відкладалася в пам’яті, потрібно її повторювати.
Запам’ятовування
Запам’ятовування - це закріплення в пам’яті певних знань. Розрізняють запам’ятовування механічне й осмислене, мимовільне і довільне.
Механічне запам’ятовування ґрунтується на повторюванні матеріалу без його осмислення. Воно потребує звичних зусиль і багато часу. За такого способу запам’ятовування знання в пам’яті тримаються недовго і пригадати їх у потрібний момент дуже важко.
Осмислене запам’ятовування відбувається тоді, коли людина усвідомлює прочитане, намагається зрозуміти, про що йдеться, і запам’ятати суть навчального матеріалу.
Мимовільне запам’ятовування відбувається тоді, коли людина не ставить перед собою мети щось запам’ятати (цікаві незвичайні факти чи об’єкти).
Довільне запам’ятовування потребує певних вольових зусиль з боку людини.
Усе, із чим людина стикається у повсякденному житті, не зникає безслідно, а зберігається в мозку у вигляді пам’ятних слідів. Процес запам’ятовування можна поділити на етапи, які відрізняються тривалістю збереження інформації.
Графік тривалості різних видів пам’яті
Перший етап - сенсорна пам’ять - триває мілісекунди. За цей час людина утримує інформацію на рівні сенсорних систем (зорової, слухової). Вищі відділи мозку сприймають сигнали, що надійшли з довкілля. Якщо цього не відбувається, то менш ніж за секунду ці сліди стираються, і сенсорна пам’ять заповнюється новими сигналами.
Другий етап - короткочасна пам’ять - триває від кількох секунд до кількох хвилин. Цей час потрібний для розв’язання миттєвих задач. Якщо інформація не повторюється, вона зникає з пам’яті, не залишаючи відчутних слідів. Встановлено, що мозок людини одночасно може переробити і запам’ятати лише певний обсяг інформації. Він становить 7+2 інформаційних сигнали (слова, предмети, символи). Наприклад, ми легко запам’ятовуємо номер телефону, який, зазвичай, не перевищує семи цифр. Важлива для людини інформація з короткочасної пам’яті переводиться в довготривалу. Це процес об’єднання слідів пам’яті.
Третій етап - довготривала пам’ять - забезпечує тривале збереження знань, образів, переживань, які запам’ятовуються після багаторазового їхнього повторення і відтворення. Це глибинна пам’ять, що зберігає найважливіше і найпотрібніше. Інформація, яка потрапила в довготривалу пам’ять, може зберігатися годинами, днями, місяцями, роками і навіть протягом життя людини. Особливо міцно закладено в пам’яті події, що відбулися під впливом сильних емоцій.
Отже, у пам’яті відкладається тільки частина отриманої інформації - тривалий час зберігаються основні поняття, узагальнення, а також важлива особиста інформація. Більшість інформації забувається, що оберігає мозок від перевантаження.
Інформацію в довготривалій пам’яті можна класифікувати на процедурну та декларативну пам’ять.
Процедурна пам’ять - це пам’ять на дії (що і як потрібно робити). У ній найчастіше задіяні різні сенсорні (зорові, слухові, нюхові) та рухові центри мозку.
Декларативна пам’ять - це запам’ятовування об’єктів, подій, епізодів, облич, місць. Формування декларативної пам’яті пов’язане з діяльністю внутрішньої поверхні скроневих часток великих півкуль, включно із підкірковими структурами.
За характером психічної активності, що переважає в діяльності, розрізняють такі види пам’яті:
Рухова, або моторна, пам’ять - це запам’ятовування і відтворення рухів. Є основою рухових навичок і звичайних рухів, а також формування різних практичних дій і трудових навичок. Завдяки цій пам’яті ми здатні виконувати найскладніші рухи: танцювати, писати, віртуозно грати на музичних інструментах.
Види пам’яті за характером цілей діяльності
Образна пам’ять - це збереження в пам’яті та відтворення колись сприйнятого життєво важливого об’єкта, його просторового розташування, кольору, звуків тощо. Вона пов’язана з певного сенсорною системою, тому виділяють зорову, слухову, смакову, нюхову образну пам’ять. Ці різновиди пам’яті мають значення у найрізноманітніших галузях людської діяльності.
Емоційна пам’ять зберігає пережиті емоції.
Словесно-логічна, або змістова, пам’ять - це запам’ятовування і зберігання в пам’яті, а потім відтворення прочитаних або почутих думок у словесній формі.
Виділяють також природжену (видову) та набуту пам’ять.
Природжена пам’ять проявляється у вигляді безумовних рефлексів, інстинктів, характерних для всіх людей.
Набута (індивідуальна) пам’ять формується в результаті навчання. Її механізми забезпечують зберігання та відтворення інформації, набутої протягом життя. Саме цей вид пам’яті має величезне значення для поведінки людини. Без здатності накопичувати, зберігати й відтворювати інформацію не можна було б планувати та здійснювати доцільні дії, здобувати нові знання.
Відтворення запам’ятованого
Відтворення - це процес пригадування певних знань і викладення їх у логічній послідовності. Воно пов’язане з використанням пам’ятних слідів. Як і запам’ятовування, відтворення може бути мимовільним і довільним. Поштовх до мимовільного відтворення може бути незначним. Достатньо згадати, як ви пішли в перший клас, і відразу із цією подією виникне низка спогадів.
Для довільного відтворення потрібні вольові зусилля з боку людини, її бажання згадати щось конкретне. Наприклад, ви хочете пригадати матеріал, який вивчали на попередньому уроці. Пригадування значною мірою залежить від того, як інформація заклалася в пам’ять. Якщо учень добре засвоїв матеріал, то й пригадує його легко, якщо погано - на пригадування витрачається багато зусиль.
.png)
.png)